Екскурс II. Норманська теорія

Внимание: этот раздел распознан прямо с фотоснимков издания 1904 года, без корректорской сверки, и качество текста здесь заметно ниже, чем в главах основной части. Набор в оригинале мелкий и дореформенный, много греческих, латинских и немецких фрагментов, а страницы плотно заполнены библиографией - поэтому в словах путаются буквы, латиница мешается с кириллицей, а в текст попадают колонтитулы и колонцифры. Читайте раздел как указатель на источники, а не как точный текст, и сверяйте каждое место по фотоснимку в разделе страницы со сканами.

П, Норманська теорія, Історію норманської теорії в історіографії треба почати вх Повісти временних літ, бо Її автор (чи автори) виходив з переконання, що Русь — то оден 8 варязьких народів, а Варяги — ее північно-Їерманські народи на баленйськім побережу: „бице бо звахуть ея ты Варягы Русь, яко ее друзин зовут ся Свее {Швехп), друзни же Уржани (Норманн), Аньгляне, инпи Готе (Готаянд)-- тако и ен". Варягани на Руси Х--ХІ в, звали ся хружини, зложені переважно чи виключно з Скандинавів; автор Повієти виразно відріжняє їх від Словян 1 як видко з наведечого тексту, уважає назву Варягів етнографічною --- загальним іменем цівнічно іерманеьких, чи влаєтиво — екандинавських народів. Се зовсім ясно у нього, і зовеїм природно пізнійше ни стрічаєжо толковання, що варязькі князі були , Німці", як то читаємо в чпеленних перерібках Пов1сти*), або Шведи, як в Новгороді 1613 р. нотивували вибір на володаря шведського воролевича тим, що Й перші князі прийшли ввідти""). З початком наукових студий над історією Руси, в ХУШ в, оповіданнє Повісти про початки Руської держави прийнято просто як канонічне; зовсім отже природно, що ,Варяги- Русь" за автором Повісти уважали ся Норманани; а що наукові студи? розпочали ся Нішцями або взагалі учениин, далеко ліпше обзнайомленими з сьвітом іерманеьким, ніж словянським, тож для руського права, інституций, назв і теркінів знаходили ея паралеї чи Джерела в ?ерманських мовах і реаліях, збирали ся потвердження до тих *) Див. папр. виказ їх у Гилярова ШПреданія с, 107. * *) Так принайлії оповідає про ее сучасний шведський історик Відекінд в свой Нізіогіа Бе зцесо - гаобсомійсі, від котрої деякі лорманісти ведуть повйшу норманістичну літературу.

моментів, які привели автора Повісти до його теорні, і св все обставило норманську теорию дуже важкою артилєрією, так що за нею виглядала вона дуже солідно. До того прилучалось ще Й саме словянське зневірє 8 свой вили на полі політичної та культурної роботи та німецьке легковаженнє словянеького елеконту. Се все, повторяю, складалось зовсім природно, а першою: причиною з1етавала ся сама Повієть і Її канонічний авторитет; так що закиди деяких росийських щовіністів, що в норманеькій теорий бачили трохи не інтриту проти Слован (нар. Коялович в своїй ИсторН русскаго саносознанія, и пн.), зовсім бевпідетавні. Тотиб Сітфрід Баєр (р. 1694--1738), перший учений в повніж значінню того слова, що звернув ся до студий коло історії Руси (закликаний до заснованої тоді летербурської академ наук), перший науково уартументовав норманську теорію і навів важні докавн з чужих джерел: вказав на ввістку Бертинських зналів, на ,руські" імена дорогів у Константина Порфпрородного, звязав Барягів з екандинавеькими Уаєгійб'ами та византийськими Всссууами; не спецнятізуючи близше, він уважав сих Варагів ,благородними з Скандннавії Й Данії, союзниками і насмникани Руеннів". Його розвідки: Ре Уагадів, Огідіпев ВНиз5сав, беосгарШа Возз, ех Сопзіаліїпо Рогрпуговеп. і ин. друковали ся в Сопатденіагіії Аєсайетіав зсієті. Рейгор, Г зібрані в Ориєсиіа ед. Кіоїх, НаЦе, 1710. За ним пішов в сік напрямі цілий ряд праць — переважно німецьких та екандинавських письменників; з поміж них треба піднести особливо розвідку Штрубе де Пірмон (теж петербурського академіка) иг Рогіріпе её Їе5 спапестетз 4ез Їоіз гиззез, 1766, де руському праву вперше дано паралелі з північно - Їерманського права, звістні вже нам праці ШЩлецера та ориєнталіста Френа, де звістки єхідніх письменників коментовано з погляду норманської творя: (ро Коза цю апдегег Агарег ВомеШе, 1898, і дрібнійші статі). З иньших праць згадаємо: Бьорнера бсПе- Фаза... Фе Уагедів.. рейпіз Виєзогит дупавіїв, 1743—4. Тицогало Опіегвоспопеей йрег йе йШеків Севспісї о Чег похійсреп УбЩег 1779, Єпіствиспипєег й, & С, 4. озШевой Убікег 1114. Е. Кгор (найбільш крайній і консеквентний норманієт) иг Мйпа2кипде Виззіапдз 1805, Куйівспег Уегзиеї гиг Апіуіагиоє @ег Вухапі. Сргопоїосіе 1807, Рогеспаюесп іп ее йегеп бевспісітів Виззаюаз, 1--1Ї, 1849. Гергрегх Олмегзисвапоеп таг Егідцієгипа 4ег &Негеп Сезсіісріе Ваз ап9$, 1816 (Константинові імена порогів) і т. и.

