История Украины-Руси, том I, страница 505 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

498 ПРИМІТКИ 21-2. ДЕРЖАВА ГЕРМАНАРИХА

снепнє злістпого жарту: Каракалю називали Махітиз бебісаз мов би з причини побіди пад Тотами, а в дійсности натякаючи, що Каракаля за- бив брата — Їету. Не маєшо Ирпчипи не вірити виразый авістці Сцар- тіана, що то буля Тоти, — 69 Гети були б йову для толкования того призвища каручнійщі, Новійші оніпки сього питацня — Огех!ег Сага- саЦаз Див пасп дет Огіепі, 1880 (дісерт., Гале), с. 21; Варрарогі ор. с, с. 19 і далі.

Що до поділу Котів, 10 іжена: Стат, Аовігодоїі, Теги, Уієї відгадав Мілєнгоф у Трабелія Нолюпа в попеованих шазвах біо- трафії цю. Клявдия (с, 6); по за тим є вови у Аміана, а іня Вестіотів — у пізшійших нисьжедників У--УЇ в. Про розселенне Готськит племен па Чорнокорю новійше -- Раппапорт р. Ш, Тюеме Ге Ктітроепігаве (Раці п. Вгацпе Вейгаре. 1902).

21. Держава Германариха (лив. с. 121).

Досі дуже кало зроблено для відповідного зрозуміння Йордановой легенди про Гернанарихову державу. Правда, ща Кепке (Косрке Депізсре Когеєбипрел с, 104 і далі), потіх Беєсель (1. є. с. 156--7) пробували від- ріжинти те що належцть в вій легенді пародцій саві 1 що — їх літера» турвям перерібкан — Касіодору і Йордану. Реєстр народів вони ува- жали пізнійшни літературним розвитком ев легенди, що Германарих підбив богато північних народів, виключали з сього тільки Герулів 1 Слован — Венедів, припускаючи, що про них могла згадувати і пер- віспа сата, (Але такі згадки щогли бути відгомопож простої боротьби Геркашарнха в снып народами). На жаль сей вдоровий, критичний по- гляд на Герханарихову легепду, ак і скептичні уваги Гріна (Ге депізспе Неїйепзаде с. 8), Шафарика (1. 18. 7), Пальнана (Ге, 46 1 далі) не знайшли дальшого розвитку в наущй. Копстатуючи недорічностя в сій легенд, учені все ще не відважують ся попрощати ся з Герианариховою легендою і що найбільше — пробують її поправати ріжинчи поправкани 1 штучвиии поясненнями; на такім грунті стоять напр. Рітелегайж бе- зсбісііе дег Убікеюталад, П? с. 2 з4., Міленгоф Рецізсбе АНегНииек. Не. 78, Бабе Огоезее ею Т с. У30, Кауфизн Дешієсне безспісріє Те. 102—3, Браупь Размсканія с. 1 (але пор, вамтку па с. 255 —- що інша Чуди належить до часів з перед міграції Готйв) й ин. Старвнпя рослід- ників були звернені майже виключно по відщіфрованпв того покрученого ряду підбитих народів. Уже Цайс (ор. е. 688 і далі) добачив назви Веси, Мери, Мордви й Черенисів в Йорнандових Уазіпа, Мегепз, Іітіз7 сагіз, і закінчення епз, апа толкував як Готські паростки иногого числа. Сею дорогою пішли й ціанійті дослідники, прийнаючи в значній чаєти його толковацня та пробуючи поправати нпьшй {иена сього ряду. Так Коскінен Тіпфоєв іп Аийпкіз толкував як Чуль ца Аппиз (Ацпикзеп-

Перевод на русский

498 ПРИМЕТКИ 21-2. ДЕРЖАВА ГЕРМАНАРИха

Снежная злостная шутка: Каракаль называли Махитиз бибисас, как бы по причине бегства пад Тотами, а в действительности намекая, Я не могу поверить, что Каракаля убил брата — Иету. Не стоит ирпчипы не верить выражениям, которые выражают ависты Сцартиан, что это бульона Тота, — 69 Геты были бы иуващены для толковья того Прибыль к наказанием, новопринятые онициативами сим Питацня – Огех! Эг Сагасацид Ди пасп дет Огиепи, 1880 (дисерт). , Гале), с. 21; Варрароги ор. С, с. 19 и дальше.

Что касается разделения Котов, 10 интеграна: Стат, Аоидгои, Теги, Уия отгадал Миленхоф в Трабеле Нолюпа в попеченных шазвах биотрафии эту. Клядия (с, 6); по тому есть у Амиана уши, а иня Вестиотов — у более низких нищенников в--Уи в. О рассерженном Готсинкет племен па Чернокорю новому - Раппапорт р. Ш, Тюэме Хе Киттроэпигаве (Раци п. Вапитпе Вейгар. 1902).

21. « Я... не могу жить вечно » (А. С. 121).

До сих пор калечено правильное понимание Иордановой легенды о Еранарховской державе. Правда, с тех пор как Кепке (Коскрё Деписсре Когеебыл с 104 и далее), потех Беесель (1. Да, есть. С. 156 --7) пытались отрежинять то, что в легенде саве 1 (что является их буквой) переделка — Касиодорора и Иордана. Вестр народов они считали поздним литературным развитием эв легенд, что Германарих подбил бога северных народов, исключали из сего только Герулов 1 Слован — Венедов, представляя, что о них могла вспоминать и первиспа сата, (Но такие) В ней говорится, что в снып народов будет отголосок простой борьбы Геркашарнха.) К сожалению, этот вдовольственный, критический взгляд на Герханариху легепду, ак и скептическое внимание Грина (Ге деписпе Неиепзаде с. 8), Шафарика (1. 18. 7), Пальна (Ге, 46 1 дальше) не нашли значительного развития в более дальних областях. Копируя недолгие в этой легенде, ученые все еще не осмеливаются попрощаться с Гериарховой легендой и что Больше всего — пробовать ее поправку, поправив поправки 1 штучвыми объяснениями; на такой почве стоят напр. Рителегайж безсбисиэ дег Убикеютада, П? С. 2 из4. Mиленгоф Рецисбе АНегниек. Не. 78, Бабе Агоезе Эю Т с. В30, Кауфиз Десисненное бессмыслеет Те. 102-3, Браупь Размскания с. 1 (но пор, вамтка па с. 255 - что другая Чуды принадлежит ко времени, когда гойв был примечателен к мигранию Старинный экспедитор был обращен почти исключительно по отщеплению этого покрученного ряда убитых народов. Уже Цайс (ор. э. 688 и дальше) вспомнил названия Весы, Меры, Мордвы и Черенинов в Иорнандовых Уазипа, Мегепз, Иитиз7 сагиз, и окончания эпз, апа толкал как Готские побеги иного числа. Этих ученых, стоящих по этой дороге, заимствовали в крупной шампанской толковацня и пытались поправить нпёшой {iена Это ряд. Так Коскинен Типфоев ип Айпкис толкал как Чуль ца Аппиз (Ацписеп-