История Украины-Руси, том I, страница 210 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

МІРАЦІЯ РУСИ З СТЕПІВ 205

руни від Печенігів, що етерегян його поло порогір з огляду на його богату вдобич і нерсловили в дороої до Китва. Всю иньшу об- станову ТОдішнього житя в степах і на етеновім пограничу мо- жено ДОПОВНИТИ хпба з пізнійних, половецьких чаев: неустанві набіги на міста 1 села, що мусіли жити в вічнім страху, на воєнній нозі; забирание в неволю, підчає нападів, в великім числ: невільників, що предавалиев в криховких портах на ро- боту в чужі краї, й впрізуваннс вых нездалих до роботи, що продажі; нищеннє осад; в результаті -- утечі людности й за- пустіннє цілих країв. Не треба забувати, що два віки едокій- ного Рросподарського життя відділяло ею єтопову тучу ІХ--Х вв. від трівожливої епохи розселення, Чави розселення у по- лудневих українеько-руських осадників виробиян були воро- хобний і воєвничий характер, тоді вони могли охоче єтавати ешльниками розбійничих походів Гунів та Бозгар; за два віки вони відстали від того, 1 переважна маса не мирилаеь з такни трівужним ножитем з Печенізькою ордою та вибирала ся з степів.

Ми бачнио тільки результати еъого веього, та й то поде- вуди значно пізнійще, коли вже мієце Печенігів заступили в степах Торки й Половці (в другій половині ХІ в.), тож му- вихо тут говорити про результат турецького госнодарства вза- талі, протягом Х і майже цілого ХІ віка.

Вже говорячи про кольонізацію Уличір та "Тиверців (в етнографічнім з оглялі), ,Повістьє | оповіддс шю неї в минушы часі: ,обляху по Бугу п по Дянбпру (Днѣстру)“, зПриєвдяху къ Дунаввих, „б% хножество ихъ“. Вона додає, Що мета (замкп) їх ще Й досі істнують (суть городи ихъ и до сого дне“), і тим впразнййше відтінює, шо сама хольонізація чорномерська — вправа минула: міста зієтались, а самої ко- Льонізації, сього колишнього „мпожества“ вже не було.

Вище наведено (звістку норгородської редакції ШПовівти про перехід Уанчів з нижнього Дніпра за Бог в першій ноло- ВИНІ Х в. | вказано, що сей перехід став ся, но всякій іжовір- ности, ПІД виливом иеченізького ватневу. Ми мали-б тут одни ана и історії уступання Чертохорської руської дюдности з петли Нч, Але тягнув ся сей процес, певно, довго, степи до О стеценуючись від більше ‚ небезпечних околиць а загрожених. По перших, сильнійших зіїраціях, вп- ОДНО цершнии грізнійшлий катастрофажи, сей відлив руської пової п тягнув ся може й не одну вотку літ, і останки сте-

Дности могли ще далі впносити ся звідеп в ХТ ХИ в.

Перевод на русский

МИРАЦИЯ РУСЫ ПО СТЕПЕЙ 205

Руны от Фаченгий, которые етерегиан его пололо орогор, учитывая его богату удобрений и нерловили в дорое до Китва. Вся эта нить в степях и на этновым пограничнике может дополнять хпба с поздней, полководцев чаев: неустанные набеги на города 1 деревни, которые жили в вечном страхе, на военной ноге; забронены в плен, подставляет Нападения, в больших досл: рабов, предававших в рыкающих портах на работу в чужой стране и впрозванн вых неизбежных к работе, продающей; разрушение осадок; в результате – беги люди и пустынь на целые края. Не стоит забывать, что два века эдокийного Рросподарского жизни отделяло эту тучу и... от тревожной эпохи расселения, Чавы расселение в полудневых украинько-руских осадок изделия были воохобный и воевский характер, тогда они могли охотно ебать эшельями резных походов Гунов и Босгар; за два века они отстали от того, 1 большая масса не мирилаеть с такны тривзким ножитем из Печенизской орды и выбиралась из степей.

Мы видим только результаты его веиного, да и то подезды гораздо позднее, когда уже миеце Печенигов заступили в степях Торки и Половцы (в второй половине ХИ в. ), поэтому мувихо здесь речь идет о воздействии турецкого гонодарства взатали, в течение X и почти всего ХИ века.

Говоря о коленизации Уличир и "Теверцев в этнографическом из огляли", , Повесть Description оповидс шю ее в минуши времени: « Из Приводной ктвушки Дунавых, в% случаев хахляки » Она добавляет, что цель (замкп) их все еще истнуют (отметить города и к этому дню) и тем более оттеяет, что сама Холенизация черномерская — это упражнение прошедшее: города сеются, а самой кинизации, бывшего « пожара » уже нет Да, было.

Выше приводится (известка норвежской редакции ШПовещение о переходе Уанчей из Нижнего Днепра за Бог в первой ноло- ВИНИ Х В. ↓ говорится, что этот переход стал, но всякой ижизни, вылив Иудеевского Ватикана. Мы имели-бы здесь ана и истории устлания Чертохорской руды с петли Нч, но тянулась этот процесс, видимо, Долго, степи до О стегаясь от больше ▪ опасных районов а угрожаемых. По первым, более сильным зириям, вп-Днесе церноны грозной катастрофы, этот отлив руинской повозки тянулся может и не одну ваточку лет, и останки сте-

Дносты могли еще дальше впиться свидеп в ХТ ХИ в.