-- И ІСТОРІЯ 581 Академічна промова 1749 р. петербурського академіка Ї. Ф. Мілеєра: Огідіпеє 500$ © погіпів Ваззогат, уложена з норманського етановища, була поводом до першого нападу на норманістів зі сторони росийських учених (Ломоносова). Але ся полеміка Не могла мати ніякого значіння: так ненаукові буди жотивн її в порівнянню з науковиж характером норманськой творії, Поле здобули норманісти; ,законоположник" (історії Руси Шаєцер канонізував норжанізи в ,Несторі", князі, що була школою історичного методу для цілого покоління істориків, а Карамзін епопуляризовав його у своїй історії, що на ціле піветохітє стала підручником історії Росиї не тільки для словянського, а Й взагалі европейського сьвіта. Важнійший напад шовів славний в розвою історіоїрафії Руси Їустав Еверо (+ 1830) в своїх Кіїйясре Уогагрсійсю аг (Сеєсрісііе дег Виззеп, І--П, 1814. Ся праця піднесла цілий ряд важних закидів проти норманської твориї: вказує на неймовірність призвання недавніх ворогів, виетупав проти виводу 1иен з самих скандинавських пнів та доводить, що Скандинави буди тільки наємниками на Русн, відкидає вивід Руси з Виоізі і Возавеп’а, вказує на мовчаннє північних джерел, підносить аграшешат а 5іїепіїо, доводить неможливієть, аби Варяги занесли хриетпанство до Київа. Збиваючи аріументи норнанієтів, Еверс налягав заразом на істнованнє Руси здавна в Чорноморщині; ся сторона була піддержана слідом иньшим дорпатським ученим — Найманом в розвідці Шрег аозёе оБпзйхе ег Киззеп. Та як то було і з пізнійшими антінорманієтами, сі щовитивні схоронн праці Еверса діскрадитовані були хибами в Його пробах власного реконструювання істориї Руси (виводи, що Волохи -- Болгария, що кпівські князі були з Ховарів, Аскольд і Дир — Угри, притяганнє до Руси біблійного Роша і Роксолян!в)*), і взагалі його праця не жала того впливу, який би могла й повинна-б була мати її критична сторона. Більше сензаційна, але меньш важна в своїй основі була атака скецтичної школи Каченовського: признаючи, Що літописи вложені в ХНІ--ХІУ в., вона тим саким уважала Й літопнену історію Лочатків Руси мітом. Разом з нею виетупила словянська творія — що Варяги були балтийські Словяне, в писаннях Максимовича ж) Русь є Роксоланази одначе звязували й цізнійше — не тільки Іловайский, але й проф. Антонович (Публичнья лекцін, 1897), Й ин.

