История Украины-Руси, том I. Страница 426

Оригинал (по-украински)

КАМПАНІЯ СЬВЯТОСЛАВА. 419

Шо Ш = --

ють лише скільки має війська, аби впрахувати дань, а як він сказав -- виставили десять разів сильнійше військо („суть бо Греци льотиви и до еего дне“, додає при тім оловіданнє). Руське військо наетрашило ся чисельної переваги ворогів, але не тратить духа Сьвятослав: він держить свою славну, наведену вище промову до війська, і одушевлене військо відповідає йону, що готове полягти з ним разом („тлё, княже, глава твоя, ту и главы наша сложинъ“). Греки побиті, тікають, Сьвятослав, розбиваючи міста („нже стоять пуеты и до днешнего дне“) іде д Царгород. Греки пробують його зманити богатими дарами, але Сьвятоелав не звертає уваги на золото Й паволоки, за те як посилають Йому в дарунку ріжне оруже, прийжає його 8 ве- зикою утіхою. Греки переконують ся, що мають до Діла з дуже твердим вояком, і рішають згоднти ся давати йому дань, скільки він скаже „бо мало що не дійшов Царгорода". Сьватослав вертає в Перелелавень „о похвалою великою", але що військо його понесло великі втрати, поєтановляє удати ея на Русь ва сьвіжим військом, та на дорозі грне від Пачекігів 7.

Се тільки далекі й покручені відгомони подій 2). Сьвято- слав, ідучи з Болгарії ратувати Київ, певно, не кинув її на паску божу, лишив в ній своє військо Й не шотрібував на ново підбивати з поворотом, хиба екрілив та розширив свой здобутки, Він опанував тепер не тільки передбалканську Болгарію?), а пере- ніс війну за Балкани, терором держачи Болгарів в послуху: ка- зали, що взавши Филийополь, він вбив на палю 20 тисяч люда. Розумієть ся, се чутка у веявм разі епльно побільшена.

Візантийці кажуть, що Цимівсхій з огляду на єнрійську війну хотів з початку полагодити справу з Сьвятоелавом без війни, та не знати, о скільки він дійсно надіяв ся ка кожливість такого полагодження, У Льва Дпякона він жадає від Сьватослава, Щоб той взяв собі йагороду, „яку обіцяв йому Някифор за напад на Болгарію", і залишив Її, бо вона, мовляв, належить Вівантиї. Та коли справді така була пропозиція, То вона хиба могла провокувати Сьвятослава: Йому наперед предложено було взяти Болгар!ю собі, а тепер кидали йому подачку як мурину за ро-

1) Гпат, с. 42--8. З) Лев УТ. 8 і далі, Кедрен с. 3791 388 і далі. З) Так згадану у Скіліци (П. 400) Коззстамтиа д. Васілєвский ува» й я ноханніоде коло теперішнього Влграда -- Ж. М. Н Ц. 1876,

• З .

Перевод на русский

КАМАПАНИЯ СВЯТОСЛАВА. 419

Шо Ш =--

Они берут в руки только сколько солдат, чтобы оплатить дань, а он сказал: „Оставили десять раз более сильной армии“ (Ага, « ибо Греции летели и до него дне, добавляет при этом оговорение. Руское войско наветраило большую победу над врагами, но не теряет духа Святого Духа: он хранит свою славную славу. введенную выше речь к войскам, и оставленная армия соответствует йону, готовой посадить с ним вместе (НЕТ, Княже, глава твоя, ту и главы наша сложи ». Греки убиты, бегут, Святослав разбивают города (что означает « пуэты и дневой днэ ») и идет д Царгород. Греки пробуют его сманить богатыми дарами, но Святоэлев не обращает внимания на золото И паволки, за то как посылают Ему в подарок рожное оруже, принимает его 8-ю везикой утешения. Греки убеждаются, что имеют к Дилле с очень твердым воином и готовы дать ему дань, сколько он скажет « Мало что не дошел Царероду ». Сьватослав возвращается в Перелавень « по хвале великой », но что войска его потерпели большие потери, поетворяет удачу ей на Русь ова, скитаясь, и грея по дороге от Пачекигов 7.

Это лишь далекое и покрученное отголосок событий 2). Съятослав из Болгарии, вероятно, не бросил ее на паску богу, оставил в ней свои войска и не шоробил на новую подбивать с поворотом, не экрелил и расширил свои достижения, теперь он обладал не только предбалканским Болгарию? ), а перенес войну за Балканы, террором держа в повиновении Болгаров: говорили, что взав Филиополь, он убил на палю 20 Тысячи людей. Понимаю, это слух в случае с епче умножается.

Византийцы говорят, что этиевсхий ввиду инрийской войны хотел с самого начала уладить дело с Сьвятоэлем без войны, но не знать, сколько он действительно надеялся, как это возможно; Чтобы тот взял себе иагорду, « что обещал ему Няки за нападение на Болгарию », и оставил ее, потому что она, мол, принадлежит Вивантии. Но когда это было действительно предложение, то она могла провокационировать Всевышнего: Ему предрешали взять прежде Болгар! ю, а теперь бросали ему подставку как стену за ро-

1) Гпат, с. 42--8. Из) Лев УТ. 8 и дальше, Кедрен с. 3 791 388 и дальше. Из этого случая, о котором говорилось в Скилице (П. 400) Козстамтиа д. Василевский ува" и я ноханниоде рядом с нынешним Влградом Ж. М. Н Ц. 1876, - З.