История Украины-Руси, том I, страница 119 | Книги по истории Брестчины

Оригинал (по-украински)

114 СХІДНОЛЕРМАНСЬКА МІГРАТНЯ

Словяне мали нагоду перед своєю иНращею зіткнути ся з Кель- таип. Одначе бачино, що іня ехідніх Кельтів — Вольків, яке послу- жито потім загальнни іменех дла романізованах народів, було прийняте Словянами не безпосередно від Кельтів, а від Німців (може Бастарнів), і в тік же значінню яке воно мало у Німців (латинське Уоісає, нім. \ 257 -- слов. Волох). Слідів безно- середньої стичности з Кельтами в словянській культурі теж на певно не можемо вказати. Супроти того така стичність (з куль- турно-ієторичного погляду дуже важна) лишаєть ся сумнівною,

Верни ся до іерманської міграції в наші краї, роспочатой правдоподібно тния Бастарпамя.

Я вже вище згодав, що в Протоївновім декреті разом з Їа- лятами виступають Скіри. Окрім того Єкірів згадує Плїній!) і в його звістки (досить загальної) виходнло-б, Що вони мош- кажи коло нижньої Виели, На тій підставі їх уважають східно- Херманських племенем, якого одна частина рушила на полудань разом з Бастарнами, а друга еміїровала разом з нньшихи їотськими народами, пізнійше. В такім разі сей похід Бастарнів. і Скірів був би початком ехідно-Терманської мітрації, передовими полком її 2). Се дуже правдоподібно, хоч і гіпотетично,

Але як би там не було із Сюрами і Бастарнами, маси східно-їерманської кольонізаціії рушили на полудень значно цізнійше. Перші звістки про них ідуть аж з 2-01 пол, ЇЇ в. по Хр. з Маркоманськнх війн (вели ся від 161—5 року), що в певній мірі сам! були результатом сього руху. Юдій Капітожи, оповідаючи про сі війна, каже що ріжні народи, внперті даль- щими варварамн (від півночи), вимагали тоді у Римлян, аби вони їх прийняли на грунт, инакше відгрожувались війною.) Дійсно, між народами, що шукали собі Ірунтів в Дакії, згадує Діон вандальський нарід Аєдініїв, а між участинками війни, окріх сус в, стрічаємо Вандалів і Віктофалів -- все племена з ехідно-Херканської групи.))

Гаъег, в кельт, |абага, шувливий) лишають ся гіпотетичними, як і мало правдоподібний вивід Галича з назви Галятів (Кельтів), як память по них.

5) ТУ. 13. 3) Мілєнгоф П, с. 110--1.

*) добопіпоє, 14: ай ебахі сена, дцае ршзае а зарогіогіраз рагбагів Гпрегап$ різі гесірегепіше БеШцт іпіггепії рив.

9 Сарйоіїпи5 ед. Реївг с. 29 (з ноправкаян Мілєнгофа і Мон- зеча), Діон Касій ІХХІ, 12, 1ХХИ. 9. Про сю євіграцію див.: УЧіс- фегзрени - Дайп (Стеверісійе дог Убіковуапдегипє 1880, 1 ки, 2 (є. 118 і далі), Райтапо Фіс бевсбісійе 4ег Убікегмапдегипо Тс. 36 1 далі, Мійепрої И є, 5, Кац топи Децівсіе безсівісрів, І є. 79 і далі, й нн.

Перевод на русский

114 МИНГРАТНЯ

Словенам представилась возможность перед своей нращицей соткнуться с Кельтаип. Но басонословно, что иня эсшечников — Вольков, послуженное затем широкой частью именех дла романизированных народов, — была Принимайте Словении не непосредственно от Кельтов, а от Немцев (может Бастарнов), и в тек же знаке которое оно имело в Немцев (латинское Уоисеет, нем. \ 257 -- слове. Уолох). Следов безо всякогоступной стипификации с Кельты в славянской культуре тоже не может быть. Противоположность этому такой стилю (из культуро-иеторической точки зрения очень важна) остается сомнительной,

Обратись к иерманской миграции в наши страны, родиной, вероятно, тления Бастарпамя.

Я уже выше сказал, что в Протоиновом декрете вместе с Иалятами выступают Скири. Кроме того, Екии упоминает плений! ) и в его вести (досредит общей) выходил-б, что они мошкажи у нижней Виллы, на том основании их учитывают Восточные германские племена, которого одна часть отправилась на полужбу вместе с Бастарнами, а вторая иммировала вместе с Ношью иотскую землю, позднее. В таком случае этот поход Бастарнов. и Скиров был бы началом э восходно-Терманской митрации, передовой полком ее 2). Это, конечно, гипотетически, но это вполне возможно.

Но как бы то ни было с Сюрами и Бастарнами, массы восточного кольнизации двигались на полдень гораздо более цинизм. Первые вести о них идут с 2-01 пол, ее в. по Хр. с Маркомансских войн (из 161-5 года) — в какой - то степени сам! Это было результатом этого движения. Иудей Капитонжи, сообщая о сехании войны, сказал, что рожные народы, внпертые дальшими варварамн (от полуночи), потребовали тогда в Римляне, чтобы они могли принять землю, отстреливали войну. ) Действительно, между теми народами, которые искали себе Ирунтов в Дакии, упоминается Дион вандальский народ Аединииев и между частями В войне, вкрохом сусе, стригаем Вандалов и Виктофалов - все племена из э восходно-Херканской группы. )

Гаъег, в кельт, ́вабага, шуватый) остаются гипотетическими, как и мало правдный вывод Галича из названия галятов (Кельтов), как память по них.

5) ТУ. 13. 3) Миленгоф П, с. 110--1.

*, добопепоет, 14: ай эбахи сена, дсае ршзаэ, а зарогиераз рагбагий Гпрегап$ рези гесирегепиш Бэшцт ипиггегпии рыв.

9 Сароипи5 ед. Реевг с. 29 из ноправкаян Миленгофа и Монзеча, Дион Касий ИХИ, 12, 1хИ. 9. О сю евиграции см. : УЧисступгзрены - Дайп (Стеверионный дог Убиковаапдегиптует 1880, 1 ки, 2). И еще 118, Райтапо Фис - Бейс - 4ег Убикегмапегипо Тс. 36 1 дальше, Мойепрои И есть, 5, Кац топис Децисиэ бессивесров, И есть. 79 и дальше, и н. э.