(Откуда идетъ Русская зеиля 1837), Венелина (Скандикавоманія 1542) й ин., але ще в дуже слабм аріументованню. СТ атаки з ріжних боків на норжанську теорію відбили двох учених, що від того часу вайняян становище патріархів норжанізму, петербурські академіки: М. Погодін свосю дісертациєю О пронехожденін Руси, 1825 (нове перероблене видание в Пт. Йзелфдованій 1846 — Шронсхожденів Варяговъ - Руси) і Юрист (Аріст) Бук двотомовою працею Вегаїцпо; дег Зспмгедізспеп Водвеп Читен Кшиеп ипа Зідмеп, 1844—5. (1 книжки, особливо Кунікова, до зістають ся найбільш повними виклахами норманської теорй. Обидва учені перейняли на себе й на далі обовязок боронити норжанську теорію. Кунік як доєнть методично вищколений ерудит одначе добре розумів, що „бамими покликуваннями на „почтеннаго“ Нестора нічого не зробим, по части через те, шо батько історії норманізну записав переказ про утвореннё Руської держави аж 250 років по сій події, по части через те, що в нім є деякі хиби, і ними дехто покористував са, правда, — що ловить довільно". Відчуваючи вагу піднесених закидів і слабі сторони теорії, він неустанно шукав нових опор норманізнму. Полишивши на боці Цовість він звернув ся до джерел візантийських та західніх, коментував з норманського погляду звістки Арабів (його коментарі в Каспію Дорна, ,Разнеканія" при текстах аль-Бекри вид. Розеном, и. ин., потім він на сю дорогу пустив євого ученика Вестберіа), підтягав під норманську теорію звістки про Русь перед 860 р. (розвідки про кагана 889 р. в Заицеках Академи Наукь т, УЇ, в Разноканіях, ДУ, про амастридсвку і сурезьку Русь-- в ВиПена іяо.-рНії. де ГАсадетієе, 1845 і 1881, і в Записках Ав. Н. т. ХХІХ). Признавши комбінаційні елементи в Повісти, по доказах Тедеонова, він переніс цілу вагу в історичних доказів на фільольоїічні та етнольоїічні (етав ударяти на „водобоязьк сть“ Словян і на поділ народів на морські і сухопутні), в в кінці, видно -- тратячи надію устояти ся з норманівмом, висунув їотську теорію (, Каспій: с. 430 1 далі).. Не те Поіодін: чоловік досить слабо наукової "| школи, він до кінця безгранично вірив в Новість; характеристичне було його аріументованнє проти поправок в хронольогії Повісти, спеціально — проти відсовування назад року призвання Рурика: новляв ннакше [тор мусів би родити ся скорше, а тим часом під Київом, коли він приїхав з Олегом, несли його на руках. При такій безграничній вірі для нього й пієля страшно? кри-

— И ІСТОРІЯ. 583 тиви Тедеонова в традиційній історії початків Руси зіставало ся все „просто, ясно" (Записки Ак. Наукь УГ. 459), По виданню дісертацій Цогїодіна й Кунїка поле знову задержали нормашети. ШВидаючи 1346 р. нове виданне свое праці, Поїодін був тієї гадки, що справа початку Руси „найженьше може перемінити ся через які небудь нові нахідки" (Мзсабдованія І р. УП). Паєяда істориків, що впступнла в 40-х рр. уважала норманізм шптаннєм порииеним (Беляев, Кавелін, Соловйов і нн.) Одначе не минуло Й двадцяти літ, як напади на норманську теорию поновили ся ще з більшою сплою; очевидно, в Дійєности справа стояла зовеїн не так , просто, ясно". На самого ЦНоїодіна зробила значне вражіннє праця петербурського слависта В. Ламанекого О Славянахъ въ Малой Азін, Африк$ и Ислани 1859 р., де автор виступив з иногостороннею критикою Кунікової Вегилая. Великого розголосу наробив дуже нопулярний тоді в російській субпільности Костомаров своїм „Началом Руси“, 1860, де Русь виводила ся з Литви, з над Німана, і внкликаный нам публичинй діспут Костомарова в Поїодінин; сам Костомаров півнійше відступив від свое, дійсно — дуже слабої теорії"), але кредит норжанізму був зовсім захитаний в ширших кругах; тодішня гужористична російська часопиеь „Искра“ дала цікаву карикатуру з поводу норнанського диспуту: на лавці оскаржених ендить Рурик з братами, як невідомого роду заволоки (,непокнящів родства“), і суд просить їх і публіку за вияененнем справи звернутись до вуду рівно за 1000 літ (ев діяло ся перед саним тисячолітєм початку Руської Держави, коли ставив ся монумент тнсячолітя в Новгороді). Далеко важнійші були, хоч не зробили вражіння поза кругами спецнялистів, „Отрывкл о варяжекомъь вопроеб" (С. Твдеонова (Записки Академн Наукь, ГЕИ, 1862--3, більша частина їх, перероблена і доповнена, видана була осібно в 1816 р. в двох томах під титулом „Вараги н Русь, историческое пзскідованів"), (Се була найсоліднійша праця в усіх, що появили ся доси проти норманської теорії. Написана з відповідною верудипією, вона давала детайльну критику всіх тих сьвідоцтв, на котрих опирала ся норманська теория. З цілим натискок автор вказував на приналежнієть руського імени полудневим краям *) Се не перешкодило в'являти ся Ё пізвійше оборонцям сеї теорії — див. нор. реферати Вісендорфа і Ляцкого па ЇХ археол. в'їзді.

