История Украины-Руси, том I, страница 299 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

294 ПОХОРОННИЙ

зати дівчина. Тоді її повели до кнебіжчикового човна; вона роз- дача свої окраси прислужницям і з чаркою, у піснях прощала ся з сьвітом; Після того й заведено до намету і там ЇЇ заду- шила і ще ножем заколола та баба --- доглядачка похорону.

Тим часож під човном згромаджено дерево. Найстарший свояк небіжчика запалив тепер дерево, Й иньш! стали за ним кидати теж запалені тріски. За годину згоріло те все. Тоді на тій місці зробили могилу, а в середині поставили березову палю, надписавши на ній імена небіжчика і руського князя. Оден при- сутний Русин сказав при тію ібн-Фадлану: „ви; Араби, дурнь що кидаєте найдорожшого Й найповажнйщого у вас чоловіка в землю, де його їдять гади й хробаки; от ми падимо Його за одну хвилю, Й він зараз же вступає до раю“.

В их оповіданню ми занотовали вже безпосередні зрадки про посмертне житє людських душ у раю, „в гарнін зеленім саді", після того як тіло пропало. На посиертне-ж жите вказу- ють чі веї приборя до шохорону: небіжчик переходить на той ‚съвт з цілим інвентарем: човном, кіньни, волами, питєм і їдою, ба навіть і в жінкою. Значіннє сього останнього момента в описи ібн-Фадлана поясняють слова Масулі: „як вмре чоловік, то ра- зом з ним палять його жінку; як умре жінка, то чоловіка не палять; а як уире нежонатий, то його женять після смерти“).

Сей похоронний обряд, описаний у ібн-Фадлана, потвер- джуєть ся чернингівеьклин могилами. От як опнеусть ся на 1х основі тутешній похоронний ритуал: робило ся земляне підвис- шение (т. зв. точок), на нім складали великий сте дерева і вбивали зелізнимйя Цьвяхани; на стосй клали небіжчика і коло нього зброю, ріжні річи, гроші, зерно, домашню худобу; в пев- нік віддаленю клали труп жінки; епаливши те все, засипали землею").

Се були похорони богатших, аристократів. Похорон зви- чайний описує ібн-Русте (1-ої пол, Х в.): Словяне покійників палять; жінки на знак жалю друть собі ножем лице й руки; коли Котра в жінок небіжчика з особливої любови охоче вмерти в ним, її вішають коло трупа небіжчика і палять теж; Другого дна по спаленню небіжчика ідуть на огнище, збирають попи, складають в судину і ставлять на горбі; по році збираєть ся туди родина небіжчика, приносять яких з двадцять кухлів меду, ідять, шють | но тім розкодать ся. Подібне оповідає

*) Гаркави с. 129. 2) Труди Ш в'їзда І с. 905--6.

Перевод на русский

294 ПОХОРОННЫЙ

Затыкать девушка. Затем ее привели к лодку, которая была на корабле, раздавая свои украшения и с чарой, в песнях прощалась с миром; Затем она завелась в палатку и задушила её, а также заколола ее ножом и баба — смотрителя похорон.

В то время под лодкой сгружено дерево. Старший свояк покойного зажег теперь дерево, Иньш! стали за ним бросать тоже зажженные трески. За час сгорело то все. Затем на месте сделали могилу, а в середине поставили березовую палю, надписав на ней имена покойного и руского Князь. Оден присутствовавший Русин сказал при Тиб-Фадлане: « Вы, Арабы, глупцы, что бросаете лучшего И самого полного в вас Человека в земле, где его едят гады и черви; вот, мы падем Его за одну минуту, и он тотчас вступает в рай ».

В связи с этим мы занотовали прямое предательство о загробном жительстве людей в раю, « в прекрасном зеленом саду », После того как тело пропало. На посиэрне жите указывают чи веи прибора к охране: покойник переходит на тот ↓съют с целым инвентарем: лодке, Кони, быки, питье и еда, ба даже в женщине. Знаменание последнего момента в описании ибн-Фадлана объясняют слова Массули: « Если умрет человек, то с ним будут гореть его жена; если умрет женщина, то муж не курит; а если умрет неженой, то жнут его после смерти ».

Этот похоронный обряд, описанный в ибн-Фадлана, потвердится монговеиковклин могилами. Итак, опустеть на 1х основано место погребения: земля была подвисшей. Привет, св. На нем складывали большие сте деревья и убивали зелени Цьвайаны; на стопке клали покойного и около него оружие, Разное, деньги, зерно, домашний скот; в некоторых местах, вдали от нее клали труп женщины; испачкали все, засыпали землей".

Это были похороны богатых аристократов. Похороны обычно описывают ибн-Русте (1-ой пол, Х в. : Словяное умерших курит; женщины в знак сожаления дружят себе ножом лицо и руки; если какая - нибудь женщина из особенной Любовь с готовностью умереть в нем, ее вешают возле гроба покойного и курят также; второе дно по сожжению умершего идут на огни, собирают попы, складывают в сосуде и ставят на холме; в год собирается там семья умершего, приносящая их из двадцать кухлов меда, идят, шивают ́мой но по этому расстроятся. Похожий ответ

*) Гаркави с. 129. 2) Труды Ш въезда И с. 905 минус6.