История Украины-Руси, том I, страница 581 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

514 НАЙДАВНІЙША ЛІТОПИСЬ

—

погляд, що він правив як опікун і евояк Горя. Завівши до По- вісти історію про Кирила й Методня з її катеїорпчною заявою, що Русь — єв словянеькяй нарід („Словфньеку языку... отъ негоже языка и мы веме Русь; а Словфнеекъ язккь и Рускый одинъ“), редактор єпішить ея сей погляд привести до згоди! з свосю варязькою теорією: ,оть Варягь бо прозваша сл Русью, а пбреїв бфша Словбне". Але в меньш важних справах автор не дбав так про еуперечности — нпр. маючи історію про побут Андрія в Київі, він лишає в повісти про Володиипра елова дия- вола, що на Руси не було апостолів (Тпат. є. 80). Ввагалі ком- бінаційної роботи меньше бачимо, чи меньше можемо сконстан- тувати почавши від другої половини Х 8.

Аналіва літописи дала нам спрожожність слідити за тим, як поволі, протягом десятоліть зберали са в ній изтералн. Але разом з тим при тих редакціях не одно Й відпадало. Таких від- падків пишихо ея нам де що в короткій редакції дітотпиєби, дещо в пізнійших компіляціях. Особливо ними богата т. зв. Нико- нівська збірка, і єв надає її особливий інтерес. Що було при» чиною того, що та чи иньща звістка не увійшла в останні редакції, ве не всюди можна пояенити, Дуже часто могло се стати ея через недогляд: нпр. бачимо, що в останні редакції не увійшов по- чаток переказу про Горя — його війна з Уличани, а тільки продовженнє -- повстанне Деревлян; переставляючи записки, легко було щось упустити. Де що могло викидатись і сьвідомо. Поки на давню Итопиеь дивились як на одноцільну працю, доти сі відпадки дуже легковажено (особливо се остро виєтупає у Караювіна). Тепер, коли ми бачимо, яку довгу і повільну ре- дакдійну роботу переходила літопись, які переміни при тім робились, сі відладки в наших очах мають не меньше значіннє, як і заведене в літоцись. Розумієть ся, треба тільки відріжнати те, що по всякій імовірности належить до записок ХІ--ХІ в., від шізнійщих комбінацій (як нир. вивід Руси від річки Руси в Воекресенській літ.), шізнійших записок (як численні звістки Никонів. літ. про богатирів) або простих непоровужінь (нир. похід ШПрусів, що помилкою зроблено з напасти від „прузв“ — сарани, і т, д.). З сього погляду єї екстраваханції шізнійших компіляций ще вимагають критичної перевірки.

На тім кінчу свій екокуро; додам тільки ще де що з бі- баїотрафії. |

Видання найдавнійшої літодисєн: перше виданне, з Радиви- лівського кодекса, з скороченнями, вийшло 17617 р. (Библіотека

Перевод на русский

514 ДАВНЯЯ ЛЕТОПИСЬ

—

Он был защитником и эвояком Гора. Приведя к Поступке сообщение о Кириреле и методне с ее катеиорической заявкой, что Русь является славянским народом (Slfнье). язык... отголоски и мы вем Русь; а Словефнеекьези язкти и Руске одинъ », редактор пишет эту точку зрения привести к согласию! со своей варязской теорией: „Почти Варягь, потому что прозвашь Русию, а прел бфша Словбне". Но в мелочах важных дел автор не заботился так о эуперести — н.э. Имея историю о времени Андрея в Киеве, он оставляет в вести о Володипра элова дьявола, что на Русе не было апостолов (Тпат. Да, есть. 80). Уважительные сочетания мы можем увидеть, сможем ли меньше сконстантировать начиная со второй половины Х 8.

Аналовая летопись дала нам чувство ответственности за то, как медленно, в течение десяти лет соберали са в ней издержан. Но при этих редакциях не один раз падали. Таких отпадков гордо эта нам где что в короткой редакции дитотпиэбы, немного в поздней компиляциях. Особенно их богата т.д. Привет, св. Коллекционирование Никоновской сборки, и естьв придает ей особый интерес. Что было причастным к тому, что та или иная весть не вошла в последние редакции, ве не везде можно поянить, Очень часто Может быть, это было не так. Как мы видим, в последние редакции не появилось начала предания о Горе — его война из Уличалы, а только продолжение -- Повстанное Дерегальское движение; переставляя записи, было легко что - то упустить. Где что могло выбрасываться изномо. Пока Итопией рассматривали как одноцельное дело, сее отпадки очень легко (особенно это остра вывешивает в Карювина). Теперь, когда мы видим, какую долгую и медленную редактивную работу переходила летопись, которые произошли при этом, си Да, мы не менее ценим отладки в наших глазах, чем заведенное в летоцися. Понимаю, что надо только отрезать то, что по любой вероятности принадлежит записке ХИ...ХИ в. , от шизнейших комбинаций (как почка. Вывод Руси от реки Руси в Воекресенской литейной Реке. ), шизнейших записок (как многочисленные вести Никонов. лет. о богатерах или простых непороввянных явлениях (нир. поход ШПрусов, что ошибка сделана из нападок « саранчи » — и т. д. ). С этой точки зрения, есть экстравагантные шизнейшие компиляции еще требуют критической проверки.

На том коню свой экокуро, добавлю только где-нибудь еще что из бибаиотрафии. ↓

Издание самого древнего лидиссена: первое изданное, из Советовского кодекса, с сокращениями, вышло в 17617 году. (Библиотека)