ної і на неправдоцодібні виводи сього імени норканістажи з финського Виоізі, шведського Возазеп’а, вказував на брак слідів норманізма в руській мові, праві і т. п. на ту недорічність, в аку впадав норжанізи на сік пункті (годисіїо ай абзогант) пригадував на ново агсатепиии а зПепйо. Особливо-ж важною заслугою його було виясненнє сиетематизму, кожбінативного характеру Поветн, хоч сам Івдеенов при тік приймав літопиену леїенду про призвание князів і бачив в Варягах балтийських Словян, подібно як і видана слідом Йеторія рувекой жизни Забєліна (Г т., 1876, П — 1819). Ся бадтийська творія була власне слабою стороною цілої роботи Тедеонова і в значній мірі ослабляла значіннє Його критики норманізму, — як і в], хто приймаючи дєївнду Шовісти, збивав при тім норжанізм, попадали в фальшиве положенне; очевидно 60, що ся яєівнда могла мати бодай якусь підетаву тільки для норжанізму (бо й автора ПИ привела до всієї теорії, правдоподібно, пшередовеїм значіннє Норманів на Руси в Х--ХІ в.), а усуваючи норманізм 1 вістаючи ся з лєївндою призванная ЮВарягів, автори всяких збалтийських", ,литовських", ,финських" 1 ин. теорій повиеали безнадійно в ПШовітрі, й безрадне становище їх ка пол! реконструкції руської істориї тільки вигіднійше сьвітло кпдало на норжанетво, будь що будь оперте на деяких фактах. У веякім разі праця Тедеонова зробила великий вплиз в науці. Крайній норманізх Круга, з його „норреною“ (норманською мовою), скандинавською мітольодєю, вкандинавськам побутох на Руси, забито безповоротно; значіннє історичних доказів норманізму було захитане, норканістам прийшло ся зробити рях уступок. Норманізм був захитаний тим більше, що від кінця 50-х рр. вийшов рад солідних розвідок, що не займаючи ся норманівнмом спеціально, стояли виразно на антінорманськім становищу, як Изсябдованія объ уголовномъ праві Русской Правды Лянів 1859, О погребальнихь обычаяхъ азыческихъ Славян Од. Котляревського 1868, Извфешя Ибн-Даста Хвольсона 1869, Сказанія мусульманекихь писателей о Славянахь и Вусекихь Гаркави 1870. Почавші від 187) р. шочав євої атаки на норжанську зворію жосковський учений Динтро Тловайский (О хнимонъ прнзваній Варяговь, 1871, Еще о норманизюі, 1872 і численні хрібнійші полемічні замітки, все зібрано в книжці Развсканія о начал® Руси, 1 вид. 1876, друге — доповнене лізнійшою полемікою -- 1882, Дополнительная полемика по вопросань

— ЇЇ ІСТОРІЯ 585 варяго-русскому щ болгаро-гунскону, 1886 1 Вторая дополнительная полемнка, 1902, резюме в популярнійшій формі — Откуда пошла Русекая земля, в П т. Собранія сочиненій). Від тоді він ирнймае на себе як спешальну задачу на кождому нієці воювати з норманізмом і літопиєною лейендою. Правда, що антінорманісти могли 6061 часто бажати меньш вкергічного, але більш обережного адвоката: фільольогія, котрою д. Шовайский хотів побпвати фільольоїїю норманістів, бувала часто страшна; його науковий метод дуже слабий -- він розрубував питання, замість розвязувати (як напр. поправка Зіауогиг замість Зпеопиг в звістці 889 р.); його власні теорії (Роксоляни — Русь, Гуни і Болгари — Словане і т. и.) були ще меньш щаслив! як норманська, і проповідь спх безвихідних теорій разом з антнорманизиом не виходили на здоровле сьому останньому; але енеріїя Тловайского 1 пропатованнє антінорманської теорії через нідручники робили своє. Ше важнійше було, що Гловайский не обжежив ся, як переважна більшість антінорманістів, толкованнєм на влаєний єпосіб Повети, а виступив проти ваної її леїенди, признавши саме призваннє вигадкою пізнійшого книжника; се було новим виданием скептицизму Каченовського, консеквентнпи виводом із спостережень про снстематизм Повісти, які з усею рішучістю висловив Тедеонов, хоч і не прийняв погляду [ловайекого про непевнієть літописної леенди. Канонічне значіннє „Нестора“ було рішучо захитане, Боротьбу з сижи нападанд на норманську теорию вів Поїодін в ряді статей, вібраних 1874 р. під характеристичним титулом: „Борьба не на животь, а на смерть съ новыми историческими ерссяни“. 