История Украины-Руси, том I, страница 59 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

54 СХІДНЯ ГРАНИЦІ

Для границі Словянщини 5 Ф1нами бракує веяких історич- них відомостей. Тацит 1 Птолемей лише згалують про них, і Птолемей навіть впакував їх, як оден я „меньших“ народів над Виелу, вище Іотів: очевидно, він не знав про них нічого крім імени. Та у веякім раз! звістки спх нисьменників сьвід- чать, Що в І в. по Хр. Фінів зналп недалеко від Балтпйського моря. На другім кінці граничної лінії сліди приеутности Фінів бачать в финеркім імени Волги у Птолемея ‘Ра — у Фінів і дов! ВБах, Кама, також імя Урала — й: об'ясняють з фин- ського). Шевнійшу вказівку дають лінівістичні сліди довгої культурної стичности між фінськими мовами середнього Поволжа (Пержяків, Вотяків) і осетинеькою -- останком чорноморевких Іранців: вонн вказують, що в часн розпросторення Іранців в прикаспийських степах Фіни жили на середнім або Й низшім Поволжу. Середину граничної лінії між сими крайніми точками виповнює вперше аж катальої народ!в Германарихової держави де бачимо імена поволзьких фінських пленен Мері й Мордви, не кажучи за більш попеовані. Як ні лейендарна сама держава, сей катальої можна-б перенести що найменьше на У в. по Хр., як би бути певним, шо тут дійсно маємо сі імена, а не прості созвучности; в кождім разі про територію згаданих племен не можна з КьОго витягнути ніяких вказівок. Археольойчна наука досі не могла Ше нічого дати для роз'яснення сього питання"), Вказувано ще на нослозянськ? елементи в хороїрафії верх- нього Дніпра і Десни, ще більше в басейні Волги, Оки й Дона?), але сеї вказівки добре не перевірені, та й позбавлені хронольо- їйї: вони вказують на несловянську людність (прииуеми — фінську) в часи перед словянською кольонізациєю ІЇХ--ХЇ в., але не мають доказово! спли для давнійших часів, бо під час словянського руху на захід і полудень словянськ! правітчинні краї могли (бодай по части) спуемти, 1 Фіни могли їх на

*) Вкажу лише ва спостереження, ще докладно пе перевірене: довготолова раса, що панує в пайдавнййших находках на цілій про- сторі південно - західньої ноловини східноевропейської рівпини, ся- тає по Москву на ежу, по озерний басейн (Новгородеька і Петербур- ська губ.) на північ. Див. резюме А. Богданова — Антропологическая Выставка т. ГУ, І, с. 141--9. Але крайні границі розпроеторения довгого- лового типа зістають ся не вясл1джениии.

„ *) Надеждниъ Опыть ист. географии русскаго игра. Барсовъ Гео- графія Начальной лЖтонисн ©, 74 і далі, 958 — 9. Голубовек!й История Сколенской земли с. 31 і далі. Новійші автори (Браун, Поголіп, Н- дерле) не посунули сеї справи наперед. у

Перевод на русский

54 СПАДНЯЯ ГРАНИЦЫ

Для границы Словении 5 Ф1нам недостает исторических сведений. Тацит 1 Птолемей просто вводит их в заблуждение, и Птолемей даже упаковал их, как я оден „меньших“ народов над Виэлей, выше. Иотив: Очевидно, он не знал о них ничего кроме имени. Да в весёлом раз! вести спящих камнями свидетельствуют, что в И в. по Хр. Финны - знатные жители близ Балтпейского моря. На другом конце граничной линии следы приетоттности Финовых видят в финерким именах Волки во Птолемее « Роа » и « дов! Вбах, Кама, также имя Урала — и: выяснит из финского. Севнейшее указание дают ленивестические следы длинной культурной стилистики между финишами среднего Повожа (Пержяков, Ватьяков) и осетенькой - остаток черноморевых Иранцев: вонн указывают, что во время разграждения Иранцов в Финны жили на средних или низших степях прикапий. Середина ширины между сими крайними точками соответствует впервые катальскому народу! В Германарховой стране, где мы видим имена повзских финских плейнена Мэри и Мордвы, не говоря уже о более попеченных. Как ни лейендарна сама государство, этот катальой можно-бы перенести что наиважнейшее на У в. по Хр. Как бы быть уверенным, что здесь действительно есть сеи имена, а не простые созвучносты; в общем случае о территории упомянутых племен Я не могу взять киого и вытянуть никаких указаний. Археоольская наука до сих пор не могла дать ничего для объяснения этого вопроса", Вазувано еще на нослозянск? элементы в хороировке верхнего Днепра и Десни, еще больше в бассейне Волги, Оки и Дона? , но эти указания не проверены и лишены хронольии: они указывают на несловарийную человечность (привиуэмы – Финский) во времена, когда писалась славянская койнозация Иих -ХИ в. - У меня нет доказательств! Выспели для более древних времен, потому что во время славянского движения на запад и полдень славянск! Праведные земли могли (даже по частоте) опустошить, 1 Финны могли их на

*) Я просто говорю, что это наблюдение, и тщательно проверенное: долготолая раса, которая правит в пайдах на всех уровнях Восточный бассейн в юго - западной ноловине (Новгородека и Петербургская губы. ) к северу. См. резюме А. Богданва — Атропологическа Саундмансэ́с Т. ГУ, И, с. 141--9. Но крайние границы проетренорезорея долгого типа состаются не ясл1жены.

« *) Наждигнь одеть иист. географи русскаго игра. Барсовье География Начальный ЛЖтонис (C) 74 и дальше, 958 — 9. Голубь! и История Сколенске змелы с. 31 и дальше. Новоические авторы (Браун, Пуголип, Ндерле) не отступили от этого дела заранее. в