История Украины-Руси, том I. Страница 179
Снимок страницы издания 1904 года, транскрипция украинского оригинала и перевод той же страницы на русский.
Оригинал (по-украински)
114 полян І СІВЕРЯНО й
вали на північ в своїх пущ, які давали такий добрий захнет від кочових орд, і їх місце також заетупияа новійша кольоні- зація. В деревлянськім -Полією ми маємо безперечно стару, українсько-руську Ккольонізацію, і Поляне мувіли разом з нею належати до полудневої, українсько-руської Трупи. Слабка діа- пектольойчна закраека кнівських памяток пояєняєть ся передо вм тим, що літературний київський рух був не льокальним, а загальним, в нім брали участь і місцеві й прихожі люде, і тут могла виробити ся євого рода загальна мова, як грецька хомті. Зрештою новійшими дослідами все таки виказано в ки- ївських памятках, почавши від ХІ в. ряд язнкових прикмет, які поруч західньої, галицько-водинської, характеризують єї ца- матки як обібну східню ірупу українсько-руську.
Супроти того декотрі оборонці старої теорії про велико- росийську кольонізацію Поднйпровя новійшими часами відету- пили ся від Полян, признають в них племя подудневої трупи, але задніпрянську кольонізацію -- Сіверян і людність Подоня та Азовського нобережа віддучають від полудневої групи, за- числяючи до великоруської чи середноруської Щрупи. Та се не більше як остатня увтупка старій теорії. Сіверяне все стоять як в найтієнійшій культурній і політичній звази з Київом; похо- ронні обряди лівого й правого боку Дніпра виказують велик! подібности!). Аріументи, які пробувано, за браком язикових па- мяток, Навести ва етноїрафічною осібністю дівобічної кольоніза- ції від правобічної, не стійні, Прицускати, що сіверська люд- ність вивмітрувала і її місце заступила нньша, также трудно хайже як з Деревлянами -- о стільки се був край в свойх північних частях добре захищений природою проти степових нападів, Аж до ХУЇ в. бачимо на його території епеціальну місцеву зрдність в траднцією старого імени — т. зв, Севруків; в жхісових і багниетих краях середнього Подесеня вона мала вс? шанси остояти ся, хоч і помпиавши ся дещо, в тих кольонізаційних флюктуаціях з сусіднею білоруською людністю. Теперішня лів- нічна Сіверщина має північняй український діалект, з архаїч- ною закраскою, як діалекти київського Поліся, що виразно від- ріжняєть ся від полудневих говорів новійшої дати; ми хаємо
1) Див. Сэаноквасова СЁверянск!е к т Ш сз; Г урганы (Труды Ш съйзда т. 1), Бобринскій Курганм П с. 179, бреженка Раскопки кургановь Ново- зыбковскаго Узда (Труды отд. рус. н сл. археол. Ї), Сперанскато Рає- конки кургановъ въ Рыльскомъ у, (Археологич. извфемя, 1894).
Перевод на русский
114 полян И СИВЕРЯНО и
вали на север в своих пущ, которые давали такой хороший охотнинет от кочевых борд, и их место также заесть новой ленизация. В древолянском - Полией мы имеем несомненно старую, украинской Коленизацию, и Поляне мувилы вместе с ней принадлежать до полдня, украинской Трупы. Слабая диапестольская закраска книжных достопримечательностей поменялась перед тем, что литературный киевский движение был не В общем, в нем участвовали местные и прихожи люди, и здесь могла развиваться евраго рода общей речи. как греческая хомти. В конце концов, более новые исследования все еще высказываются в киевских памках, начиная с ХИ в. ряд связок, которые рядом с западной, галиско-водинской, характеризуют едкую щематки как обибную восточную ирупу Русский.
Противоположность тому этому, некоторые защитники старой теории о великоросийской кулинкизации Подвоя новым временем отвешивались. от Полян, признают в них племя удвоенной трупы, но заднимрянская кленизация - Сиверян и человечность Подоня и Азового нобережа отходят от полудневой группы, зачисляя в великорускую или Средонскую черрупы. Но это не более чем остатка старой теории. Сиверяне стоят в самой западной культурной и политической свазы с Киевом; погребальные ритуалы слева и справа Днипра издают велосипед! Похороны! ). Прожитые ариументы по нехватке языковых достопримечательностей, Навести ва этнофрафический характеростью девичной кольсти от Правобическая, не стойки, Прицускаты, что сиверская человечность вывихнула и ее место зашла ннша, также трудно как с Дерянами - в столько это был край в своих северных частях хорошо защищен природой против степных нападений, До ХУИ в. Мы видим, что в его местности, где он живет, число людей с высоким уровнем дохода, старый имени — т. д. севруков, в жахе и болотистых краях среднего Подесеня она имела все? Возможность одержаться, хотя и вымывшись немного, в этих куленизациях с соседней белорукой человечностью. На сегодняшний раз в ливнической Сиверщине есть северный украинский диалект, с архаической краской, как диалекты киевского Поли, что Отняты от новых слов; мы хвалимся
1) См. Сэаноквасова СЁверянка! е т Ш сз; Г урбаны (Труды Ш съедда т. д. 1), Бобринский Курган П с. 179 Беженка Раскопы кургановь Новоизыбковскаго Узда (Труды отд. рус. нсл. Археол. Е), Сперанскато Раеконки кургановьей вьь рильскомъ, (Археологич). звфемия, 1894 год.