3 Тедеоновим нолємізував він спільно з Куніком (в УГ т. Записок Акад. Н.). Полєніка Поіодіна, мабуть, нікого не переконала; сам Його союзник Кунік, видко, не був з неї задоволений (Касшй с, 456--8). Він розумів трудности норманізму, хоч держав ея його і традиції Повісти"). Його полеємічно-сатирична статя „Открытое письюо къ сухопутнынъ хорякань (апх тлагіп5 @ еап йопсе)“, написана на адресу Костомарова в 1877 і тоді-ж надрукована, так і не була ним пумена в сьвіт. Недописаними лишили ся його „Разыскани“, друковані як додаток до текстів аль-Бекри (перша чаєтина, ху Свої вірні традиції погляди на початкову історію Руси впложив він в своїх посжертних Разыскаях -- Мзвфейя ал-Бекри, П, 1903 с. 105 і далі. Не дурно він норжацїстів з вдоволеннем титуловав „Не- ‚сторовцами“,

1—1, вийшла в 1378 р. друга видана вже по Його смерти, доперва в 1903 р.); він перервав з кінцем 70-х рр. єю розпочату і видруковану вже в значній части роботу, лишив невиданими кілька иньших статей (Дополненія къ „Варяганъ и Руси“ Гедеонова, Галиндо и черноморекая Русь) і до снерти ево, що наступила в 1899 р., ко дав уже з сих питань, що займали його до кінця, ніякої більшої публикаци, очевидно — єтрітивши вя з цілим рядом трудностей і непевностей, для яких треба було вступних студий, критичкого осьвітдення матеріалу, і т. д., та шукаючи — 1 ие знаходячи нових точок опертя для традиційного норманізму, ,Ппісля того як, нпринайнні — в руській науці, признано за неможливе розвязатн варязько-руське питаннє чисто історичною Дорогою", як писав вік у „Каешю“ (с. 460). Дійсно, Кунікові екекурен мали не ліпшу долю, як Поїодінська „Борьба“; „не вважаючи на богато гарного, основного і користиого“, як сам Кун писав про ,Борьбу"? Поїодінзл (Каспій с, 4517), вони не могли помогти норманізму. Поділ народів на сухопутні й морські, пропаїований Куніком, розумієть ся, не мг нікому промовити до фантазії, особливо коли сам же Кунік розводив ся про морські походи Словян УЦ в.; норманські імена ще меньше могли підперти леївнду про призваннє, ніж історпчні докази, полишені на бош Куніком; присутність шореходної Руси на цолудні перед 862 р., заперечувана Куніком, слідом була зишнена розвідкою Васілєвекого про Анастридеьку жєївнду (Русеко-византійеків отрывки, УП, Ж. М. Н. П. 1878, П--ПІ, передрукованою в Русско - византйских изслѣдованіях 1893), що доводила її приналежність до 1-01 шоп. ГХ в., а за тим пішло нове виданнє Хордадбега до Туе (1989), що вщеу нуло Хордадбегову звієтку про Русь на кількадесять ть назад, і розвідка того-ж Васілєвекого про Сурозьку лєївнду (1993). Не могла мати ніякого виливу й талановито та науково написана книжка Вільгельма Тонсена, ввієтного лінівіста: ТПе теіабопе Бейуесп апсіепі Ваза апд $сапфпама апй пе ом ої їпе Визеіап зе, 1877, три виклади, читані НИМ в Оксфорді 1876 р. (нішецький переклад Борнемана Дег ІЛ зргип8 4ез гизузевей Зазмез, Сойа, 1879, росийський — Аншона, Начало русекато государства, 1891, з московських „Чтеній"). Похвально прийнята в наукових кругах, особливо західніх, де норманівм тішивеь і далі повним кредитом, ся книжка й досі зістаєть ся кориєтним підручником, але вона не приносила нічого нового, бувши тільки перегляненни і поправтении зводом

ЇОТСЬКА ТЕОРІЯ 587 старих доводів норманку, і не Йшла властиво далі старо! Дісеертації Куніка. Се була остання єпеціальна монографія з норманського. становища; по ній ніхто з норханістів не здобув ся на відвагу чи енерйю дати нову рецензію нермансько теорий по вех тих даних її ударах. З другого боку нещасливі й ненаукові комбінацій деяких антінорманістів (Тловайского, Забелна 1 самого 19- деонова), як я вже згадував, Дівкредітували непомалу й антінорманізк. Норманізм був рішучо захитаний в своїх основах, але в результаті справа початків Руси віставала ся невиясненою. Коли в 1880 р. впступив проф. Ключевский із своїми визначними студиями про початки руської єуспільно-нолітичної оріанізайпі (Боярекая дума древней Руси -- статі друковались