История Украины-Руси, том I, страница 301 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

296 ПОХОРОННИЙ ОБРЯД

могилу попілом або якоюсь иньшою піденпкою (ясною глиною або що). Небіжчика клали або просто на сю підсику, 1 обкла- дали колодами, Чи ставили над нім рід деревляного еклепіння, -- або робили наперед поміст, або нарешті ховали в труні. Вона має також ріжні форми. Часом се видовбана (або видалена огнем) колода, або дві колоди -- одна за труну, друга за віко; часом щось як труна збиваєть ся зелізними цвяхами з колод; або на- решті вона робить ся з дощок — сі труни непримітно перехо- дять Лотій в принят! в христнянських часах домовини, так шо не завсіди можна їх відріжнити. Небжчива ховали вбраного в повний костюм, і в ним звичайно клали ріжні предмети з го- сподарства: ножики, огнива, кремиї для кресання огня, серии, звлїзні знаряди, деревляні відра і глиняні судини, часом з ви- разними останками страви; ручей взагалі не богато і обетанова звичайно досить бідна. Звичайно в могилі дежить тільки оден небіжчик, Лицем він звичайно обернений До сонця, головою на захід. Над ним висипали могилу -- звичайно доєнть невелику, 17,—й нетри!). В насипу досить часто стрічають ся веретви попілу — останки огнища, і звичайно видно, що посипано мо- гилу не зразу, а кількома наворотами, за кілька мт. Правдоподіб- но, поминки по набіжчику бували злучені в досипуваннєм могили?).

З літературних джерел цікаву звістку маємо у ібн-Русте. У „Словян“, як ми бачили, він констатує паленнє мерців; у Руси натомісь-- похорон в зем: „ак умре хто небудь із значних, ко- пають йому могилу як велику хату, кладуть його туди і разом 8 ним одіж і волоті обручі, що він носив, ставлять богато страви, судини з нанитком і гроші, нарешті кладуть в могилу улюблену жінку небіжчика живу; вихід могили закладають, і жінка вмирає в затворі". Мушу одначе зазначити, Що се оповіданнє трохи пі» довріле своею близькостию до оповідання Масуді про дунайських Голгарів?). Наша лїтопись говорить тільки про поганський звичай сипати могилу над небіжчиком та дає подробиці про тризну: Ольга зашовіла тризну над могилою свого чоловіка; Деревляие, „слышавше, свезоща неды иногы зѣло“; Ольга поплакала над гробом свого чоловіка та сказала висипати високу могилу, і КОЛИ висипали, „повел трызну творити"; тоді Деревляне засіля пития, доки не поупивалиеь*). Сей образок близько підходить до опо-

*) Невисок! насипи і бідний інвентар иогил сильно відріжняють сї похорони Від могил т. зв. скитськой доби.

р. Літературу див. в примітках (45).

) Ібн-Русте с. 40, Гаркави с. 197. | 4) Ідат. с, 36.

Перевод на русский

296 ПОХОРОННЫЙ ОБСТУПЛ

Опустошенная пепелом или шейная подепка (ясная глина или что). Небедичка клали или просто на сию подсику, 1 обложили колодами, ставили ли над ним род древесного экзлепения, - или делали поместь или хоронили в гробу. Она также имеет порожную форму. Иногда это выдолбанная (или удаленная огнем) бревно, или две колоды - одна за гроб, вторая за выик; иногда что-то вроде гроба сбиваются из бревен металлические гвозди; или наконец - то она поступает из досок: си гробы неприметно переходят Лотий в Привет, привет, привет! В христянских временах договоры, так что не всегда можно их отрезать. Небжева хоронили в полный костюм, и в нем обычно клали режные предметы с хозяйства: ножницы, огни, кремии для мела огня, серы, связанные инструменты, деревянные ведра и глиняные сосуды, иногда с выдающимися остатками блюда; рубей вообще не богато и обетновая обычно довольно бедная. Конечно в могиле дежит только оден покойного, Лицемером он обычно обращен к солнцу, головой на запад. Над ним высыпали могилу - конечно доэнт небольшую, 17, -й нетри! ). В насыпи часто врезаются в пепел — остатки огней, и обычно видно, что посыпанная могила не сразу, а Несколько оборотами, за несколько мт. Вероятно, по бегущей дороге были сладкие в гробах? ).

Из литературных источников интересна весть в ибн-Русте. В « Словении » он констатирует палку мертвецов; в Русе натомись... похороны в зем: « Кто умрет от великих, тот истребится ». копают ему могилу как большую хижину, кладут его туда и вместе 8 им одежды и волочи обручи, которые он носил, ставят богато В могилу лежит любимая женщина, которая умирает; и уход могилы закладывает, Женщина умирает в творе". Должен только заметить, что это рассказ немного пи" довпелое своей близкой к рассказу Масуди о дунейских Головгаров? ). Наша логопись говорит только о языческой традиции сипать могилу над покойным и подробно рассказывает о Трещине: Ольга шла над могилой своего мужа; Деряние, « более подсвечие, свёщания недыноги семут »; Ольга плачет над гробом Когда мужа высыпали, он сказал: « Все творение — весь рот »; после этого дерево заселось вином, Я не знаю, пока не попишу его. Этот образ близко подходит к опо-

*) Невысок! и бедный инвентарь иогил сильно отрезают эти похороны От могил т. д. Привет, св. Скитской эры.

р. Летературу стран. в примечаниях (45).

) Ибн-Русте с. 40, Гаркавы с. 197. ↓ 4) Идат. С, 36.