История Украины-Руси, том I, страница 213 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

208 БОРОТЬБА З ПЕЧЕНІГАМИ

потін Володимир з обітниці за своє тодішне спасенне. Історія про обдогу Білгорода (під 997 р.) звязана з мандрвним анек- лотом (а цікля оповідань про дурних людей), як Білгеродці обдурили Печенігів, що вони з землі Дієтають кисіль, і тим привели їх до роспукн та примуєнля кинути облогу. Нарешті останній печензький похід за Володинира звязаний 8 емертию кн. Бориса і взятий 8 його житня.

Та нам від сих прицадкових епізодів цікавійші ті загальні уваги, що кинув при тих оповіданнах літописець. Приступаючи хо оповідання про біягородьький кисіль, він каже, що з Цече- нігайн була повсечаєна боротьба: „б% бо рать беє переступа“, і Володимир ходив в північні волости збирати війська на війну з ними („по вѣрхние воф“ -- тут про верх Дніпра, вза- талі північні волости)"). Оповідаючи про те, як Володинир бу- дував ,гради" навколо Київа і сюди виводив осадників з пів- нічних земель (факт, що мусіли добре запаматати в народі), літо- пивець пояеняе також: „б% бо рать от Печенфгь" 7), 01 по дерозі хинея! уваги впасне розкривають перед нами тодішню ситуацію, коди Печеніги, опанувавши стени та розігнавши з них в пере- важній масі українську людність, в другій половині, й особливо — в останній чверти Х та на початку ХІ в. здобули вільний приступ і до хальших земель та налягли на невинищені ще краї в районі середнього Дніпра, особливо на околиці голоеного своїми скарбами Київа. Київські околиці були в неустанкій облозі від них. Хоч літописець і каже, що Володимир „б% во- зюяся б нимн ин одоляя имъ“°), але самі наведені ним епізоди показують, як тяжка була сл боротьба, Мецевих сил не ставадо, приходилось стягати війська з далеких північних волостей.» Не ставало люду й для осадження новопобудованих міст — кріпо- стей в околиці Київа; знов приходилось для залоги стягати (,нарубати") вахожнійших людей з північних земель: оть Сло- вень, и ооть Кривичь, и отв Чюдий, и отъ Вятпчь, й ,бть СИХ» насели грады““). Очевидно, околиці Київа пустіли дуже швидко.

Місто Родня на устю Роси в Дніпро ще стоїть на початку третьої чверти Х в.; над Дншром, що забезпечав зноєнни з Киї- вом і північники землями, руська людність могла взагалі дер- жатись довше. З оповідання Константина про руське пограниче з Почентами виходило-б, що в першій подовині Х в. відкриті

9 інат, с, 87, 3) Їпат. с. 83. | 9) Гаат, с. 83. , ) Шат. с, 88. Варіявт: „и оть вевів градь? (і Новгородська хітоп. с. 65).

Перевод на русский

208 С ПЕЧЕНИГАМИ БОРТЬБА

И потен Владимир из обета за свое тогдашне спасение. История об ободьях Белгорода (до 997 года). ) связана с путешественником (а Цылья рассказов о глупых людях), как Белхеродцы обманули Фачеников, что они с земли Диетируют кисиль, и тем самым привели их к сспукнун и примуэнгляну бросить осаду. Наконец последний печеночный поход за Володинира связан 8 эмертией кн. Бориса и взят 8 его жиня.

Но нам от этих прицких эпизодов интереснее всего то общее внимание, которое бросил в тех рассказах летописец. Приступая к хому рассказу о биягородьском кишечнике, он говорит, что из Цеченигайн была вся борьба: « Смерть% ибо бьет бейт бо́льшую часть. „ Преступления “, и Владимир ходил в северные волосты собирать войска на войну с ними („по вставке воф'), - здесь о верхе Днипра, взататые северные волосты)"). Сообщая о том, как Володинир строил ,грады вокруг Киева и сюда выводил осадочных из северных земель (факт, что Было хорошо запомнить народ, летопивец поянее также: « Ибо у% нет Печенфг" 7), 01 по дерозе хиния! внимание впаснее раскрывает перед нами точную ситуацию, коды Печенеги, обладая стены и разгнав из них в преобладающем Масса украинской человечности, во второй половине и в особенности в последний четверть Х и в начале ХИ В. получили свободный приступ и к хальшими землям и налягли на невиновенные еще края в районе среднего Днипра, особенно на Рядом с голоеным — сокровищами Киева. Киевские окрестности были в неустанкой осаде от них. Хотя летописец говорит, что Владимир « должен% возиться имн иин одеяние эмгыт », эти эпизоды показывают, как они описаны в этих сообщениях. Это была тяжелая борьба, не ставада Мецевых сил, и на них направлялись войска из далеких северных владений ». Не было людей и не для осадок новых городов, крепостей в окрестностях Киева; опять приходило к залогам стягивать (нерубить) вахтнейших людей с северных земель: оть Словень, и оть Кривов, и отв Чедний, и вот, Вятпчи, и , бьется СИХ". насели грады “ ”. Очевидно, что окрестности Киева были пусты.

Город Родня на устье Росы в Днепро еще стоит в начале третьей чиверты Х в. над Дншром, который обеспечивал сноенны с Киевом и северянники землями, русская человечность могла вообще держаться дольше. Из рассказа Константина о руинском пограничье с Почентами выходило-б, что в первой подовы X в. открытые

9 инат, с, 87, 3) Иофат. С. 83. ↓ 9) Гаат, с. 83. , ) Шат. с, 88. Вариавит: « Это воев градь? ( Новгородская хитоп. С. 65).