История Галицко-Владимирской Руси. Лист 447 - с. 440
Скан издания 1863 года. Оригинал на галицком «язычии» и перевод на современный русский язык.
Оригинал
Pańskiego) 1453 вдерли ся на Волынь въ землю Луцку1055 и не встрѣтивши ніякого супротивленя ôтъ стороны жителей, и не найшовши жадной обороны краю, полонили множество неостереженыхъ людей, направили шествье свое къ Олеську, захватили такожь много люда, а ôттакъ повернули въ украиньскую степъ, ведучи съ собою около 9000 полоненыхъ осôбъ, которыхъ подѣливши межи себе, на торжищахъ якъ товаръ спродавали, або до обычаѣвъ татарскихъ приноровляли. Такая легкôсть въ опустошеню, такое богацтво полона ободрило розбôйничіи шайки татарскіи тои самои орды Сейдъ-Агмеда, которая по изгнаню хана въ Украѣнѣ кочевала, до нового нападу.
Оже на самъ Великдень, припадаючій тогды дня 1. Цвѣтня р. 1453 вдерли ся Татары на Подôлье. Поляки были тогды затруденй вôйною съ Іоаномъ, княземъ Освѣцимскимъ, который пустошилъ краи Польщи и на западѣ такъ свирѣпо починалъ якъ Татары на востоцѣ. Татары вторгнувши на Подôлье розпустили загоны ажь въ Теребовельскую1056 область, пустошили въ ширъ и въ здолжь и не встрѣтивши жадного супротивленя захватили множество людей обоего пола. Они приближили ся ажь до самого Львова и попалили передмѣстя1057. Городъ самъ добре укрѣпленый остоялъ ся передъ опустошеньемъ. Тымъ часомъ держатель Лящь зъ Зѣнковицъ, Іоанъ Нѣмечь зъ Латычова и Мацѣй зъ Межибожія (а ведля литовского жерела Иванъ князь Острогскій1058) собрали на борзѣ людей вооруженыхъ а то кôнныхъ и пѣшихъ, пустили ся за Татарами и настигли ихъ другого дня великодныхъ святъ въ таборѣ розложеныхъ на поли званôмъ Красново надъ рѣкою Случомъ, межи Острогомъ и Зѣнковичами, ударили нôчною порою на неостереженыхъ Татаръ, побѣдили ихъ совершенно и освободили полоненыхъ людей. Другій ôтрядъ татарскій состоячій зъ 300 людей, узнавши о потерѣ своихъ товаришей, злѣзъ зъ коней и скрывши ся ждалъ дня и намѣрялъ або тайкомъ убѣгнути, або сраженье ôтновити.
Примечания
Długosz L. XIII. p. 105.
К текстуDługosz L. XIII. p. 108. „circa festum Paschae in primam diem mensis Aprilis 1453 exercitus Tatarorum terras Podoliae, velut omni defensione vacuas praedandi animo et districtum Trembowlensem ingressi sunt.“
К текстуZubrzyckiego kronika miasta Lwowa str. 108.
К текстуStryjkowski ks. XVIII. str. 590. „tegoż czasu Iwan książe Ostroskie i Jan Laszcz w dzień wielkanocny Tatarów według Miechowiusza u Trembowli porazili na głowę i pobili, tak bardzo, iż żaden poganin nie uszedł, czego i Krommer lib. 22. w te słowa poświadcza: Ita ut ne unus quidem evasisse existimetur, a więźniów 9.000 nasi odbili i insze łupy.“
К тексту
Русский перевод
Господня) 1453 года ворвались на Волынь, в Луцкую землю1055, и, не встретив никакого сопротивления со стороны жителей и не найдя никакой обороны края, захватили в плен множество неосторожных людей, направили свой путь к Олеско, захватили также много народа, а затем вернулись в украинскую степь, ведя с собой около 9000 пленных, которых, разделив между собой, продавали на торжищах как товар или приучали к татарским обычаям. Такая легкость опустошения, такое богатство полона ободрили разбойничьи татарские шайки той же орды Сеид-Ахмета, которая после изгнания хана кочевала на Украине, к новому нападению.
Итак, на самую Пасху, приходившуюся тогда на 1 апреля 1453 года, татары ворвались в Подолье. Поляки были тогда заняты войной с Яном, князем освенцимским, который опустошал края Польши на западе так же свирепо, как татары на востоке. Татары, вторгшись в Подолье, распустили загоны до самой Теребовльской1056 области, опустошали ее вдоль и поперек и, не встретив никакого сопротивления, захватили множество людей обоего пола. Они приблизились к самому Львову и сожгли предместья1057. Сам хорошо укрепленный город устоял перед опустошением. Тем временем державца Лащ из Зеньковиц, Ян Немец из Летичева и Мацей из Меджибожа (а по литовскому источнику — Иван, князь Острожский1058) наскоро собрали вооруженных людей, конных и пеших, пустились за татарами и настигли их на второй день Пасхи в лагере, раскинутом на поле, называемом Красново, над рекой Случью, между Острогом и Зеньковцами, ударили ночной порой на неосторожных татар, совершенно разбили их и освободили пленных. Другой татарский отряд, состоявший из 300 человек, узнав о гибели своих товарищей, спешился и, укрывшись, ждал дня, намереваясь либо тайком бежать, либо возобновить сражение.
Примечания
Długosz L. XIII. p. 105.
К текстуDługosz L. XIII. p. 108: «circa festum Paschae in primam diem mensis Aprilis 1453 exercitus Tatarorum terras Podoliae, velut omni defensione vacuas praedandi animo et districtum Trembowlensem ingressi sunt» («около праздника Пасхи, в первый день апреля 1453 года, татарское войско с целью грабежа вступило в земли Подолья, как бы лишенные всякой защиты, и в Теребовльский округ»).
К текстуZubrzyckiego kronika miasta Lwowa str. 108.
К текстуStryjkowski ks. XVIII. str. 590: «tegoż czasu Iwan książe Ostroskie i Jan Laszcz w dzień wielkanocny Tatarów według Miechowiusza u Trembowli porazili na głowę i pobili, tak bardzo, iż żaden poganin nie uszedł, czego i Krommer lib. 22. w te słowa poświadcza: Ita ut ne unus quidem evasisse existimetur, a więźniów 9.000 nasi odbili i insze łupy» («в то же время Иван, князь Острожский, и Ян Лащ в день Пасхи, по Меховиту, у Теребовли разбили татар наголову и побили так, что ни один язычник не ушел, что и Кромер в книге 22 подтверждает такими словами: так что, полагают, не спасся ни один; а пленных 9000 наши отбили и иную добычу»).
К тексту