История Украины-Руси, том I. Страница 577
Снимок страницы издания 1904 года, транскрипция украинского оригинала и перевод той же страницы на русский.
Оригинал (по-украински)
570 ПАЙДАВШИША АЇТОПИСЬ
риса и Глфба“ т. зв. Якова.") Під 1068 р. подана проповіді „О казнах божінхьє, ввістна осібно, часом з іменем Теодосня, Оповіданнє про волхвів під 1071 р. могло бути осібною повістю. Бевиеречно, обібною повієтю була історія про волинеьку війну під 10917 р. Осібність пньшнх оповідань меньш певна.
Цікаве питание — чи користав редактор чи редактору з яких небудь давнійшщих євійських річних записок? Сухомлінов поставив був теорію, шо наші літописи розвинули ся з пасхаль- них табличок з короткими аналістичними запиеками, але такі короткі аналієтичні запнеки належать до вьвіжійших редактор- ських верств в нашій длітопиен, а 6лідів цасхальних та- блиць в давній Руси досі не викрито, Срезневский пробував довести істнованнє в літодисй записок ше 8 Х в., але більшість вказаних ним звісток очевидно новійшої дати, і тепер тільки одна звістка з Х в. зістаєть ся загадковою — се комета під 911 р. Здогади Ламбіна 1 новійші — Лажанокого про більші письменкні матеріали з Х в. що увішли в літопивсь, також вёз- підотавні, Шо в ХІ в. записки істнували, се певно, тільки їх не завсіди можна сконстатувати в нашій літопнеп на певно. форму праїматичного оповідання, і аж пізнійше розділено Його на роки, а при тім пододавано і коротких річних заниеок, за- черпнених з ріжних джерел чужих і свййских. Се була ро- бота анальойчна з пізнійшою Галицько-волинськоЮю літописею, котру автор теж писав без років і аж цізнійще заміряв їх виз- начнти (ат. с. 544), тільки не зробив сього. Такий праїма- тичний характер мало оповіданнє, правдоподібно, аж до часів Ярослава -- нпр. до 1026 р.; головними складовими частинахи його булн-б: Повість временних літ, далі повість про Володн- мира і оцовіданнє про Бориса і Гліба, звязані редактором пев- ними переходами; про події 30--40-х рр. ХГ в. він міг гово- рити на підставі еввіжих переказів або й як вьвідок. Сліди пізнійшого вставлювання річних чисел для першої частини Я вказував вже више; для дальшої вкажу нпр. на р. 958.
Для хронольогії редактор мав передо всім дві головні опорні точки: першу звістка про Русь, себто про нод її на Царгород, з датою викожбінованою з грецьких джерел — з Никифора, може" за Поночпю Амартола, впкомбінованою хибно, ане ак саме’
*) Справа сього сказання не ясна, й деякі уважають його витя- гом в літойисп, дивись вище с. 548—9.
Перевод на русский
570 ПАДАВШИША АИТОПИСЬ
.. и Глоба “Т. Привет, св. Иакова." ) Под 1068 г. в согласии с проповедью « О котнях божин, овечках личностных; иногда с именем Теодосня, свидетельство о волхвов в 1071 году. Может быть, он был человеком по характеру. Вечно, обожествленной повестью была история о волынье войны под 10917 год. Осибость пнём историй мьешь уверенность.
Интересный вопрос: извлекает ли редактор или редактор из какого - нибудь древнего еввийского записки? Сухомлинов поставил теорию, что наши летописи развились из пасхальных табличек с короткими аналистическими записями, но такие короткие аналиетические запнежки принадлежат к самым длинным редакторским слоям в нашей длиптопиен, а 6 лидов цасхальных До сих пор таблица в древней Русе не обнаружена, Срезневский пытался доказать истновение в литодисой записок шей 8 Х в. , но большинство из посланных им посланий очевидно новой даты, и теперь только одна весть из Х в. В 911 году комета поднимается в загадочный мир. Лимбрина — одно новое — о более больших грамотных материалах с Х в. что вступили в либерпив, также везутые, Шо в ХИ в. Записки истденировали, это должно быть только их не всегда можно сконструировать в нашем тетепе на наверняка. форму праиматического рассказа, и позднее разделено на годы, а при том пододано и коротких летних застенок, закрашенных из режных источников чужих и суих. Это была аналогическая работа с поздней галиско-волинской летописей, которую автор тоже писал без лет и до сих пор не был занят Замерял их достопримечательности (Т. с. 544, только не сделал этого. Этот прайматический характер мало был знаком, вероятно, до времен Иарослава - нпр. в 1026 г. ; главными составными частями его булн-б: повесть годовых, дальше полнота о Володмире и оцодствении о Борисе и Глиба, связанные редактором определённые переходы; о событиях 30-40-х годах. ХГ в. Он мог говорить на основании еввежих преданий или как веток. Следы позднего введения годовых чисел для первой части Я указывал уже выше; для дальней вкажу нпр. на год 958.
Для хронологической деятельности редактор имел передо всем две главные опорные точки: первая весть о Русье, себто о нод ее на Царском месте, с датой выкачивания из греческих источников - из Никифора, может быть," за Поночпю Амартола, впломбинированной неправильно, а не ак сама
*) Дело этого рассказа не ясна, и некоторые считают его выдержкой в летоисп, смотри выше. 548 —9.