История Украины-Руси, том I. Страница 203

Оригинал (по-украински)

мецькі веретви, — кольонізацію осілу і культурну від початку: най се вказує факт, що аексильоатація соляних і рудних богацтв Сомпгородських тір іде ВІД їх вловянських осадииків; окно, бант -- словянськ? назви для рудних і содяпих ам, сольнок — сі слова в мадаризованих і румунізованих токографічних назвах повторяють си дуже частої). В документах єї єловянські елементи впотупають, від коли починаєть ся для Семигорода документальний матеріал - в ХІЇ в., а численні руські" назви на терпторії Сехигорода виразно вказують, що той вловянеький влешент в левній части був руським 2). Документальні сліди руського імени маємо від ХШ в,: нар. гора Миясіа в грам. 1228 р. місто КМоталі Бадібенпогийі, заєноване на початку ХІН в.; тепер показуєть ся, що Вієзепі актів ХІ в. теж можуть озна- чати Руєннів?). Ще в ХУ віці було тут чимало Русинів, як бачижо з згадки одної папської булі (1446) про чпеленині і великий руський нарід в Угорщині т Семпгороді?).

На Карпатських горах руська кольонізація не кінчилась. Словянські елементи в хоротїрафії, що служать нам сьвідками про стару словянську кольонізацію на всім протягу Семнигорода, не обмежають ся ним, а йдуть і далі на полудневий вхід — на територію теперішньої Молдави”). Руську кольонізацію на, нижній Дунаю ми знаємо документально — вже базили сьві- доцтво про неї з нашої літописі: ,прнебдяху къ Дунаеви“. Останки її держались тут, як побачимо, навіть після турецького, печенізько-половецького руху, і були доеить значні ще в ХП в, коли Галицьке князветво в євоїх руках держало нижній Дунай (,затворив Дунаю ворота, суда рядя ло Дуная“ —

1) Матеріал зібраший у Кочубинекого Г. є. 15 і далі,

2) Др. Піч (Фіе дасієспе Зіауєп с. 257) бачить і в типі місцевої людности сліди руського елєменту, пор. Отчеть Филевича с. 19.

З) Ще письменияки минулого віка (як Бешке, Ндер) впсловляли здогад, що Візвепі то Русини; Кочубинский догадувавсь, що ея назва в актах ХШ ХУ в. озпачає Русплів (0.63), хоч се імя апачить влас" тиво Нечелігів; Філєвіч переконав ся, що в оригінолї грамоти 1394 р. занісь В155ет стоїть ВиШеп, в того виходило-б, що сі імена ужива- лись без ріжнаці (граиота у Филевича Отчеть є, 27, див. про неї талже с. 9-10, 19--13).

• У) Ошо т герпо Опрагіає ПНозцие солбпірия ер Теапвзуїшаліх

рагіїров попишії Биббпепі пипепра@ депз чиЧеш зай5 рориіоза ©! ргапдів потего ехізіапі. Каїопає Нізіогіа стИка Ниптагіає адепт» ХШ р. 497.

7) На їх вкавав ще Реслер ор. є. с. 335.

Перевод на русский

Мецкие вретвы — коленизация оселы и культурная с начала: на этом указывает то, что аексильоатация соляных и рыжих Богословы Соммхородских чер идут от их уловииков; окно, бант - славянск? названия для рыжих и содяпих ам, солонок - си слова в мадаризированных и румунизированных токмографических названий повторяют си очень частой). В документах еевловианских элементов встают, когда начинается для Семигорода документальный материал - в ХИИ. « И многочисленные руинские » названия на территории Сехигорода ясно указывают, что тот ловящий влешент в львиный час был ( 2) Руский. Документальные следы рунского имени имеем от ХШ в,: нар. Гора Миясиа в грамм. 1228 г. Город КМонали Бадибенпогийи, заенованный в начале ХИН в. итак показывается, что Визепе́х о Хи в. тоже могут означать Руеннов? ). В ХУ - летнем возрасте здесь было много Русинов, как будто упоминается одна папская були (1446) о чипелине и большом руске в Венгрии, да? ).

На Карпатских горах не кончелась койнизация. Словенские элементы в хорофии, которые служат нам свидетелями о старой славянской кулинкизации на всем протяжении Семиногие, не ограничивающиеся им, идут дальше на полдня — в территорию современной Молдавской провинции.) Руководство на и нижней Дуная мы знаем документально — уже основывали свидетельство о ней из нашей летописи: « Неудобные кьи Дунаэвы » Останки ее держались здесь, как увидим, даже после турецкого, печенье-половское движение, и были доеет важные еще в В случае, когда Галийская князем в руке держала нижнюю Дунай (дворец ворота, суд над строкой дуная)

В одном из них материал больше, чем в Коччебнекого Г. Да, есть. 15 и дальше,

2) Др. Печ (Фиее дасиспе Зиауауп с. 257) видит и в типе местной человечности следы руского элэмента, пор. Отец Филевича с. 19.

Из) Еще писательницы прошлого века (как Бэшке, Ндер) утверждали, что Визвепи то Русины; Кочубисский догадался, что эя имя в актах ХШ ХУ в. Озражает Русплов (0. 63), хотя это имя апачит ула" тыво Нечеллиги; Филевич убедился, что в оригиноле грамоты 1394 г. В 155ете стоит ВиШеп, в том выходило-б, что сии имена употреблялись без рубашки (граита в Филевича Отчет есть, 27, см. о ней тальже с. 9-10, 19--13).

• В) Ошо тгерпо Опрагивает ПНозцие солбпирия эр Теапвзуишалих рагиров попушии Биббпепи пепопа@ депз илиЧеш зай5 рориоза © Блумс, © Науфт! Регапдов потего Эхизиапи. Каиопе Низиогиа стёрла адепт "Ш" 497.

7) На них укавал еще Реслер ор. Да, есть. С. 335.