История Украины-Руси, том I, страница 525 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

518 ПРИМІТКА 26, ЗАХІДНЯ ГРАНИЦЯ

Чому я вйдступаю тепер від гадки про звязь племінної назви Улу- чів чи Улучичів з Луческом — я пояснив в тексті: прийшло ся б признати, що Улучі поставили місто, назвавши його по ішенн свом, і потім від імени його звали ся подібно-ж Лучанами, Тому й говорити про племя Лучан — як говорять тепер часом дослідники (ппр. цитована розвілка Е. Мельник), властиво пе можна — се ледво чи плежінна назва.

36. Література західньої границі української кольонізації (с. 188).

Про польсько-руську границю в Галичині див, стару, але не зовсім перестарілу (принаймні Досі не заступлену чимсь лішпшик) працю Зу- брицького Стйплеп 2мізспеп дег газзіпізсреп ив@ роіпізсреп Хабіоп іп байтівп, 1849, с. 23, Схбгпід ЕШипостарые йег бзіеттеієрієспеп Мопатебіе І с, 49 і далі, йогож Епостарывене Кагіе, 1855 (арк. 9) і меньше виданнє 1866, Кіскег Фів Удікегвідтипе йег Оезівгтеісі Мопагее, 1869, Ге Моппієг Зргаспеп - Кайе уоп Оевіеггеісі- Спраго, 1888, УУіадопьобсі зіаіузіустпо т. ХПІ, Воєсхпік зіаїузіукі Саїйсуї т. ГУ (перелись 1890 р.), Шекатизии Шерекниської епархії (осо- бливо 1879 р., з історичники вказівкакн), Головацкій Народвыя пфени Галицкой в Угорской Руси ч. Г (вступ), йогож Карпатская Русь в Ж. М. Н. П., 1875, УТ (в наукового погляду не богато іптересного), А, Д(обрянский) О западныхъ границахъь Подкарпатской Руси со врем, св. Владиніра Ж. М. Н. П. 1880. Ш (для польсько-руської границі тут но Зубрицькій теж не багато нового), Е. Верхратський — інтересна мо- нографія про Занішанців в Зацисках Наукового товариства ік. Шев- ченка т. Ш, Рокайз@@ бгапісе ЫзКирзбхуа Кгаїкомкієро -- Носик Ккгаком'зкі, [У (детальнійшу студию автор заповідає па пізнійше).

Про польсько-руську границю віж Внелою та Бугон писалось чи- жало, але шкодив публіцистичний елемент, що донйпував ся сюди й нераз діскредятував самі факти. Эгадаю що важнійше про дівнічну українську границю. Для ієторичної етнографИ — Барсов? т, У і УГ, Крыжановскй Русское Забужье — Собраніе еочаненій т. П. Лонгипов» - Червенсків горо- да, 1885. Площанскій — Акты холюскихь судовь ХУ—ХУП в. въ икь ука- заніят»ь для истори и этнограф!и русскаго Забужья (Трули ІХ з'їзда т. 1) п Холиская Русь, І- П, 1899. Филевичь — Йсторія древней Руси 1 с, 239. РоїКкайзкі Кгакдчг ргаей Раза 1. с. с. 106 (про неї див, Запиекя Наук. Г. ін, Ш. т. ХХУЇ, бібл.. Дещо інтересне, хоч і не дуже, і не богато, ножна знайтн часом в Панятниках старины въ западныхь губерніяхь (статі Шолковича і Лонгіпова в УЩ т., кілька дрібних статевк в т, УН) і в більш популярнах: Холиская Русь, вид. Батюшкова, 1887, Герба- чевского Русскія древности и памятники православія Холиско-Подлящекой Руси, 1899. Про сучасні етнографічні відносини: Шафарика Зіоуапекі рагодоріз, етнографічаї мапи — Рітіта, Кояловича (в Докушентах объя-

Перевод на русский

518 ПРИМЕТКА 26, ВОСТОЧНЯ ГРАНИЦА

Почему я должен был понять теперь, что мне нужно назвать племенное название Уделов или Улучичей Луческ, и я объяснил в тексте: пришло время О том, что Ульри поставили город, назвав его по имени святого, и потом от имени его звали примерно так же. Как говорят исследователи, Лучанам, так и есть в отношении колена Лучана. Восприведенный вариант решения Э. Пы — это редво или плетение.

36. Литература западной границы украинской коленизации (с. 188).

О польской Границе в Галичине стран, старая, но не совсем престаревшая (по крайней мере, чем-то еще не заступлёна) Лишпик) труд Зудринский Степлеп 2мизспеп дег газизпиреп пив@ риписсар Хабиоп ип байтп, 1849 г. 23, Схбгпид ЭШипостарее йег бзиеттеиерьеп Мопатембие И с, 49 и дальше, егож Эпостаревен Кагиэ, 1855 г. 9) и меньше видение 1866, Кисскег Фов Удикегвидти́пе йэг Оезагтеи Мопагее, 1869 г. Ге Моппиег Зргаспеп - Кайеоп Оиэггеси-Спраго, 1888, Ууиадопти заузиустпо т. Вейсхпик изаузиуки Сайсуи т. ГУ (переговоры 1890 г.) ), Шекатизы Шерекнии (особенно 1879 год). « Из истории указателей », Главачацкий народ пфени Галицкой в Венгерской Русе ч. Г (вступ), егож Карпатская Русь в Ж. М. Н. П. , 1875, УТ (в научном взгляде не богато иптересного), А, Д (обрянский) О западных минусах вызова Прикарпатской Руси со Врем, св. Владинира Ж. М. Н. П. 1880. Ш (для польской границы здесь но Зубрицы тоже мало нового), Э. Верхратский — интересная монография о Сильнах в Зациссках научного общества ик. Так это была севченка. Рокайз@ bapice iflickyzya Kaiconio -- Hisick Kkgaком'ки, [У (деальтальный струдию автор отвечает па поздний).

О польской Границе веж Венелой и Бугон писали чижало, но он повредил плецисический элемент, который дондейлся сюда. и не раз дескредировал сами факты. Я думаю, это более важный момент в истории девушки. Для иеторической этнографии — Барсов? т, В и УГ, Крыжановский Русское Забужее — Собранное эочане. П. Лонгиповobject Червенский город, 1885. Площанский — Акты холлюских судебных разбирательств Хью -ХУП в. Вьıключают, вьıчисляем"""и для истории и этнограф! и русскаго Забужья (Трули ИХ съезда т. д. 1) холиская Русь, И- П, 1899. Филевичь — История древней Руси 1 с, 239. РоиКки Кхакчг ргаэй Раза 1. С. С. 106 (о ней странно, Запик Наук. Х. Да, Ш. т. п. ХХУИ, Библ.. Кое-что интересное, хотя и не очень, и не богато, ножная знакомина временем в Панятах стариные в засадных лавочниках (стати Шёлковича и Лонгипова в УЧ т. ", несколько мелких половых сношений в т, УН" и более популярных: холиская Русь, вид. Батюшкова, 1887, Гербачевского Русиа древности и памятники православия Холиско-По длящекотой Руси, 1899. О современных этнографических отношениях: Шафарика Зиуапеки рагодорез, этнотической мапы — Ритита, Коявиана (Докушента) объя-