История Украины-Руси, том I. Страница 501
Снимок страницы издания 1904 года, транскрипция украинского оригинала и перевод той же страницы на русский.
Оригинал (по-украински)
«494 ПРИМІТКИ 16--7. РУМУНСЬКЕ ПИТАННЄ стю уважали Скатів Фр. Мілєр, Бажбері, Мищенко, Латишев 1 сам Все- волод Мілєр по части. іранський початок Скитів докладно доводив вже Цайе -- Ге Ремзевеп по &е Масібатвійвиме ©. 285 ву., головно «етнольогічнийи подібностями, Лішівістячний звязок (китів з Іранцячу доведений був докладно працею Мілєнгофа брег Негкций ива ЗргасПпе дег ропіїзспеп ЭКушеп пай баглайеп — Мопаївіегісїйе дег Вегіїпет Акадепие 1866 (передруковано з додатками в т. Ш його Фоцізсьо АШегімлзькцпо, виказ іранських слів див. па ©. 199). Дальшии важ- вии придбанием для сієї справи були праці иосковського професора Зе, Мілєра, що виходив з спеціальних студий пад Осетинанн, — Осетин- сків этюды т. Ш, 1887, Эпиграфическе слѣды иранства па юг5 Россі! Журналъ Мин. Нар. Просв. 1886, ГХ (в скороченню увійшла в сет, эт.) 1 йогож етнольойчна студия: Черты старины въ предашяхъ п биті Осетинт №4. 1889, УШ; сам Мілєр одначе уважає Транцязи напевпо тільки Саршатів і закіднік, оседих Окатв, а сидийх, кочових відділяє від них, хоч всі докази їх урало-алтайства признає нестійники. Факти в історії культури і штуки, що в кождім разі вказують на тісші звязку окитсько-саржатської людности з Трапцяин передньої Азії, шіжнесено в згаданій прай Толетого 1 Копдакова т, П. Далі мушу згадати цито- вану вже вище розвідку Тохашка Кук дег дПезіеп Маєргіснвеп й. Зкуйєспеп Могйеп і йогож статю в Ацеапй 1883 ч. 36 та Зоо Даг Егкідгипє ег Зргаспе 4ег Зкуїреп, Вегіїп, 1887.
16. Румунське питаннє (див. с. 110).
Теорія балканського цоходжешня волоської народности появила ся ще в нивуліз віці, а новійшу, паукову форму й аргушептацію дав й Реелер в свойх славних Вишійпізсре З(адіеп, 1871; ше змодифковона Й обережнійне переведена Томашком -- в ХейзеВЕИ Гас беггееюй. Суши. 1877, воца має й доєї значну вагу в науці, а з політичних Мо- твыв ніддержують її особливо угорські учені. Шитанне зійшло на драж- ляву точку: чи Румупн автохтони в Семагороді, чи півпійші кодьоніста, 1 супроти нинішньої національної угорсько-румунської боротьби в Семи" городі набрало цолітичиного значійня. Се виливає й на напрям румун- ‚въких дослідів, що більше або женьше сильно акцентують неперервану рушунську кольоцівацію в Семитороді. 9 чужоєтюроннії учепих горячо боронить сього погляду Чех Ніч, З літератури останніх десятоліть назву: Ліло Вошег цпй Вотапев ит дсп ФДопамійидето, 1877. Віедегтвасла Ріе Вотапеп ппй їбге Уегргеїйцпа іп Оезієгтеісів, 18717. Нигохагакі Ктартлепів хиг Сезспісьів йег Пипійпеп, 1878. Миомен рег @е Мапіегипреп Чег Вишипеп, 1897 (Депкасізгій а. У/іеп, АК. т. ХХХ). Різ Пъег Арзіатишоо йег Влиайлел, 1880 1 аг гагойлізсі-шпрагієсбег. Жітеійтаре, 1886. Гроть Моравія і Мадьяры, 1881. Васильевокій бо»
Перевод на русский
« 494 ПРИМЕЧЕНИЯ 16...7. РУМУНСКОЕ ПИТАННЕ СКРАЛИ СКАтив Ф. Милер, Бажбери, Мишнко, Латишев 1 сам Всеволод Милер по часу. иранский начало Скитов подробно приводил уже Цайе - Гемзевеп по & Масибатвийм. © Цайэ, 285 у. , в особенности «етнологическое сходство, Лишивистическая связь (китов Иранцачу) была проведена подробной работой Миленхофа брег Негкий лива ЗргасПпе депэг - ропиизспеп ЭКушеп пай басглайеп — Мопаигисейе дег Вегиипет Акадепиэ 1866 (перепечатано С модулями в т. Ш его Фоцизсьо АШегимлцпо, выказ иранских слов см. па. 199). Дальши рычаги приобрели для всего дела были работы осковского профессора Зе, Милера, выходящего из специальных стегай пад Осезин, - Осетенсков - этоюды т.д. Ш, 1887, Эпиграфическое ослюда иранства па юг5 Росси! Журналъ Мин. Нар. Просл. 1886 ГХ (в сокращении вошла в сет, это. ) 1 егоже этнольическая студия: Черты старины въят п быти Осетант No4. 1889, УШ; сам Милер одначе считает Транцазы напевпо только Саршатов и закидник, оседных Окатат, а сидях, кочевых отделяет от них, хоть все доказательства их урало-алтайства признается нестабильники. Факты в истории культуры и штуки, что в кождём случае указывают на тиши связи окитско-саржатской человечности из Трапцаин В древней Азии шежированный в упомянутой прай Толетового 1 Копдакова т, П. Затем я должен упомянуть о той, которую приводились выше, о Тохашка Кук дег дэзиеп Eurgenventeп. Зкуй оспеп Могиеп и его статую в Ацепай 1883 чи. 36 и Зоо Даг Эгкидгипе ег Зргасе 4ег Зкуиеп, Вегияп, 1887.
16. Румынский вопрос (смотрите. С. 110).
Теория балканского цоходжевой волонтской народности появилась еще в нивулизом возрасте, а новой, упаковочной форме и аргушптация дал и Рееллер в своих знаменитых Вишисейписе Зи (адиэп, 1871; й змодифковона И осторожный переведен Томашком ... в ХейзеВЕе Гас беггеей. Суши. 1877, восец имеет и большой вес в науке, а из политических Молтв ниддержают его особенно венгерские ученые. Шитанное сошло на дражляющую точку: Румыпн автотопы в Семагорде или полпятерои кодёниста, 1 против нынешнего Национальная венгерская борьба Семи набрала цолитического знати. Се изливает и на направление румун- ↓въективных экспериментов, что больше или жже сильно акцентируют неперерыванную движку в Семитороди. 9 Страницы в четыре раза больше, чем восьмая горькая сторона Ночь, из литературы последних десяти человек называют Лило Вешег цпей Вотапел ит дсп Фдопамидето, 1877. Видегтвасла Рие Вапеп ппей ибге Уэггийцпа и Оэзиегтеи, 18717 год. Нихагаки Ктартлах хиг Сезсписьев йег Пипийпеп, 1878. Миомен рег @е Мапиэггепп Чег Вишипеп, 1897 (Депкасизий а). У/иеп, АК. т. п. ХХХ.). Пиг Арзиатишо йег Влиайл, 1880 1 аг гагойлизси-шпрагиесберг. 1886, Джитейтар. Гроть Моравия и Мадьяры, 1881. Васильвевовки, потому что?