История Украины-Руси, том I, страница 356 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

київської ДЕРЯ АГ 351

——

шов такя не з Бог побережа, а з дальших країв. В опогі- данню Бертияських анналів 939 у. про послів від руського кагана до візавтийського іншератора також, очевидтю, йде мова про Русь не чорнохорську, Тільки дальшу від моря, кнірську. Сі посли ,руського короля, прозвищем хакана", нослані до ві- вантийського 1иператора не могли вернути си безпечно назад, бо дорогу з Царгорода заетупали , варварські, незвичайно дикі та велик: народи" (правдонодібно — Угри, або й Болгари, не Печеніги, як часто думають — бо вони з'явились тільки при кінці стохітя Тут); тому візантийський імшератор не схотів їх пустити назад тією дорогою, а переслав до 1мн. Людвика По- божного, просячи, аби він їх від себе відправив до дому"). Се трудно прикласти до якогось чорноморського книзя або до хозар- ського хана, Тільки хиба до кпіввького княза. Риходить з того, що в 30-х рр. ЇХ в. був в Київі вже якийсь епльний „ко- роль“ руський.

Але се ми Й без того мувимо вивести уже з самих тих руських походів на початку Х в. Очевидна річ, що коли @ походи на Чорне море йшли від кпівського князя, він муєїв тоді вже пановати над нижньою чаетню Дніпра й Чорнокор- ських побережем, або прннайнні мати тутешню людність під евоїм політичним виянвом і в своїм розпорядженю тримати значні воєнні снли. Коли то робили якісь чорноморські князі, то вони звали ся руськими через те, що залежали від кцівського князя, бо коли приймаємо, що руське їмя розходилогь з Київа разом із залежностію від Київа, инавше сього об'дєнитц не що- Жемо. Отже в обох фразах мувимо прийняти, що на почат- ках ЇХ в. в Київі була вже якась сильна воєнна організація, Що розширила сферу своєї діяльности далеко поза околиці Київа.

Значить, уже в УШ в. найпізнійше, київські князі вийшли з ролл цаєцвних сторожа київської торговл! Й жаючи значні Воєнні дружлни, які для самого свого удержанна потрібували ВІЙНИ, почали воювати суєїдні племена та споружати Далекі Походи, на землі Вйзантийськой Держави, а потім і на схід, ВОДИ оелабла хозарська забора.

ГУ РА : ; : + , 1 ) Аппаїсз Вегітіапі в Мопитетіа Сегтатае Бога, Зєгіріогоя, с, 434. „Птература сього важиого доказу норнанської теорії вказана З екокурсі П,

Перевод на русский

Киевской ДЕЙЯ АГ 351

— -

Это было не из Божьей земли, а из отдаленных мест. В согласии с опозданием Бертия 939 в. о послам от рунского канара до визаврийского другойратора также, видимо, речь идет о Русь не чернохороске, только Дальнее моря, книрская. Се посли ,русского короля, провышем хакана", нослани к вивантийскому 1иператору не могли повернуть си в безопасности назад, ибо путь из Царского двора заепали, варварские, необычайно дикие и велик: народы » (правопобедительно — Угри, или Болгары, не Печенги, как часто думают, потому что они появились только при конце стохита Здесь); поэтому византский имшератор не восхотел их Покинуть на той дороге и отправить в 1 мн. Людвика богобоязненного, прося, чтобы он от себя отправил их домой". Это трудно приложить к черноморскому ниву или к хозяйству хана, разве только к к полувому князе. Рычает из того, что в 30-х годах. ИХ в. Был в Киеве уже какой - то эпльный « король » руский.

Но это мы и без того мувим вывести уже из самых тех руйских походов в начале Х в. Очевидно, что когда он шел от к полуна Черное море, то мучился уже над нижней чаетью. Дневро и Чернокорских побережий, или прнайные иметь тутишную человечность под эвоим политическим вином и в своем Я могу держать большие военные снопы. Когда то делали какие-то черноморские князья, они были руальными за то, что зависели от княгицского князя, ибо когда Принимаем, что руческое имелось в Киеву вместе с зависимостью от Киева, более того, что этот народ не является Жемо. Итак, в обоих словах мы должны принять, что в начале ИХ в. В Киеве была уже какая - то мощная военная организация, которая расширила сферу своей деятельности далеко за пределами Киева.

Значит, уже в УШ в. Напряженный, князья Киев вышли из ролл цеевных сторожа киевской торговли! И, жовав большую Войню, дровщицы, которые для самого своего удержанного потрепали ВОЙНЫ, начали воевать сеющие племена и спорить Далекие Походы, на земле Византийской Государства, а затем и на восток, ВОДЫ оэлабла хозарская забора.

ОПЕ: ; : + , 1 ) Аппаис Вегитеапи в Мопитефее Бога, Зегигоя, с, 434. « В этой теории по поводу сана, как говорится в одной из экокурси П,