История Украины-Руси, том I, страница 320 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

РОДИНИ 315

ОН скількости праці, вложено в єпільне майно поодинокний ро- динами. Цілого села задруга не творить ніколи, а входить як складова Частина Його.

В гірських місцевоєтях галицької й угорської Руси захо- вались до наших часів подібні до задруги ширші родини, тільки меньші числом -- досягають до 95 душ, з неділеним хайном, під управою „Тазди“, або ,завідці", найчастійше — старшого в родині, що кермує гоеподаретвом і заступає родину перед стороннйин. Такі-ж ширші родини етрічають ея, хоч хуже зрёдка, і де инде на Україні, а в минувшім століттю вони стрічались далеко частійше'). Крій того нам добре звієні форин, що здавна розвинулись у нае з сеї початкової ширшої родини.

В ріжних околицях України: в Галичині, на Поділю, на Волини і в Пойїсю ми стрічаємо в актах ХІУ--ХУЇ в. т. зв. „эдворища“; близш: звістки про них маємо з ХУГ в. коли юдначе сі дворища (в латинських актах агеає) були вже пере- житком. Дворище меньше тих ведиких задруг, по великоети відповідає тим гірським іаздівстваж. Тільки вийиково стрічають ся більші дворища (як в одни випадку — 27 говпохабів). Кровний звязок лежить переважно в основі дворища (на се вказують і їх імена, часто патронімічні, або виведені від імен бвойх старшин), але чужеродна домішка тут частійша; стрічаємо дворища зложені з двох осібних родин, що мають свой осібні призвища. Що до способів володіння у членів дворища звістки наші дуже бідні; безперечно, в єпільнім володінню зетавалиеь уки, лен то що; орна земля в ХУ] в. здаєть ся, хоч не всюдн поділена реально, не була вже і спільною влабністю : кождий має свою, бодай ідеальну чаєтину, що відповідає епад- щинному поділу, їенеальоїїї членів, не загальному числу голов в дани моменті. Безперечно, давнійше веї взагалі грунти були спільною власністю дворища. На зверх виступає дворище ак цілієть, всякі повинности відбувають ся з дворища, а не з госпо- дарства.

*) Про ширші родини на українсько-руській території: О. Франко: Карпатські Бойки і їх родинне житє — Перший вінок с. 294--9, Ре Водоу) Бур па біоуепєки а у шбегеке Визі, Сазоріє шизеа КГА Сезкейе, 1873 0606. с. 193--5, Дучицкій Сябры и сябринное зенлевла- дфи!е въ Малороссік (Сфверный В\фетникь 1889, Р 1 Ц і осібно, по ниецьки в Запграісбег Шиолера: 2маг біезспісніе дег Сбгапдвіверіцтая- Їогллеп іп Кіеіпгазвідод) с. 8--9 й ии,

Перевод на русский

РОДИНИНА 315

ОН Сколько работы, вложенной в иепическое имущество отдельных семей. Не творит за ним никакой дружбы, а входит в состав Его части.

В горных местных галицких и венгерской Русе спрятались до наших пор сравнимые с зарубежьями более широкие семьи, только меньшие числа -- достигают до 95 душ, с неразделенным хамом, под управой « Tada », или , заявляющих, наиболее частый — старше Семья, управляющая геподарифом и заменяющая семью перед другой страной. Такие-ж широкие семьи этречают ее, хотя хуже зрёдка, и где инде на Украине, а в минившим столетю они стыкались далеко время. Крий того нам хорошо свяжут форин, который давно развился в наэе из этой первоначальной более известной семьи.

В решенных окрестностях Украины: в Галичине, на Поделе, во Волине и в Пойсе мы стыкаем в актах ХИУ...ХУИ в. т. п. Привет, св. « Вещество »; близнецы: из ХУГ в. когда юдкат си дворища (в латинском агейе) уже пережитки. Двораче меньше тех ведиковых задруг, повеликоэты отвечают этим горным иадствам. Только венику сдаются бо́льшие дворы (как в единственном случае 27 говпохабов). Кровь лежит в основном в основе двурыща (на се указывают и их имена, часто патронируемые, или выведены от имен бвоех начальников), но чужеродная домишка здесь частый; стружаем дворы злобны из двух семей, имеющих своечие Прибыль. Что касается способов владения у членов двурыжия вести наши очень бедные; несомненно, в епильном владении зевалов уки, лен то что; орна земля в ХУ] в. кажется, что хотя и не всеобщая реально, но не была уже общей властью: кто имеет свою, по крайней мере, идеальную весы, соответствует этудщинному разделению, йенеальоиции членов, не общему числу голов в дате момента. В древности почва была, несомненно, общей собственностью дворян. На верху выступает двор ак, все должно быть отбыто из двора, а не от земледелия.

*) О более широких семьях на украинской территории: О. Франко: Карпатские Бойки и их семейные жите — первый венок с. 294--9, Ре Водоу) Бурь биоуэпики а в шбегеке Виззи, Сазорие шизеа КГА Сезкейе, 1873 0606. с. 193...5, Дучицкий Сябры и сабрино зенлевладфи! е вь малороссек (Сфверный В\фетник 1889, Р 1 Ц и лично, по ничевки в Запграисбег Шиолера: 2мог биезписное дег Сбхапдворецтайя-Иогллеп ип Киэипгазвидод) с. 8--9 и,