История Украины-Руси, том I, страница 47 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

49 ІНДОЕВРОПЕЙСЬКА МИРАЩЯ

Як в справ! найдавнійшого задюднення нашої вітчнни по- водаторем була нам археольотія, так в снраві початку нашого народу сю ролю бере на себе порівняне азнкознавство, що опи- раючись на студіованню лаків, уставляе не тільки відносини тих язиків, їх спор!дненнс, але й рівень культури дотичних каролів, їх культурні відносини, і взагалі ставить собі вадачі з кругу історії культури іх.

Та як то часто буває, і лінівістика з далеко більшою лег- костию давала відповіди на такі питання на перших кроках свого розвою, ніж пізнійше, коли поставлені були більші ви- магання що до методів сього студіовання.")

Не що давно признавались певними 1 перейшли навіть в підручники погляди, що велике Тндоввропейське пленя (зване також 1ндотерманськимя або арійським),") в склад котрого вхо- дили і предки, чи аспмілятори, сучасних словянських народів, мешкало перед своїм роскладом на поодинокі галузи ї трупи в Авії, на вахідніх вг1рях Болортата 1 Муста{а, на північ від Гіндуку, де дійшло вже тоді значного культурного розвитку: воно знало важ! металі (бронзу, золото, ерібло, зелізо),. було добре обзнайомлене з хл1боробетвом, мало значно ровви- нений родинний і громадсько-політичний устрій; в такім ви- сокім культурнім стані приходили поодинок? члени індоевро- пейськой родини в Ювропу. Таким виводом дуже улекшувалось орієнтованиє в археольойчнім жатеріалі: признаваловь за певне,

1) Іеторія наукових студий пад сини питаппяни докладно прад- ставлена у О. Шуралера Єргасьуетлівіснипи пт? ОтреземеМе (9 вид. 1890, Єва) с. 94 $0., ©. 111 80. також -- 0,1, Ту1ог То Огівіп о № Агуапе, Льокдон, 1889 розд. Г (французький переклад Уа- тідпу 1895, росийсьвий 1897), 1. ЗсБтійді — Юіе Ответа дег ІпдЧФодегтапеп цпф дав епгорМзене йавізувіст — АБіпапдіппреп дес Вегійпег Акайсгойе, 1890, розд. І; літературу поодиноких пптаць лив, у О. Шрадера Веайехсоп 4ег іпдогегтапізенеп АНегпиптекипдо, 1901, виб хост ив,

2) Утерті назви „Шшдоевроцейське племя", „ар! ськ! народи" можуть ужнватись тільки з певним застережениси, означаючи кароди, шо гово- рать іплоевропейськнин кноваки, хоч належать безперечно до ріжних асим\льовавих рас; М. Мілєр дотепно сказав, Що як казати про арй- ську расу, то одпаковин правом можна-б говорити про доліхокефалічну лексіку і брахікефальну граматику,

Найбільш відповідною наввою для трупи сих мов уважаю ,індо- европейське", а „арййське“ не годить ся зовсім, бо означає тільки східню галузь сієї трупи -- мови іранську і індийську, хоч уживаєть. ся часто 1 в вагальнім внач нию.

Перевод на русский

49 ИНДОЕВРОПЕЙСКАЯ МИРА

Как в деле! В давние времена, когда мы были в отъезде, нам была нужна археолетия, так что в снраве начала нашего народа сию ролю берет на себя сравнимое азнкознство, опирающееся на студию лаков, уставаемое не только отношения тех языков, их спор! Дненнс, но и уровень культуры доказательных каролов, их культурные отношения, и вообще ставит себе вада по кругу истории культуры их.

Но как это часто бывает, и ленивистка с далеко большей легкостью давала ответы на такие вопросы на первых шагах своего Воспроизведение, чем поздняя, когда были приведены бо́льшие попытки что к методам этого студия." )

Не что давно признавались определенным 1 перешли даже в учебники мысли, что большой Тндовропейское плетение (зване также 1ндотерманское или арийское) в состав которого включались и предки, или аспмиляторы, современных славянских народов, Жили на одной галузе и трупы в Авии, на восточных вг1рях Болортата 1 Муста{а, к северу от Хиндуку, где она достигла своего расцвета, — известно, что это был большой культурный процесс! металл (бронзу, золото, эребро, зелизо),.. было хорошо признано с хл1борбетвом, мало значительно порвитый семейный и общественный-политический порядок; в таком высоких Однообразные культуры? Члены семьи Индоевропейской индоевры в Ювропу. Таким выводом очень увлечён ориентирование в археольский жатериаль: признание за определенное,

Иетория научных стог пад сыны питаппяне, которые были очень хорошо обучены в О. Шуралера Йергсауэтливеспи пт? ОтреземеМе (9 вид). 1890, Ева), страница 17. 94$0. , © Науки (C) 111 80. Кроме того, 0,1, Ту1ог То Огивип о No Агуапе, Лекдон, 1889 раз. Г ( французский перевод Уатидпу 1895, росайсявый 1897), 1. ЗисБтийди — Юиэ Ответа дег Ипдхтэф, который дал эпгор Мзене иазвист — АБипаппепт дес Вегейпег Акайсгойе, 1890, роз. И, литература отдельных пптац лил в О. Шрадера Веахсоп 4ег ипдогегтапизенеп А Негптекипдо, 1901, выб хост ив,

2) Утерти название « Шевроицское племя », «ар! - Нет, нет! Люди могут быть биться только с определенным предупреждением, определяя как нужно было заявлять иплоевропейскн коваки, хотя принадлежат безусловно к рожным асим\lix рас; М. Милер остроумно сказал, что как говорить о арийской расе, то отпаковину правом можно-б говорить о долихокефалиической лексике и Брахикефальная грамматика,

Наилучшая способность для трупов, которые говорят, что я предпочитаю, индоевропейское, а «арйское » не должно быть совсем, потому что означает Только восточная область всей трупы - язык иранский индийский, хотя и пожирает. часто один в веснем важненичь нию.