История Украины-Руси, том I, страница 592 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

— ЇЇ ІСТОРІЯ 585

варяго-русскому щ болгаро-гунскону, 1886 1 Вторая дополни- тельная полемнка, 1902, резюме в популярнійшій формі — Откуда пошла Русекая земля, в П т. Собранія сочиненій). Від тоді він ирнймае на себе як спешальну задачу на кождому нієці воювати з норманізмом і літопиєною лейендою. Правда, що антінорманісти могли 6061 часто бажати меньш вкергічного, але більш обережного адвоката: фільольогія, котрою д. Шовай- ский хотів побпвати фільольоїїю норманістів, бувала часто страшна; його науковий метод дуже слабий -- він розрубував питання, замість розвязувати (як напр. поправка Зіауогиг за- мість Зпеопиг в звістці 889 р.); його власні теорії (Роксоляни — Русь, Гуни і Болгари — Словане і т. и.) були ще меньш ща- слив! як норманська, і проповідь спх безвихідних теорій разом з антнорманизиом не виходили на здоровле сьому останньому; але енеріїя Тловайского 1 пропатованнє антінорманської теорії через нідручники робили своє. Ше важнійше було, що Гловай- ский не обжежив ся, як переважна більшість антінорманістів, толкованнєм на влаєний єпосіб Повети, а виступив проти ваної її леїенди, признавши саме призваннє вигадкою пізнійшого книжника; се було новим виданием скептицизму Каченовського, консеквентнпи виводом із спостережень про снстематизм По- вісти, які з усею рішучістю висловив Тедеонов, хоч і не прийняв погляду [ловайекого про непевнієть літописної леенди. Канонічне значіннє „Нестора“ було рішучо захитане,

Боротьбу з сижи нападанд на норманську теорию вів По- їодін в ряді статей, вібраних 1874 р. під характеристичним титулом: „Борьба не на животь, а на смерть съ новыми исто- рическими ерссяни“. 3 Тедеоновим нолємізував він спільно з Ку- ніком (в УГ т. Записок Акад. Н.). Полєніка Поіодіна, мабуть, нікого не переконала; сам Його союзник Кунік, видко, не був з неї задоволений (Касшй с, 456--8). Він розумів трудности норманізму, хоч держав ея його і традиції Повісти"). Його полеємічно-сатирична статя „Открытое письюо къ сухопутнынъ хорякань (апх тлагіп5 @ еап йопсе)“, написана на адресу Ко- стомарова в 1877 і тоді-ж надрукована, так і не була ним пу- мена в сьвіт. Недописаними лишили ся його „Разыскани“, друковані як додаток до текстів аль-Бекри (перша чаєтина,

ху Свої вірні традиції погляди на початкову історію Руси впложив він в своїх посжертних Разыскаях -- Мзвфейя ал-Бекри, П, 1903 с. 105 і далі. Не дурно він норжацїстів з вдоволеннем титуловав „Не- ‚сторовцами“,

Перевод на русский

— Её ИСТОРИЯ 585

Варяго-русский ще Болгаро-гунскону, 1886 1 Вторая дополнительная полевая поленя, 1902, резюме в популярной форме - Откуда Пошла Русека земля, в П т. Собрания для сочинений). С тех пор он будет вести войну с норманизмом и литописной лейкендой. Правда, антинорманисты могли 6061 часто желать меньш укергического, но более осторожного адвоката: филольогия, которой д. Шокейский хотел побить филиппинскую норманистическую фигуру, была часто страшная; его научный метод очень слабый -- он Я расточил вопрос, вместо того чтобы решать (например, как напитки). Поправка Зиаугг вместо зпеопаг в вести 889 г. ); его собственные теории (Роксоляне — Русь, Гуны и Болгары — Словане и т. д. и. ) были еще меньше счастливы! как норманская, и проповедь спых безвыходных теорий вместе с антрманизом не выходили на здоровую седьмую последнем; но Энерия Фонвайского 1 пропатованного антинорманской теории по нидручникам делали свое. Шеностное было, что Гловайский не обжегся, как подавляющее большинство антинорманистов, толковым на вланый ессиб Полеты, а выступил против вани ее лееиде, приназнав само название вымысла позднего книжника; это было новым видом Скептицизм Каченовского, консеквентнпы выводом из наблюдений о снстематизме Повистов, которые со всей решительностью выразил Тедов, хотя и не принял взгляда [ловайека] о неопределенности летописной леденды. Каноническое понимание « Нестора » было решительно заброшено,

Боротибу с язвы атакант на норманскую теорию вел Поиодин в ряде статей, которые были собраны в 1874 году. под характерным титулом: « Не на живот, но на смерть снова и вновь ». 3 Он вместе с Куникком (УГ) работал нолемизацией Тедонского. Записок Акад. Н. ). Поленика Поидинина, возможно, никого не убедила; сам Его союзник Куник, видимо, не был из нее доволен (Кассей с, 456--8). Он понимал, что трудно быть норманистом, хотя нации и его традиции были непреклонными. Его полемечно-серичная стая « Откровенное посьмо кьо сухопутныйъ хоряк (апх фонархп5 @ еап йопсе) » написанная на адрес Костомаров в 1877 и тогда-же напечатана, так и не была им пумена в мир. Его « розысканы » были написаны как дополнение к тексту аль-Бекри (перша ша хуаче,

Глагол своих верных традиций мышления на начальную историю Руси впложил он в своих пожорных развескаях - Мзвфея ал-Бекры, П. 1903 г. 105 и дальше. Не глупо он норвежцев с довольным титулом « Не- ↓сторовцами »