История Украины-Руси, том I, страница 412 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

Посольство До ОТОНА 405

—

В кішецьких анналах згадуєть ся, що 959 р. прибули до ійператора (влаєтиво — рикського короля) Отона І посли від „короневи Руси Олени“ (Неіепає геріпае Вивогат). (1 поели узля просяти для руського народа епиевопа Й сьвящеників, але потіж впявило ся, що се все було непоровужіннє: руські поели показали ся Пс%е ці розі сіагий уепіепієє, і висланий на Русь енцскоп вернувся ні з чим).

Сю загадкову місію пробувано об'яснити ріжними спосо- бами. Одні здогадувались, Що ті ніби посли Ольги були прості обжанці; за сим толкованнем промовляв би буквальний зміст звістки, тільки таке обжанське поеольство не легко собі уявити. Поважнійше об'ясненнє, що Ольга дійсно просила прислати епи- кола на Русь; вказують Для анальогії на болгарського князя Бориса, що не діставши від константинопольского патріархата срархй для своєї землі, звернув ся по неї до пани, але потім, діставши епископа від патріарха, відослав латинського епи- скопа. Та в такім разі треба наперед відповівти на питанне: чи Ольга, охрестившись сама, забирала ся до якоговь ширення християнства на Руси і оріанізації християнської церкви?

На ее питаннє можомо дати тільки негативну відповідь: вудячи по всьому, охрещеннє Ольги було її особнетою справою; наш! джерела не кажуть нічого про якісь заходи її подібні Хо пізнійших Воходимирових. Повієть каже тільки, що вона про- бувала навернути до християнства свого сина ЄСьватослава та що сама жила по християнськи і не позволила ховати себе по

т) Продовжелиє хрошки Рейиона під р. 959 (сучасне) -- Мопи- уе Сегташае різі, бсгіріогез т, Го. 624; теж (під 960 р.) в піз- війших анпелах - Гільдесгайнськах (кінця Х в.) (посли руського на- роду -- Визсіає кепіїз), Отенбуріських, Кведлінбуріських і Лямберта (ХІ в) — 154. т. Ш с. 60--1, УІ с. 4, і вгадка в Мол, б. В., @ро- таїз ГМ 366. Висповленя була гадка, що тут іде мова не про Русь, 3 про острів Рітен, але сю справу рішає добре обзвайомлений з руськини снравахи "Тіткар Мервебуреький (П. 14), бо каже, що наслідкок того Фосольства висьвячений еп. Адальберт (у нього — Етельберт) -- ви- еввяченій був для Руси (Тиєсіа — як скрізь він вве Русь). Текстп (в перекладі) див. у ноїх Виїнках ХХ Ш.

‚ _ їітература: Соловйов |. с. 141. Ватарайд Ешрше Стес ап Х,

зівсів с. 380 1 дам. Вороновъ © латилекихь продовфдинкахь на Русп

Кенской въ Хи ХРовбкагь — Чтевія київ. істор. тов. 1. Голубляскій

стор я рус. церкви Ї с. 81. Фортинскій Крещен!е ки. Владнюра ц Руен

По западныкъ пзв\суянъ Чтенія київ, ПІ, с, 120. Скобельский Згадки

М в жерелах пішецьких -- Справозданнє львівської акад, ймпазії і р.

Перевод на русский

Посольство до ОТОНА 405

—

В кешечных аналах упоминается, что 959 г. Приехали к ийператору (влаетво — рикскому королю) Осенью и послу, от « скорона Руси Елены » (Неидеепате Вивогат). (поели звании прося осечь для народа Русского епиевопа и священников, но потом, почувствовав это, все было неповрежденно: Ручные поели показались Пс%е эти разы сигий вепепие, и посланный на Русь ескоскоскоп вернулся ни с чем.

Сю загадочную миссию пропущен объяснить дрожжей способами. Некоторые думали, что ольги были простыми обжаренными людьми, которые могли бы говорить буквально, используя телкованное слово Это не легко себе представить, только если ты так обжор. Более внимательное описание, что Ольга действительно просила прислать эпикола на Русе; указывают для анальогии на болгарского князя Бориса, не доставлявший от константинопольского патриарха срархей для своей земли, обратился по ней к пану, но Затем, добрав писца от патриарха, отправил латинского эпискоса. Но в таком случае нам нужно заранее ответить на вопрос: « Может ли Ольга креститься сама, к какой широте она должна была бы подойти? » Христиане на Русе и орианстве христианской церкви?

На вопрос можно дать только отрицательный ответ: „По всему, что крещение Ольги было олицетворено ее делом“, наше! В источниках не говорится о каком - либо процессе, подобным Хо позднейшим Водимировым. Повеет только, что она пыталась обратить в христианство своего сына ЕСослава и что сама жила по христиански и не позволила прятать себя по

т. е. продолжает хрошки Рэйиона под р. 959 (время) - Мопиуэ Сегташае рези, бсгиогез т, Го. 624; тоже (под 960 г.). ) в пизвийших анпелах - Гильдегейских (конец Х в. ) (ословы рунского народа - висеет кепиз, Оттенбургские, Кведлинберии и Лямберта (ХИ в) — 154. т. п. Ш с. 60--1, УИ с. 4, и угадка в Мол, б. В. , @раиз ГМ 366. Высповеление была гадка, что здесь идет речь не о Русь, 3 о острове Ритен, но сю дело вступает хорошо обсваиваемый из руськи снараахи "Титкар Мервебургский (П. 14) потому что, согласно сообщению, результат этого Фосольства был высвящен эп. Адальберт (в нем Этельберт) — виевяной был для Руси (Тесиа), как везде он вру. См.. в ошей Викинки ХХ Ш.

↓ _ eeтература: Словес. с. 141. Ватарад Эшрше Стес ап Х,

Сев с. 380 1 дам. Ворнов..

Кенскей вь Хи Ховбкаг — Четвия Кив. Истор. О, тов. 1. Голубячий

стор я рус. Церкви ем с. 81. Фортунский Крещен! Я не знаю, а я ки. Руэн - главный архитектор

Позадавкъянник звеньев Чтения киев, ПИ, с, 120. Скобельский загадки

М в жерелах пешеходных - попрание ледяной акады, ймпазии и р.