История Украины-Руси, том I, страница 556 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

ЧЕРВЕНСЬКІ РОРОЛН 549

в. й иньшиии признавано за витяг з Якова (видане в Чтевіях 14. е. 15). Так чи инакше, жуєнно тільки то піднести: чи було давпійшии утвором жптиє, ча Похвала, деякі шодаві в них факти, не звістий в літописи (Похвала властиво не має ніяких фактів над житие}, Я їх наскріаь самостійні хронольогічк; дати хусять орератись из якійсь письменній традиції Х | в., не мепьше у всякім раз? авторитесній ніж літописна, Видана Похвала у перше 1849 р., потіж в І т. Йсторії церкви Макарія (дол. Г, у Голубінекого (ІЗ є, 238) і в київських Чтеніях П. 9 с, 17.

Тову-ж Якову налають ще анонімне „Сказан!е“ про Бориса і Гліба, але се авторетво оперто па такіх громадженню можливостей, що че має ніякої певности. Рівно-ж Досі зістаєть невняспенним питание: чи Ска- заніє черпало з літописи, чи літошись в Сказанія (спільне джерело оче- видне). Найстарша рукопись Сказашя (фрагмент) зачисляєть ся до ХИ в. Вилаче вопо вперше 1849 р., поті Срезневским п. т. Сказапія о св. Бо- рной по Гавбі, 1860. Дітература про Якова, крія курсів історії літера- тури: Мавістія П отд. петерб. акадеяй т, Ті П, Макарій Ист, церкви П2 с. 141 і далі, Голубінский с, 742 1 895, Соболевский як вище, Накольскій Бхлижайния водачи изучен'я древне-русской книжности (Па- хати. лр. письменн, ч. 147) є. 29--31.

56. Червенські городи і літопиєні „Яяхи“ (до с. 434).

Останийни роками питаннси спи вайнав ся краківський професор К. Поткапьский, порушуючи її в ряді своїх праць: Кгакбм рггед Ріа- зіаші, 1898 — Вогргаму чудя, №19(,- 07. т. ХХХУ, і знову, в повій ре- дакції, під тим же титулок — Носик Кгакотувкі, т. Ї, далі — Ста- вісе ЫзКирзбта КгакомКківдо (Вост т. ТУ) 1 вкінці -- Рехутліє) 7 1086 тока (Котагізікік Ыбог. 1903). Вш єтоїть при літопнепій за- писці 981 р., а з фактои приналежности Кракова до Чехи стараєть ся П погодити такою конбінацію, що Краков належав до Чехів тільки 8 близ- шею євоєю околипею, а східпю Малонольщу, і в нею західню Русь за- брав Мешко, й залержав її й після того, як Чехи забрали Краків, і тільки з 981 р. відібрав ті руські волости Воледниир. Все се одначе довільні гіпо- тези, що не мають яньшої підпори, окрім тоїж літолненої звістки, Приналеж- ність східньої Малополещі до Мешка в середині Х в. виводить ся тільки в того, що коли до Мешка належали Червенські городи, то мусіла Й Ма» лопольща до нього належати. Болодіпня Чехів обмежають ся тіснійшею околицею Кракова зпову в огляду ва туж звістку. УЧіадошобб і, зму. Кезіога, Кібгу із роЧа}е, іез! ремта і ргамородорпіеє памеЁ 1 орієга па |аКігіб гостпікагякіе) харізсе (Кут, №191. с. 25) -- більше того не її потвердженнє д. Потканьский не каже, та й не може сказати.

В дійсности одиаче такої левности літописна звістка зовсїк ие лав. Уже старий Репель препускав в ній помилку супроти того, що

Перевод на русский

ЧЕРЕВЕНСКИЕ РОРОЛН 549

В. и нициалы признаются за выдержку из Иакова (выданное в Чехии 14). э. 15.15. Так или иначе, печально только то вознесение: было ли дави сроком жптие, ча Похвала, некоторые шедливые в них факты, не в летописи (ухвала присуще не имеет никаких фактов над жизнью}, Я их накрепка самостоятельные хронольгохвостк; дать худеть Орераться по-из какой-то писательской традиции Х ES у. Не топнее во все время? Впервые в 1849 году была одобрена летописная хвастливая, но не историческая. , побеги в И т. Истории церкви Макария (дол. Г, у Голубинекого (Из есть, 238) и в киевских Чтенях П. 9 с, 17.

Тову-же Иакову налают еще анонимные "Сказан! е “Борис и Глиба, но это произведение оперто таких общинных возможностей, что че имеет никакой уверенности. Равно-же до сих пор встает неосуществимым вопросане: Сказание чернокожих из летописи или ливень в Сказания (спешное источник) Ясное). Самая старая рукопись Скала (фрагмент) зачисляет в ХИ в. Вилаче вопо впервые в 1849 году. Поте Срезневским п. т. п. Скадапия о св. Борний по Гавби, 1860. Дитература о Иакове, крия курсах истории литературы: Мавистия Пот. петерб. Скажи т, Те П, Макарий Ист, церкви П2 с. 141 и дальше, Голубой с, 742 1 895, Свободоловский как выше, Накольской Бхлижайния водами, пряча прядие шевное-русском книжка (Пахать. лр. Писатель, ч. 147) есть. 29 --31.

56. Червенские города и литопианные « Яахы » (до с. 434).

Осенние годы питаннсы спи вайнавский профессор К. Потроговый, нарушающий его в ряде своих трудов: Кхакбм рггед Риазиаши, 1898 - Вагровому чудью, номер19(,- 07). т. п. ХХУ, и снова, в повальной редакции, под тем же титулом — Носик Кхакотуви, т. е. И, дальше, Стависи ЫсКирзбта Кхакомкдо (Вост т. д. 1 в конце: Рехутлие) 7 1086 тока (Котагизик одичал. 1903). Ваш ешь при литопнепий записке 981 г. , а из фактои принадлежности Кракова в Чеху и стареет П погоды такой консоциацию, что Краков принадлежал к Чехам только 8 Близшей еввой оградой, а восточью малонольща, и в ней западную Русь забрал Меса, и залеревал ее и после того, как Чехи Забирали Краков, и только с 981 г. отобрал эти руинские волоса Воледниир. Все это одна и та же произвольная гипотеза, что у них нет более ясного подпора, кроме той же литолней вести, Принадлежность восточной Малоположность до Мешка в середине Х в. Это объясняется только тем, что в Мешках были Червенские города, и мусила И Ма" лопушка была принадлежать к нему. В связи с вестью, которая была вся тащата, бордя за Чехию, болосиком ограничиваются. Учеба и, зму. Кезиога, Кибгу из роба}е, иез! Ремта и рхамородписе помнит 1 ориега па ́ма Кибиб гостпигогике) харизсе (Кут, No191). С. 25) — больше того не ее потверждение. Не говорит ткачий, но и не может сказать.

В действительности одичал такой львосты летописная весть овсика и лав. Уже старый Рэпель препускал в ней ошибку против того, что