История Украины-Руси, том I. Страница 457

Оригинал (по-украински)

450 ПИТАННЄ

з другої половини ХШ в. бачимо що йно перші завязки ле- їенди: тут імператор (Мануїл) поєнлає Володамиру дарунки, аби він „под ним Цесарагорода не ввяль" 9. Свою пізнійшу форму вона дістала очевидно в дальших столітях,

Поруч сеї верзії, прийнятої вкінці в моєковській пись- хенстві, були й иньші, Одна говорить, що Володинир Мономах здобув ті інеїїнії під час походу в Крим, від їенуєзького 1у- бернатора м. Кафи”). Друга верзія говорила, що царською ко- роною короновано св. Володимира; при тік його війна з Гре- ками перетворялась в похід на Царгород).

Коли поставити Коло себе всі отсі звівтні нам вервзії, то стає Дуже правдоподібним, що вони розвинули ся з початкової леївнди про те, ак Володимир Вел. здобув інсшінії своїм походом на Крим; з сієї початкової лєїенди пішло дві верзії: одна го- ворила про похід на Крим (що був потій модернізований, і так в'явилась Кафа і Ївнуваці), друга — про похід на Царгород, а їма „старого Володимира" було заступлено іменем його елав- ного правнука-іменника, Що теж був посвоячений з візантий- ським домом і мав війну з Візантиєю"). Початкову верю — про Володимира Вел, жи маємо тепер тільки вже скомбінованою з Мономаховою, але ее власне промовляє за її давністю").

Сей літературний вивід вповні відповідає історичним об- ставинам. Чули ми вище, як руські князі проеили у Візан- ти! інсііній; дуже правдоподібно, що й Володимир з рукою візантийської царівни дістав якісь інсіїнії, не царські (се меньш правдоподібно), але нпр. корону кесаря, і нею коронував ся А руїогі ве зовсім правдоподібно. Останийии часами: пробувано підперти сю пшравдоподібнієть позитивними фактами.

1) Вил. Лопарьова с. 94 (Панятинки др. письм. ч. 88). Й

2) Герберштайн, пер. Анонікова с. 87 (пор. с. 16), Стрийковский вил. 1846 т. Тс. 188, туж історію повторяють Цетрей, Герера, Де Мо- ріні -- Жданов ор. с. 120, . 3) Сборнякъ русскаго истор. общ. т. ШХ с. 437, 474, 504, 527 % тексти у Жданова ор. с. с. 62-8,

4) Про неї див. в Історії Київтини с. 197.

• 7) До такого виводу прийшов Жланов ор. с. с. 123 і далі; илько

він при тім лукав, що царське віпчалє було відгожонок шлюбиого він" чання Бодолинира (с. 144--5). Шосереднія моментом для переходу від Володининра Вем. до Володизира Мономаха він уважає похід Володннира Ярославича за часів Константина Мономаха, але імя сього інператора легко могло з'явитись ва для Його іменника -- руського князя,

Перевод на русский

450 ПИСЬНЕ

С второй половины ХШ в. Как мы видим, первыми завязями леенда: здесь император (Мануил) поет Владамиру подарки, чтобы он « не был им Сесарагородом ». "Вяль" 9. Свою позднюю форму она достала очевидно в столовых,

Рядом с ней верзии, принятой в конце моковской пенси, были и другие, одна говорит, что Володинир Мономах приобрел Инеинии, которые они совершали в Крыме, от 1убернатора м. Кафи́). Вторая верзия говорила, что короной коронован святой. Владимира; при теке его война с Греками переработала в поход на Царь).

Когда поставить Колод себя все отсе свёрнутые нам вервзии, то становится Очень правдоподобным, что они развились из оригинального Левнолюбие о том, ак Владимир Вел. получил инссинии своим походом на Крым; из этой ранней лееи пришло две верзии: одна говорила о походе на Крэм (что значит « Крыму »). Потой модернизирован, и так появилась Кафа и Ивнулаке, вторая о походе на Царский народ, а има "старого Владимира" было заложено именем его элрованного правнука, что тоже был посвящен с византийским домом и имел войну с Византией". Первая веря - о Владимире Вел, а теперь у нас только скомбинированная с Мономаховой, но ээ собственно говорит за "Дальность".

Это литературный вывод, который полностью соответствует историческим обстоятельствам. Мы слышали, как князья в Византии проеили. инсиний; очень вероятно, что и Владимир с рукой византийских царей достал какие-то инсии, не царские (все меньш) Возможно, но нпр. Венценосный венец, и которым короновался А руиоги, несомненно, был. Остены временами: проработаны подперти сю пшравды, подобные положительными фактами.

1) Вил. Лопарьева с. 94 (Занятки др. Хорошо, потом я буду ждать. Ч. 88). И

2) Герберштейн, пер. Аноникова с. 87 (с. С. 16), Сноумышленный вил. 1846 т. э. Тс. 188-й, туж историю повторят Цетрей, Герера, Де Морини - Жандалов ор. С. 120, . 3) Сборнякъ русскаго истор. Я не знаю. т. п. ШХ С. 437, 474, 504, 527% текстиляции в Ждавана ор. С. С. 62-8,

4) О ней странно. в истории Киевтины с. 197.

• 7) К такому выводу пришел Жланов ор. С. С. 123 и дальше; но при том лукавстве, что царское випчало было отгощен браки его, начатый Бодолиниром (с. 144 —5). Шесредние моменты для перехода от Володинина Вэм. к Володизиру Мономахе он считает поход Володнира Иарославича во времена Константина Мономаха, но имя этого инператора легко могло появиться ва для Его существительного - русского князя,