в Русскій Мыели 1880 р. і увійшли в скороченню в його книгу під тією-ж назвою), він вії початки реконструовав незалежно не тільки від норманісму, але Й від літошивної леенди. В монографіях поодиноких земель давньої Русп, що почали виходити в Київі почавши від 1331 р., літоцивна леенда або признавала ся непевною або зовейи відкидалась. Деякі хоцились іотської твориї: її висував, хоч ще дуже обережно, Кунік ще в Каспію (с. 430 і далі). Хоч Томеен перестерігав заздалегід від Тотської твориї, бо вона „тягие за собою неможливу плутанину" (відч. 1), вона. була на якийсь час, в 1890-х рр., обудила надії. Проба Будиловича -- ширше розвинути й уаріужентовати сю теорію на археольогічному з'їзді 1890 р. була принята з інтересом і надіями (див. напр. справозданне в К. Старин! 1890, ШІ є, 416—1 й ин.). Але сії надії скоро упали, коли дійсно стра ся та „неможлива плутанина", і показалось, що сам! оборонці теорй не можуть шин далі дуже неясних натяків. Власне такий характер мав відчит Успенского на ГХ арівольогічнім з'ївді (див. його протоколи в Пт. Трудів з'їзду) — він давав ще далеко меньше, ніж реферат Будиловича, Й інтереє до їотської теорії, розбуджений Будиловичом, упав зараз. Цікаво, що обидва реферати не були навіть друковані, і таким чином Хотоька теорія не була навіть хоч якось докладнійше поставлена в літературі"). Дійсно, вона не могла мати виглядів. Вивід руського іжени від їотеького Жртойі (слова) — ся головна точка, ріосе Че ге- *) Ширше справоздапив з реферату Будиловича в Ж. М. Н. П. 1890 ХІ .. 95--9.

зізіатее їотеької теорії, піднесена Кунікож і піддержана пізнійшими іотистани, етрічаєть ся з безконечниии трудностями, як показав Браун в євоїй епеціальній студії: Гипотеза проф. Будиловича о готскомъ пронекожденій названія „Русь“ (Записки филологичеекаго общества при петербургекомъ унив.) і знова в книзі Разысканйя въ области гото-еловянекнхь отношенйй (е. 2 і далі). Він викавав, що іжена НгоаШви5$ — Славно-їоти, Ньбабско!а!апа -- блавноїтія, від яких хочуть вивести те руське іня, історично незвісні, а перехід *ВтоаВ в Ругь противить ся вповні хінівістичним спостереженням"). Васілєвекий в своїй студії про бурожську леїенду (Русско - византійскія масліздованія -- в ЇХ т. Літописи архвографической коммиесін) шопробував був признати кримеьким тотом ,веї цавіетія о Руен и русекихь до половини ЇХ вБка", але в такій неясній формі, що його гадку приходить ся доперва відгадувати; 1 дійсно, дуже трудно припустити, що то дрібні кольонії християнських Їстів, добре звієстких в Царгородеьких кругах виступали В тих поганських варварах руських походів, не кажучи вже, що нема найменьшого еду, аби вримські Тотн носили руське імя. Тепер вивід Руєн від Їотів мабуть замкнений. Тотська теорія держить ся в значінню гіпотези про особливе значіннє Їотів в суспільно-політичній і культурній еволюції ехіднього Сповянства. Кунік в свом „Открыти пиські" зазначив був И доєнть сильно і висловив гадку, що богато слідів, які виводнли ся від Норманів, треба виводити від Тотв. Але се його Письмо не було опубаїковане в свои часі, й не могло зробити виливу на ширші круги. Теорію їотських впянвів поставив в 1899 р. наново Браун в згаданій праці: Размеканія въ области гото-слав. отношеній. Заперечуючи вивід Русп від Їотів, він також признає незвичайний вилив 1х на еловянську взагалі Й спеціально руську культуру Й суспільно - політичну еволюцію -- ,іотську епоху" як один з найважнійших моменте „въ истори дорюриковскаго періода" (с. 18—91, пор. 335). Але вев єв автор тільки обіцяє довеєтн, і наперед уже сказати можна, що в Його предетавленню дуже богато і сильно побільшеного, Навить його учитель і прихильник Веселовекий мусів в свой — дуже прихильній редензй його книги (Извйспя рус. яз. 1900, 1 с. 21—82) обнежити розмах свого ученика. Дати Тотам таку ж) Він признав одначе можливим предложений Куніком вивід з "ребай фниського Виоїзі; але така комбінація старої норжанської теорії 8 тотською ледво чи поможе котрій з них.

