История Украины-Руси, том I, страница 522 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

НА ПОДНІіПРОВЮ 515

в ХШ--ХУ в. писали зі становища противного сій теорії — Зотовь О червнговскихь княгьяхь ло Любецкоху сикоднку и Черниговскомъ княжеств въ татарекое время (написано ще в 1884 р., але видруко- вано аж у 1893), Владамірокій - Будановь Населенів Юго - заладной Росси отъ половииы ХИ до половивы ХУ в., 1886 (в ч. УП т. 1 Ар- хива Югозаладной Россій -- праця звернена годовно против шольських творій, але виступає, хоч і здержливійше, також і против Погодінської). Детайлічний перегляд сього питання і критику аргушентів про спустіннє Київщини я дав в своїм Очерку истори Кіевской земли, 1891, гл. УГ — Ківвская земля отъ конгольскаго паществія до конца ХІМ в.; він віста- єть ся й досі найбільш повнин переглядом питания в історичного боку, й до деяких другорядних аргужентів і детайлів відсцлаю ло нього чи- тача і тепер, Загальний погляд на сю справу внайдуть читачі в томі Ш гл. З сеї Історії. Тут же хочу ще сказати кілька слів про теорію сіверянських Великоровів, яка виринула останніми часали на тлі давыйй- щої теорії Погодіна 1 Соболєвского і представлена поважними іяенаки Яйча 1 Шахматова.

Се! гадки, що Сіверяне були Беликороси, я де кожу уважати ниакше як уступкою, яку роблять вгадаві учені Шотодінській теорії. Зовсім ви- равно видно се у д. Ягіча: відкадаючи гадку вро полянських Вехнко- рейв ва тій підставі, що тяжко пранустити такий велвкоруський клан на правім боці серед української кольонізації (сей довід, видко, по тім вилинув і ва д. Шахматова), ш. автор пише: „За Днітром ва шпрокін просторі до столу і півночи могла мати свою арену уже иньша, полуд- нева східня Група племен або діалектів -- се признаю я охочо; Сїве- ряне Найдавнійшої літописи жоглц й язяково відріжнятя ся від осадни- ків правого боку Дніпрає (Біпіде бігеїййгавеп є. 30).

Ш. акаденйк, як бачимо, ие вказує ва те віяких мотивів, тільки припускає кожливість такого пряцущення, а властиво — но просту ді- лять спірну територію між прихильниками і протавникана Погодінської творії, не даючи аргументів, Д. Шахкатов пробує аргущентувати : вкавує на політичну окремішпість Сіверян від Поляп, на докав їх етно- Графічної осібности: „Ирипустити, що Сіверяне були одноплеменникани Полян й нньших полуднево-руських племен, не наёно підстави: нолі- тична історія Чернигова -- з одного боку, Переяслава, що став отчи- вою володинирських квявів -- в другого, виразно, дужаю, сьвідчить, шо Сіверяне й Поляне школи ве могли сотворити спільного племінного цен- тра, & піянійліз — коли Русь розпадала ся на области, утворити одну спільну область“ (Ко вопросу объ образовави рус. нарбчій с. 95). Ро- зущієть ся, се аргумент зовсёи слабкий: політична осібність не дово- дить приналежностн хо двох етнографічних груп; найліпшни доказом той

Перевод на русский

НА ПОПРОВЬЕ 515

В ХШ...ХУ в. писали со статусом противовыгодного сой теории: зотоль О червонковских княгиях ло Любецкохая сикодку и Черниговск княжества въедания отцареоэремия (написано еще в 1884 году). « Но напечатано в 1893 году », Вламимирокий - Буданов Населенов Юго - заладенной Россы отъявляют полови ХИ к половам ХУ в. , 1886 (в ч. УП т. э. 1 Архава Югозаладной России - труд обращен годовенно против шолских созданий, но выступает, хотя и сдерживающий, также и против Погодинского). Детайличный просмотр этого вопроса и критика аргушентов о спустении Киисти я дал в своем Очеркеисторы Киявской Ну, семли, 1891 год, г. УГ — Кивска земли, отъезжающая к концу ХИМ в. ; он встает и до сих пор наиболее повздоровен просмотром в истории, и к некоторым второстепенным аргуженам и детайлов отсцеляю его читатели и теперь, Общий взгляд на это дело найдут читатели в томе Ш гл. Из этой истории. Здесь же хочу еще сказать несколько слов о теории сиверянских Великоров, вырынувшей последние время на фоне давнейшей Теория Погоноянского 1 Соболеева представлена уважаемыми ияенаками Яйча 1 Шахматов.

Се! Я знаю, что Сиверьян был Беликоросом, и я считаю, что кожу — это губка, которую делают угаданные ученые в теории Штодинской теории. Это видно совершенно в д. Ягича: откатывая гадку вро полянских Вехнкорейв ва потому, что тяжело стирать такой велвкоруский клан на В украинской койне правой стороны (сей довод, выдох, по тому излинул и ва д. Смаз), Ш. Автор пишет: « За Днитром ва шпрокин пространство к столу и полночиха могла иметь свою арену уже юньша, полдящая Восточная группа племена или диалекты - это я охотно; Сиверянейнейшей летописи жоглц и язычески отторгнутые от осадочных Справа Днепрае (Бипипе бегейгавеп). 30).

Ш. Как видно, акаденк указывает на ва то улики мотивов, только предполагает кощунство такого прятения, а присуще - но Существенно делят территорию между сторонниками и протавниканом Погодинского творения, не давая аргументов, Д. Шахкатов пытается аргущенизировать : вкалывает на политическую инфраструктуру Сиверян от Поляп, докал их этно- Графическая Очевидцы: « Истории, что Сивериана были единоплеменниками Полян и более полднево-руских племен, не являются наивно основания: нотическая история Чернигова - с одной стороны, Переяслава, ставшая отченой вординирских квиёв -- в другой, конечно, Твердая, свидетельствующая о том, что Сиверян и Полон школы могли создать общий центр племени, & пиянийлиз — когда Русь развалилась на областы, образовала одна общая область » (Ко вопросу объяви рус. Ладно, ладно. 95). Это аргумент слаб: политическая личность не доказывает причастность к хото двух этнографических групп; Это самое лучшее доказательство