История Украины-Руси, том I, страница 537 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

580 ПРИМІТКИ 44-5. СЛОВЯНСЬКА МІТОЛЬОГЯ

правда лежить по єтороні Його оборонців — що противна сторона пішла задалеко, в мперкритицизя.

Одиноке джерело, що називає Сварога — словяшські тльося хропо- трафа Малялі в Київській літоцаси і в словянськіх перекладі хронографа, в кодексі ХУ в. (описаніщ у вступі ло літопней Переяелава Суздаль- ського, вид. Обозепскин). Вопи тут однакові, і Йдуть, очевилно, в одного джерела (правдоподібно -- з ТГльосірованого перекладу). Вперше вико- ристав їльосу Київської літописи і на її оспові розвинув галку про Сварога Шафарик в спеціальній розвілді, друкованій в Сазорз безкеНо тачзеа, 1844. Проф, Ягіч, взагалі каловажачи шітольогічні звістки книж- ної літератури, як літературпі комбінації та рехісценції, висловив здотах, що літошиосні кльоси (їх він уважає джерелом хронографа) написапі в Новго- роді, під виливом відомостей про Сварожича балтийських Словаи; автор їх з Сварожича вивів ічя Сварога (толкование, яке дає д, Я. сьому тени дуже вейновірне, тому я його помипаю)} 1 поставив в паралелю Гефесту. Але тут насуваєть ся важща трудність; в староруській кнажній літера- турі чи словесности взагалі не иожиа вказати скільки обл певних балтийсько-словянських впливів (проби Гедеовова і Забеліна випали луже нещаєливо), Нейковіршою вдаєть ся мин! Й сана гадка, що автор їльос викомбішував доперва імя Єварога з Сварожича. По всякій іжовірности, іля Сварога він узяв готовии з місцевої традиції, правдоподібно русь- кої; але як би се мала бути і не руська традиція, то того Сварога, відсушеного на другий плян вже в Х--ХІ в. ширшими, иолодшини бо- гани, все таки можено уважати за спільне словянське давпійше божество. Цікаво, що у Волохів заховалось слово 5Їагова, в зпачшию чогось дуже висушеного, виналевого -- Спрку 1. є.

Усуваючд (Сварога, млітольоги або лишають створених питание про імя найвищого бога, або висувають па ею нознщцію котрогось з иьшах богів, або вкінці пришускають, що він звав ся просто „богом“. 'Гаку гадку, васловхепу вже давпійше підтримував Фажінция (с, 141), і що неї же охиляєть вая Лежё (с. 50-1). Одпаче ся теорія дуже слабка. Лишаю на боці фолькльорні згадки про ,вишнього бога" або ,бога-пребога": вони не кають в соб) пічого характеристичного, Окрія них вказують на тексти улов Руси в Греками: „да будет проклят от Бога н оть Перуна“ (©. 33), ,оть бога, в него же вбруень, в Перуна в в Волоса бога скотья" (с. 48); але в першім тексті йде нова, очевидно, про хриети- япського Бога, з огляду ка хрешену Русь, в хругін коже бути толко- ванній „богъ“ яко загальне понатє, Перун і Волос — як сцеціалізація тієї ідеї.

З вньщях божеств, яких хотіли ностазити ва чільне місце, згадаю новійшу теорію Рожиєцкого (Рогцп под Гог), Що тим часом як культ

Перевод на русский

580 ПРИМЕТКИ 44-5. СЛОВЯНСКАЯ МИТОЛЬОГИЯ

Истина лежит по еторнице Его защитников, что противоположная сторона пошла слишком далеко, в мперкритицизию.

Один источник, называемый Сварога — словешские тльопотраф Маляли в Киевской лицасе и славянских переводах хронограф, в кодексе ХУ у. (описан во вступлении лотопней Переяева Суздальского, вид. Озепсин). Воды здесь одинаковы, и Идут, одеялно, в одном источнике (вероятно - из ТГЛИосирированного перевода). Впервые он использовал гельосу Киевской летописи и на ее ослове развил галку о Свароге Шафарик в специальной розведе, Печатный в Сазорз безкено тачзеа, 1844 год. Проф, Ягич, вообще калежая шитольогические послания книг, как букватурпи комбинации и рехисценции, В книге « Adolescents » говорилось, что литошиосные клопы (и они считаются источником хронографа) надписи в Новограде, которая издается о Сварожье балтийских Словаах; автор их из Сваржея вывел ичая Сварога (толкованное, дающее д-р Я. Семую тену очень-очень-верную, поэтому я его помипал.} 1 поставил в параллелю Гефекту. Но тут возникает проблема, которая требует больших усилий; в кнажской литературе или словесных словах вообще не стоит указывать сколько Обла некоторых балтийско-слонях (пробы Гедеовова и Забелина выпали луго нещадно), Невернее притворяется мин! И сана гадка, который автор льос выкомбивал допервое имя Еварога из Сварожича. По всей ижовине, иля Сварога он приготовился с местной традиции, вероятно руинской; но как бы это было и не русская традиция, то того Сварога, отсутствующего на второй плян уже в Х-ХИ в. И все же, как правило, они почитают общее славянское божество. Интересно, что у Волохов слово 5Иагова впача что-то очень сухое, винальном - Спрку 1. Да, есть.

Усуваючд (Сварога, млитольоги или оставляем созданных вопросов о имени самого великого бога), или выдвигают ноздри которого из других богов, или в конце концов, находят в том, что он был просто „богом“. 'Гаку гадек, васловхепу уже давнее поддерживал Фажинция (с, 141), и что нее же опустите вая Лежё (с. 50-1). Ощущается теория очень слаба. Я остаюсь на стороне фольклеродерного упоминания о том, что Бог, который вышвыривает, бедный-преебог: они не кают в сооб) печалистическом, Острая говорит о том, что в Греции было принято ловить Русу: « Будет проклят Бог, а не периферий » (Х. 33), ,ть бога, в него же вранье, в Перуна в Волоса бога скотья" (с. 48); но в первых текстах идет новая, вероятно, о хриппийском Боге, ввиду как оврёсне Русь, в хромугин коже быть толкованное « боголюбие » как общее напитье, Перун и Волос — как сцеализация этой идеи.

С венцами богов, которых хотели ностазить ва чилевое место, я напомню о новой теории Рожеецкого (Рогцп под Гог), что тем временем как культ