— НАЙНОВІЙША ЗЇТЕРАТУРА ії 589 ролю в культурній і політачній історії Руси буде ще тяжше, ніж було з Норманами, і надії норжаністів, що від Їдтів можна буде вивести все те, що не удало ся вивести від Норманів, ледво чи здійснять ея. Зрештою разом з упадком іотської теорії Русп, ми помічасхе в останніх роках певне оживленнє норманізма, Трудно, розумієть ся, судити про таке сьвіже явище, але кілька праць, що вийшли в сих роках, роблять Таке вражіннє. Розумію працю. Брауна — Разысканйя, і меньшу статейку: Фріандь и Шямонъ сыновья варяжекаго князя Африкана (Извфемя отд. рус. яз. 1902), Ст. Рожнецкого (Поляка зроду, Данця вихованнєм, ученика проф. Томеена) Регап ппй Тбог (Агебіу г 8і, РІ. 1901), де автор дає ревізію корманської теорії, і публікації Вестберіа, навіяні впливами Куніна — Іргабіт'я-іро-Їакиф'є Веізерегіспі (Метоігеє 4е Г Асадегліе, 1898), теж в новім виданню и. т. Комментарій на записку Ибр. ибн-Якуба, 1903, Веітаре гиг Кідгапе огівпіаїйвсреп Опейею йрог Озісигора (Мепаоігез, 1899) і Пе Кгастлепіе дез Торагева Сойспв (М6- уоігоєв, 1901). Коли додати ще кілька праць пньших Доблідників, що вийшли в тім-же часі Й принагідно також акцентують норманські погляди досить сильно (як Ламанекото про Кирила й Методия, Халанокого про традицію про Олега й пн,), то се справді: складаєть ся на образ відродження норманства, яке можна-6 назвати неонорманізмом. При тік тих нових дослідників, шо виступили під сни знаком, характеризує велике норманське завзяте. Браун, відкидаючи іотську теорію, проголошує норманську теорію безсумнівним фактом, аксіомою; Рожнецкий жалує, що норманісти попустили поле битви антінорманістам і зазначає точки до дальшої роботи в дуєї крайнього норжанізну; Вестбері, женьше обережний віж його учитель Кунік, безпардонно викидає: ті сьвідоцтва, які норжанівтам ненаручні, або підетавляє шівнічну, скандинавську Русь замість полудневої — Нпр. оголошує ва пізнійшу їльосу згадку Русинів у ібн-Хордадбега, бачить Балтийське море в Руські морі Масуді, скандпнавських чпратівв звістці ібн- Хаукаля про погром Волгара і Ховара (Веіігасе), і т. д. Сей норманський занал, ее канонізованнє літописної традиції й варязької доктрини но діщує науці Нічого доброго. З такою канонізацією неможливий плодотворний науковий поступ. 1875 р. пишучи про Васуунахг-ю, як він й назвав, Кунік гірко вгадував про зроблені норманістам закиди, що нор-

манська творія тяжко зашкодила науці руської історії (Каспій с. 461), Але як неважне обвинурачение норманістів в , німецькій інтризі", так справедливий сей закид про шкідливість норман1зма. „Проста, ясна“ норианська леіенда закривала початии суспільно-політичного житя, Русь перед 862 р., здійнала з історика обовязок шукати слідів сувпільної еволюциї в вами рароді, бо історія розпочиналась „вх порожнього меня“ -- приходу Норкжанів. Справедливо писав Тедеонов (Варяги п Русь І с. УЇ): „за міг хто приступити до жноготрудного студийовання, хоч би в словянеького ногляду, нови, правних прикиет, релііййних віровань і т. и. в трактатах Олега, ШПоря, Сьватослава, копи в Його за плечима мара норманізму товче: трактати — скандинавська прикмета, писані вони по грецьки й шведськи; формула: „ны оть рода русскаго“ значить: „ми з роду Шведи“; Перун і Вешеє — 68 скандинавські Тор і Один". Хочете ви знати про єтрій, броню — підсувають норжанські