История Украины-Руси, том I, страница 494 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

ІНДОЕВРОПЕЙСЬКА ПРАВІТЧИНА 487

зепісрівз с. 614 і далі і Веаїехісоп 5. у. ШеБеїтаї йег Гадореутапеп ; він кладе її ва границі Европи Й Азії, в стецових просторах коло се- редньої Волги. Його погляди поліляють, або зближають ся до них й иньші чноленні учені, напр. Еа. Моуст беземеМе дез АШегійштя (Г с. 514, Пе. 40 зди.), Нужеу 'Тне Агуап апезіїоп ап Ше ргебізіогіс шап — Хіпеїселій Сепіцгу, 1890, 5. Ветась Т’омете дез Атуепз, 1899, г. $ейсг Пе Неїшаї йег Тпйодегпапеп, 1894, А. Кеапе Еіппіоду, 1896, О. Вгепасг ЕповтарЫе дег дегшапізспеп З{ашите (Сгапагіз5 ег зсгтаю. РЬіоіорів, Вгз8. топ Раці, Щ?), 0, Кеппень — Матеріа- лы къ вопросу о первовачальной родни и первобытнонъ родетвВ ин- доевропейекато и фииноуторскаго племени — Журналь М, Н. Пр, 1886, УШ—ГХ и статі в АмфапЯ 18901 1891 (носуває границю на північ- ний охіл, на фіпське пограниче), РК. Баїсе| ПОтзргопр апа 4іе У/апде- гиюреп 4ег Убікег (Вегієїне 4ег Зйсрзівспеп Сеєсіїзспай дег М/іззеп» зспайеп га Гери, ріі.-із|. С1, т. 50 152, 1898 1 1900 -- тільки розширяє ею правітчину безмрно в усі боки, вимагаючи простору) де МісПаєіїз Р'огівіпе дерії ТПпдо-Когореї, 1903 (ніж Дунаев і Дніпрок) іт. и,

Ипьщі, прийкаючи европейську правітчину, узіщували її ннакше — в центральній Европ як Р. Ктебевиег Кіпівійало іп дів беземеще дег Стіесрізспеп ЗргасПе, 1896. В цептральній і східній як Сппо Рог- зепопреп й Серіеїе дег аїйоп Убікегкапде, 1871, В землях середнього Ду- наю як Тотазерек КтИЖ дег Зет МаергеМеп йрег зсулзейеп М№огйсп, $ Німеччині лк берег дог Кпіхуїкеї| й переєебісійе дег Мопясі- Вен, 1871 або недавно М. МасЪ Рае Нсітає дег Іпфогегтавеп, 1908 (північна Німеччина з Данією й полудневою Швецією) та Козвта Ме іпдовегтлапівспе Егаре агепдлоїовізсії реапіуготіеі (Деїнзенгі; г Ето» Юре, 1902). На балтийськін побережу як Н. Нігі Ме Огреітаї дег Тпаовегталеп (Гадорегтапієспе Когвспипдеп, 1892) і десь тажже І. №ейеге О рйуоди Зіочаюй, 1890 (на півночи, в сусідстві Балтийського нора). В полудневій Скандинавії як Репка Огісіпеє агасае, 1883, Пе Негкопії 4ег Агег, 188669). Навіть на британських островах (тоді ще мовляв злучених з Данією й Сканлинавією) як де Баропве Ї.Агіеп 1899.

*) Пенка, як перед ния Пеше (Розєре -- Ме Агіег, 1888), про- бував означити правітчицу з антропольойчного погляду: де могла витво- рити ся біла раса; Пеше вказував на пинські болота і уважав сю білу расу альбіцовані, Пепка виводить И в впливу воткого і знаного климату центральної й західньої Евронин, і звідти раса ся (біла і довгоголова) иала перейти в Скапдпнавію (Ме Епізієвипр бег агізспеп Базее -- Апзіалі, 1891).

Перевод на русский

ИНДОЕВРОПЕЙСКАЯ БРАВЧИНА 487

Зепирз с. 614 и дальше Веаиохисоп 5. У. Шестилетняя йог Гадрестапеп , кладет ее ва у границы Европаты И Азия, в стежках среднего Волги. Его взгляды меняют или сблизаются с ними, и они более гибкие ученые, например. Эа. « Я не могу жить вечно » (Г. 514, П. 40 сди. ), Нужеу 'Тне Агуап апезииоп ап Ше - ргебиогис шап — Хипеисселий Сепицгу, 1890, 5. Ветаться Темете дез Атуэпз, 1899 г. $эйс Пе Неишаи йэг Тпизодегпапеп, 1894, А. Каапе Эиппиоду, 1896, О. Угепасг Эповтарие дегшаписпеп С{ашите (Сгапагиз5 ег сгрватую). Рогиоиоров, Вгз8. топ Раки, СЧ? , 0. Кэппен — материалы къопросу о первоисточнике и первооткрывательстве в пендоурекато и финоуторскаго племена — Журналь М, Н. Пр, 1886, УШ --ГХ и пол в Амфапия 18901 1891 (носит границу на северный охил, на фипское пограниче), РК. Баисе ПОтсргопр апа 4ие В/азогиюар 4ег Убикег (Вегиеие 4еаг Зйсрзеп Сеэссиспай де М/иззеп" спайпеп га Геры, Реки. -ЗУЙ. С1, т. д. 50 152, 1898 1 1900 - только расширяет эю правтичину безмрно во все стороны, требуя пространства) где МиссПеерияз Роговапи Дерии ТППдо-Когорей, 1903 (неж Дунаев и Днепрок) ит. и,

Изобилие, притязав юридическую правовую правату, увещали ее нончше — в центральной Европе как Р. Ктебевиег Кипойало ип дев безвесещ дег Стиресспеп ЗргасПе, 1896. В цептральной и восточной как Сппо Рогзепепепеппеп и Сериее дег айоп Убикегкапде, 1871, в землях среднего Дуная как Тотазерек Ктиж дег Зет МаэргеМеп ирег сулзейеп МNoогйсп, $8.00 г. берег Кпихикэи(Debiyhus) и переебиссий дег Мопеши- Вен, 1871 или недавно М. Массу в самом деле, Рае Нситаэ дег Ипфогегтавеп, 1908 (южная Германия с Данией и полуданной Швецией) и Кузта Ме ипдовеглоповспе Эгаре агепдлоиозные реапиуготиэ (Дэинзенги; ГЭто" Юрэ, 1902). На балтийскин поберегу как Н. Ниги Ме Огреитаи дег Тпаовигталеп (Гадорегтапие Когвспеп, 1892) и где-то тажже И. В 1890 году в квартале Балтийского нора было уже около 1 890 человек. В полудневий Скандинавии как Репка Огисипеэ, 1883 года, Пе Негкопии 4ег Агег, 188669). Даже на британских островах (тогда еще молниеносно говоря, что с Дания и Сканливией) как и Баропве Е. 1899 Агиеп.

*) Пенни, как перед ником Пеше (Роере - Ме Агиэг, 1888), пытался определить правчицу из антропнольного взгляда: где могла создаться белая раса; Пеше указывал напинские болота и унизил сю белую расу альбицированные, Пепка выводит И в влияние уоткого и известного климата центральной и западной Евронин, и оттуда раса в (белая и долгоголова) ила перейти в Скапппдвью (Ме Эпизиевипр бэг агизспеп Базе -- Апзиали, 1891).