История Украины-Руси, том I, страница 315 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

310 СТАНОВИЩЕ

зробити і з його жінкою. Цізнійше сей нелюдський звичай при- бирав инакше значіннє -- доказа похвальної любови жінки до чоловіка, мотивовав ся Й иньшимя мотивами, як тяжке жите вдовиці Й ин), Вік істновав у ріжних індоевропейських народів і, видно, ще не зник у Словян ЇХ--Х в. Ібн-Фадлан був сам сьвід- ком, як одну з яевільниць руського купця вмовили вмерти з ним і вбили та спалили 8 нии разом; крім нього ми жаємо про се. цілий ряд звісток, почавши віл Маврикія (УГ в.) і кін- чаючи купою звісток з Х в. „[х жінки честні над людську можливість, так що більшість, не уважаючи Мождивин пережити смерть чоловіка, добровільно задушують себе, не уважаючи жи- тем вдовиче житє", каже Маврикій, і за ним повторяє се Лев; про західніх Слован говорить Боніфаецій (УШ в.) і Тітнар (Х в.), про східніх -- ібн-Русте, Масуді?). Дивно, що наша літопись, вичиеляючи ріжні иньпи темн! сторони поганського житя, нічого про єв не каже; може христиннськону аскету се самовідреченнє жінки не здавало ея вартим закиду.

Масуді каже про ехідніх Оловян і Русь: „як умре чоло- вік, жінку палять живою; як умре жінка, чоловіка не палять; як ухрзе нежонатий, то його женять після смерти; жінки хочуть бути сцаленими для того, аби увійти в рай; єв практикуєть ся’ й у Індийців, тільки у них жінку палять тоді тільки, як вона сама того хоче". Таким ожененнєм по смерти, згаданим у Ма- суді був, правдоподібно, обрях описаний у ібн-Фадлана, В ніж, очевидно, відбили ся ті котиви, які приводили взагалі до прак- тики забивання жінки разом з чоловіком: на тім сьвіті жінка потрібна чоловікови, через те хто був не жонатий, то треба його бодай по сиврти оженити, аби мав жінку на тіж сьвіті. Толкование, що жінці сього потрібно, аби увійти в рай, вий- шло або з непорозущиня, або з одного з тих пізнійших моти- вовань сього звичаю, про які згадував я вище.

Їв слів того-ж Масуді виходихо-б, що жінка мусіла вин- рати обовязково; одначе воно ледво чи було так. Він сам каже, що жінки се чинили добровільно; в єзів Маврикія виходить, що не всй жінки заподвали собі смерть, а у ібн-Русте смерть жінки виступає як акт любови, до котрої, розумість ся, нікого не присилусш: як у небіжчика було кілька жінок (він каже:

1) Цезар нотивує у Галів істнованнє сього звичаю навіть безпоч- ностию чоловіка, аби жінка його ве звела зі сьвіта,

7) 1бн-Даст с. 30, Масуді у Гаркави є. 199.

Перевод на русский

310 СТАНОВАЩЕЕ

сделать и с его женой. Более того, этот нечеловеческий обычай прибирал более глубокое знание — доказательство достойной любви женщины к мужу, мотивировался И Более тщетная мотивами, как вдовица иин, Вик истовал в режных индоевропейских народах и, видно, еще не исчез в Словен ИХ...Х в. Ибн-Фадлан был сам свидетелем, как одна из явилей Русской купца уговорила умереть с ним и убили и сожгли 8 ничей вместе; кроме него мы желаем о сем. Весь ряд известий начал вол Маврикия (УГ). ) и кончая кучей вести из Х в. « [[х женщин] честны над человеческой возможностью, так что большинство, не считая Мождильского происхождения пережить смерть мужа, добровольно задушевляют себя, не сознавая жребия вдовы, говорит Маврикий, и за ним повторяет это Лев; о западных Слован говорит Бонифаэций (УШ в. ) и Титар (Х. ), о восточных - ибн-Русте, Масуди? ). Удивительно, что наша летопись, вычищая режные иньпы темн! Против язычников женщина ничего не сказала о себе; может быть, крещение – это самоотречение женщины не было попраношено Я не знаю, что ты говоришь.

Масуди говорит о ехах Оловая и Руси: « Как умрет человек, жены курят в живых; как женщина умрет, не курит мужа; как умертвил Бог; неженатый, то жует его после смерти; женщины хотят быть сценой для того, чтобы войти в рай; и бывает, что они практикуются и в Индийцы только курят, как только она этого хочет". Таким ожерельем по смерти, упомянутому в Мауди, был, вероятно, осколок описанного в Ибн-Фадлане, В чем, очевидно, отбили и кошки, которые приводили вообще к совершению убийства женщины с мужем: в этом мире женщина нужна Мужчине, кто не женат, нужно сожрать его, чтобы иметь жену в мире. Толкованное, что женщине этого нужно, чтобы войти в рай, вышло или из неразрушения, или из одного из тех поздней мотивов этого обычая, о которых я упоминал выше.

И сказал тот-ж Масуди выходхо-б, что женщина мусировала винить обязательно; одночее оно ледно или было так. Он сам говорит, что женщины делали это добровольно; у езовов Маврикия выходит, что не все женщины возносили себе смерть, а у ибн -Русте смерть женщины, как акт любви, к которой, разумевшись, никого не присылишь: как у покойного было несколько (он говорит:

Цезарь новитет у Галов истребления сего обычая даже бесточностью человека, чтобы женщина его вывела из мира,

7) 1б-Даст с. 30, Масуди у Гаркавы есть. 199.