История Украины-Руси, том I, страница 251 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

246 ДНІПРОВА ДОРОГА

——

Головною торговельною дорогою сих часів був ,путь изъ Варягь въ Грекн" — Дніпро. Докладний обрав торговельних зносин Дніпрой з Візантиєю дає 9 гл. трактата зв. Про управу держави, Константина Порфирородного, що належить До самої середини Х в. Кождої весни, каже він, з усіх земель Руської хержави споряджають ся торговельні ватаги до Царгорода. Мешканці лісових країв, Кривичі Й дньші, за зими запасають дерево та виробляють з нього човни (6 човни в тексті звуть ся нотбієйа, себто зроблені з одного єтовбура, але сього не можна розуміти буквально, бо сі човни муйли містити по кіль- кадесять люда, модібно до шізнійших козацьких чайок), Весною вони пускають з водою сі човни в торговельні міста?) Й тут спродають руським купцян. Сі купці з ріжних торговельних міст в водній систем! Дніпра — з Новгорода, Сиоленська, Лю- беча, Чернигова, Вишгорода й ин. з'їздять ся до Київа. Тут, поки споряджають ся човни (»сякий припає до новозроблених кадовбів беруть з давніх човнів і так епоряджають їх), поки з'ївдять ся купці з ріжних міст, -- можемо собі представити великий ярмарок, київські контракти перед тисячкою літ, коли купці обраховують ся, запасають потрібні товари, перепродують продукти ріжних країв, і т. х. В червні ватаги човнів руша- ють Дніпрож; під Витичевом, трохи низше Київа, стоять ще зо два 809 три дні, поки зберуть ся всі човни, і тоді вже оста- точно пускають ся в дорогу. Плавати инакше як великою ва- тагою було неможливо: чорноморські степи валягали тоді Пе- ченіги і в певних місцях засідали та нападали на руські ва- таги; Константин згадує, що Русь особливо стереглась Шечені- гін коло Ченаелтецького порога, де приходилось перетятати човни берегом на кілька миль, потім на Крарійськік брод —зараз низше порогів (теп. Кичкас), і на устю Дунаю. Пороги купецькі ватаги переходили ввагалі з великими обережноетями, бо дуже були небезпечні. Мієцями приходило ся переходити бе- регом, а в найбільш небезпечній місці переносили на плечах не ТІЛЬКИ вс? багажі, а й самі човни; при тім треба було вар- тувати невільників, яких везли на продаж, аби не втікали (1х тому вели скованих), і ще заразом - стерегти ся нападу Печені-

і . ) Може бути, що з одиого стовбура робила ся спідна частина та- кого човна. 3) Текст говорить про Київ, але очевидно, що в човнах потреба була не тільки в Київі.

Перевод на русский

МНОГИХ ДНИПРОТА ДОРОГА

— -

Главный торговый путь времен был ,путь из Варягов въ Грекн" — Днипро. Подробный обмен мыслями с Византией дает 9 гл. трактат св. О управлении государства, Константине Порфирородном, принадлежащем к самой середине Х в. По его словам, весны из всех земель Русской цессии сосредотачиваются торговыми военными силами к царю. Жители лесных районов, Кривичи И дньши, за зиму запасают дерево и производят из него лодки (6 лодок в тексте называют « ляпом »). нольбийа, себто сделаны из одного етовбура, но этого нельзя понимать буквально, потому что се лодки муйлы содержать по Несколькодесят человек, модно до шизнейших казацких чаек, Весной они пускают с водой с лодки в торговые города? ) Здесь сдаются руинские купачки. Си купцы из режных торговых городов в водной системе! Днипра — из Новгорода, Силенска, Любвеча, Чернигова, Вишградода и иин. Они поедут в Киев. Здесь, пока лодку подносят к новым лодкам, они поправляют их из старых лодок, Пока не съедятся торговцы из режных городов, мы можем представить себе большой ярмарок, киевские контракты перед тысячой лет, Когда торговцы обсуждаются, они запасают необходимые товары, перепродают продукты режных земель и т. д. х. В июне лодки двигаются Днепрож; под Вытышом, немного ниже Киева, стоят еще около 2 809 три дня, пока не соберутся все лодки, и тогда уже окончательно пускаются в путь. Плавать инакше как великой ватагой было невозможно: черноморские равнины важали тогда Печенеги и в некоторых местах заседали и нападали на руинских вождей; Константин упоминает, что Русь особенно стереглась Шеченигин близ Ченаэлтецкий порог, где Приходилось перетирать лодки на несколько миль, а затем на Крарийский брод — сразу вниз порогов (теп. Кичкас), и на устье Дуная. Пороги купецких вожа переходили в уважительные с большими осторожностью, потому что были опасны. Миецы должны были пересечь берег, а в самой опасной местности они переносили на плечах не ТОЛЬКО ус? грузы, а также лодки; при этом рабы, которых везли на продажу, должны были не убегать (1х тому) Согнанных, и сейчас - остерегаться нападения Пэнни-

и . ) Может быть, что из одиого ствола делалась юбка такого лодки. 3) Текст описывает Киев, но очевидно, что в лодках была не только потребность в Кириа.