История Украины-Руси, том I, страница 521 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

514 ПРИМІТКА 34. ТЕОРІЯ ПРО ВЕЛИКОРОСИЙСЬКУ КОЛЬОНІЗАЦІЮ

Против фільольогічної сторони теорії Соболевского тоді виступкв ак, Ягіч (Четыре критпко-палеографическія статьи, 1884, — з поводу Очерків, Критическія замбтки по истор русскаго явыка, 1889, 8 по- воду Лекцій), з дуже основною критикою, що ямусдла Соболевского до деяких поправок в своїй теорії. Важного союзника вій здобув в д. Шатнатов! (теп. академіку петербуріськін), що в сво стат? Кь вопросу объ образованш русскнхъ парвчій, 1894 (Русскій Филологаческй ВЪ- стникь) рішучо прилучив ся до теорії деревлянсько-полянсько-сіверян- ських Великоромв. Натомість поруч ак, Ягіча виступили в обороні укра- їнства київського говора його учепикн Мочульський (теп. професор одесь- кого унів.) 1 Ол. Колесса (львівського) з розвідками про Житие Сави (Мочульській -- Кь истори малорусскаго нарічія: Жинтіе св. Саввы, 1894 -- Записки новорос. Упив. т. 62, Колесса — ЇМаіесіоіорізсне Мегк- тпа!е деє зйдги85. ДепКилаїся а, 4. ХШ Ле 726е зу. Зату, 1896 — Атеїйу г $], Рі, т, 18). 3 паперів неб. Потебні опубліковано також і його критику теорії Соболєвекого (Йавбстія П отд. академії, 1806). Сан Ятіч вернув ся потіх до сеї справи ще в своїх Еіпісе Этейавей (1898, Атешу їйг зі, Рі. ХХ). Нарешті проф. Крикський в Київській Стариві 1898 і 1899 надруковав широку крятичну статю (пе скіпчеву): Филологія и Погодинская гипотеза, де зібрав богатий жатерідл, хоч і без відцовідної обережности в його збиранню й уживавню. Як стояла тоді справа в очах незніажованні у лій фільольогів коже служити показчиком вступна лекція київського фільольога Лободи, ле він виразно виступив против теорії Соболєвокого (Унив, Изв., 1898, Ш). Нарешті під впли- вом критики, здаєть ся -- найбільше під впливом останцьої статі Ягіча відступив від погодінської теорії ак, Шахлатов: в нови обробленню згаданої євоєї розвідки (Кь вопросу объ образовашы русскихъ нарбчій и русскихь народностей, Спб., 1899 — з Ж. М. Н. П., ТУ) він признав й Деревлян і Полян українськняй племенами, а що до Київа — каже: „У всякйн разі ми не маемо причини ие призкати київської людности по- луднево-руською, хоч вона в сами Київі була значно розмішана шнь- ших руськими племенанц" (с, 25). Тільки сам д. Соболевский пічого Бе цопускав в своєї „тйдотези“, і напр. в Уб5(пік-у ЗотапзкусВ збагозйпо- $Н (ван. ЇУ, 1900), рецензуючи статю д. Михальчука, гірко парікав, що Українці занадто беруть до серця „чисто археольогічні питання" і бачать „ешертельного ворога в кождім, хто дозволить собі припускати (хоч би на солідних основах) в Киянах ХЕХ Ш в, плеия великорусской галузи“,

Серед істориків проба Соболевского відреставрувати „на содідниї основах" Погодінську теорію нё впайшла прихильників. Не тільки укра" інські дослідники, а й явьші, що близше займала ся історією Нодніпровя

Перевод на русский

514 ПРИМЕТКА 34. ТЕОРИЯ О ВЕЛИКОМ КОЛЬОНИЗАЦИИ

Против филольологической стороны теорииоболевского тогда выступил ак, Ягич (Четре крипто-палеографическа полы, 1884, — из повода Очерков, Критическия замбочки по истор русскаго явика, 1889, 8 повода Лекций), с очень основной критикой, что ямусдла Свободевшего к некоторым поправок в своей теории. Трудный союзник вой приобрел в д. Шатнатов! (теп. академику петербургский), что в свой вес? Воспроизнес объемку русскнхъехной, 1894 (Русске Филологаческий Вспомнятник) решительно приложился к теории Деревянь-польско-Сиверьянские Великоромы. Вместо этого рядом с ак, Ягича выступили в защиту украинского гуара его четверопин Мочульский (теп. Профессор одеяния. ) 1 Ол. Колеса (львский) с разведывателями о жизни Савы (Мочульский — Кь исторы малорусскаго наличия: Жениэ св. Савы, 1894 - записки новорос. Упил. т. п. 62, Коллесса и Меаисиореза Мектпа! Я не знаю, что я могу сделать. ДепКолись а, 4. ХШ Ле 726е зу. Зату, 1896 — Атейу г $], Ри, т, 18. 3 бумага в неб. Кроме того, его критика теории Соболеева (Иавбстия П отд. Академии, 1806). Сан Ятич обратился к теме дела еще в свои Эипис Этеавей (1898, Атешу ейг из Ри). ХХ). Наконец проф. Крикский в Киевской Стариве 1898 и 1899 напечатал широкую кратическую фигуру (пе скипчеву): Филология и Погодинская « Грядущий » бог, хотя и без осторожности, собрал в его сборе и употреблении. Как тогда стояла дело в глазах неприязни в воронь фильога служить показчиком вступления лекция киевского Филольога Лободы, а он ясно выступил против теории Соболеева. , 1898, Ш. Наконец под влиянием критики, сдается - наибольшее влияние ГОгича отверг от погоды ак, Шахлатов: в новы обработка упомянутой йевой разведки (Кволювицы ополчения образов русских нарбаньев и русковых) народностей, Спб. , 1899 — С. М. Н. П. « ТУ », — признался он и Дерянам и Полянцам украиней, а что к Киеву, говорит: « Во все времена мы не маем причины и поэму. пытать киевской человечности полуднево-рук, хотя она в самом Кие была значительно размешана шнейших руйских племеннц" (с, 25). Только сам д. Свободолевский печьный Бе рыдал в своей « дотези » и напр. в Уб5 (пик-у Зотапзкусив зобгосэйпо-Н. ИУ, 1900 год, рецензируя стаю д. Мыхальчука, горько спаривал, что украинцы слишком внимают « чисто археологическое вопросы » и видят « эшертельного вопроса ». Враг в котлом, кто позволит себе припускать (хотя бы на соленых основаниях) в Кианях ХЭХ Ш в, плея великорусской И тогда я сказал: „Я никогда не смогу, но я буду здесь!“

Среди историков проба Свободевского отреставрирования « на основании фундамента » Пуходинской теории нё упала приверженцев. Не только украинские исследователи, но и явши, что более близко занялась историей Ноднипровя