История Украины-Руси, том I, страница 142 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

ДЕРЖАВА 137

тия". Наша літопись каже, що певний час 1х зверхнієть призна- вали навіть придніпранські Словяне. В хпеті хозарсьцого кагана Йоснфа, цікавій наматці-- ніби з другої половини Хв. (вона не вповні певна що до автентичності, але в кождім разі з відо- мостями досить цінними), Хозареька держава на півночи дося- гає почовиж Угрів (Ганірин), на північнім єході — Яіка?); косить правдоподібло, що й до евосі ипраци на захід Угри були змушені хозареькими завойованнаия. Але центром хо- зарської держави були прикаєпийські землі — на устю Волги лежала їх столици Їтиль; далЕ на полудень, недалеко уєтя Терека був славний своїми виноградними садами Семендер?). Тут, при Каспійськім морі мусіла сидіти Й влаєтива Хо- варська людність. Араб ібн-Хаукаль (Х в.) каже, що вона жила в плетених з хану хатах, обмазаних гдиною; з оповідання ка- тана Йосифа виходять теж, що се була яюднієть осіла, що жила з хліборобетва Й городництва; ужпвала головно рибу й рис, що мабуть сіяв ся на місці).

Державний устрій Хозар був добіть дивний: поруч кагана, окруженого надзвичайним новажаннєм, але без дійсної влаєти, стояв намготник — бег, що дійено правив державою. В сим від- тадували слїди колишнього підбиття Хозар ягоюсь чужою (ту- рецькою) ордою?). Влаеть бега оппрала сл на війську: як за- значують Араби, ве була одинока держава в тих краях з по- стйним військом, рекрутованим з магометан і Словян“), Полі- тичний устрій мав визначати ся великою толєранцією для ріж- ноплеменних підданих, хоч у творії власть кагана була вповні Ддеспотичною.

2) Никифор «|. Че Воог р. 41, #2. Теофах с. 313, 378. Калальог Зшархій, що видав Че Воог (ИеЙзеней їйео КиевевесзешеНе, 1891). Житиє Кирила,

3) Гаигрви — упісаїн, але провдоподідна; в цореклоді повпого тексту, виданій Гаркави (Нвройская библіотека, УП, 6. 160 пор. Труди

в78да) насно: Гагрії. Між шдвластинин шородажи в сі текет! бачихо „Велтит (або Вепентин, Ганаптят)..., Север (Савар, Суур). Слануйъ“; р уважають Вятичами, як дунає видавець, що до Север за С ле У; але обидва інени можуть бути й анакропічною режісценцією ту- Шніх Венаитарв і Совирів

4) Вестберг ор. с. хист й Див, у Гаркави Сказашя мусульмашекихь циєателей с, 92 1 226,

оспфа — Евр. библ. с. 161.

) Див. згадані статі Григорьева і Голубовского. Мавуді -- у Гаркави с. 130.

Перевод на русский

ДЕРЖАВА 137

тыя". В нашей летописи говорится, что время от времени 1х свернило признание даже придниприкрашенных Словены. В хпете хозарского кана Йосфта, интересной наматке... как будто с второй половины Хв. (она не полностью уверена что к подлинности, но в кожим случае с знаниями достаточно ценными), Хозареека государство на полпути достигает высоты Угрив (Ганирин), на севере емкости — Яика? ); косит правдоподобно, что и к эвоси ипрации на запад Угри были вынуждены хосарейскими завоевателями. Но центр хозяйства был прикаповской земли, на устье Волги лежала их столы Иотиль; даль на полдень; Перед сельским садом Сендер был славный представитель Терека. ). Здесь, при Каспийском море месье, сидеть И влаетива Ховарская человечность. Араб инб-Хаукаль (Х в. ) говорит, что она жила в плетеных из хана домов, обмазанных гдяной; из рассказа катана Иосифа выходят также, что это была Оселла, которая жила в земле сельским хозяйством; она жала рыбу и рис, которые, вероятно, садились на месте.

Государство Хозар было добито странным: рядом кагана, укроченного удивительным новизне, но без настоящей власти, стоял наготник — бег, который правил государством. В сим оттаивали наследники бывшего избиения Хозар ягось чужой (турецкой) ордой? ). Влать бега осла на военную службу: как указано Арабы, в тех краях с постнейшим войском была одна страна, Рекрутированный с магометан и Словеян », политическое устройство должно было определяться большой телеранцией для дрожоплеменных подданных, Хотя в ее власти было заключено множество каганов, но она была полностью Ддеспонтической.

2) Никифор « Шляпник. Че Воог р. 41, #2. Теофах с. 313, 378. Калальог Зслохий, выдавший Че Вог (Иезеней ейео Кивевесзеше, 1891 год). Жизнь Кирилла,

3) Хагрвы — уписаин, но проворная; в церебре полипшего текста, изданной Гаркавами (Нуройска библиотека, УП, 6. 160 пор. Труды

в78 году) Насто: Гагрии. От шдластин до тебя в сеет! бастио « Вельт (или Вепентин, Ганапят)... , Север (Савар, Суур). Слануйъ; р считают Вичиами, как дунае издателем, который к Северу за С ле У; но оба инены могут быть также анакропичной Режиссценциацией ту-Шних Венаитаров и Совыров

4) Вестберг ор. С. хист и См., у Гаркавы Скусаша мусульмашехий циеателли с, 92 1 226,

Оспфа — Эвр. Библ. С. 161.

) См.. О женщинах Григорьева и Голубовского. Мавуди - у Гаркавы с. 130.