килими Бае, хочете про побут, режіїїю -- скандинавськ? саїн", Літопнона леїенда ставала чнетни шрокрустовим ложем для фактів нашо! початкової істориї: Шлецер положив свос уе на Аєкольдоьу Русь; Амастридська 1 Сурозька леїенди пересовувались наперед, бо яка-ж могла бути Русь на Чорнім морю перед 869 р., а найобектавнійший і найсоліднійший з норманістів Гунік в евоїх посмертних працях кладе натиск на те, шо до Аскольда словянська Русь не могла плавати, бо належала до водобоязьких! Каніченнє йшло глубше, в ваму основу. Їсторія Руси, починаючи ся з такого нечуваного початку, від кореня відріжняла ся від історії иньших народів; взагально-людські закони евоякий не могли прикладатись до неї, як то виразно заявив Поюн в передиові до своєї книги: Древняя русекая петрорія; виникла слованофильска теорія про виреченнє політичних прав 1 брак боротьби в історії Руси, теорії відвічної цасивности словянського елементу і потреби чужих творчих елєментів для нього. 8 сього погдяду неїативний результат попередньої полеміки — дієкредітованнє норманської лейенди, має своє значіннє. Може тепер кождий приймати ка віру чи не шрийжати літолисну лєїенду, але ие може будувати виключно На бій основі, мусить шукати глубщих основ в саніж народі, в фактах побуту, права, культури і т. и. Апріорне канонізованнє варязької доктрини стае важким крокож назад. Оглянувши історію норманської теорії, введій до купи й перегляньмо Головні підвалини ий. Почнемо від історичних доказів.

— ЇЇ ІСТОРИЧНІ ДОКАЗИ 591 о Під $589 р. продовженнє Бертинеьких анналів (автором його уважають Пруденция Їадіндо, ен. Труа, 7 861), французька урядова ДВпуєька літопись, оповідає, як ми Вже знаємо"), про прихід до Чюдзвика Побожного, в Ініельгайм, цоєлів що „авачи себе чи ст нарід Руспю“ й прийшли були до Теофіля від свого короля, призвнщем хакана — різі еНаю сито сізЧоні «повдат, 401 хо, 14 е8і сепієт зцат ВБоз хосагі дісераюі, «моз гех Нога, срасапиз хосаїоіо, аа зе (Теофіля) аппісі- Иае, зісаі авкегерапі, саиза Чігехегаї, Тевофіль просив Людвика переслати їх від себе в їх краї, бо Дорога, котрою прибули вони до Теофіля, ішла „серед варварських, незвичайно диких 1 великих народів", і Твофіль бояв ся їх посплати назад тією дорогою. Людовик, розпитуючи рих послів Руси, довідав ся, що вони з роду Шведи (Чиогат аЧуетиы саазат шереваюе 9Исепійшз шусзЦхаиз, соптрегії еоз бепіїв еззе Заеопиил), і впав на гадку, що то може шпигуни (Францня тоді терпіла від Норканів), тому задержав їх у себе, щоб довідати ся, чи лійоно вони не мали злих намірів'ю), Ширший коментар до сього тексту у Куніка Вегаапе ПЦ, 197 54. Тедеонова П розд. ХУШ, Томеена відч, П, далі: Сите! Ге Масс йісг @е В\№оз без Таргез 839, 1882, і йогож ПСліегвиєпипсеп йрог (хесопзійопде дер йНовіеп безебісіо Впзяапйв, 1890, Успенского Патр. Їсаннь УП Гражнатикь и Русь-Дроинты — Ж. М. Н. И. 1890, Ге, 26 і далі, Ваєсілєвекого Русско-впзант. пзслідованія с. СХХИ і даж, Куніка ЙИзвбетія ал-Бекри Й, роз. ПІ (кріх того мала не виданою лтинпти ся иньша розвідка Його про ее). Норхжанієти ударають на те, що тут Русь показуєть ся єепє Зпеопшт. Де сиділа тоді ся Русь — чи в Швеції, чи в Київі, чи десь в Чудській землі (як длумали Кунік в МеЇапдез гозвсз У. 15 і Томсен І. с.), се близше не вняснено у них. Трудність робить тільки той русько-норманський каганат. Тому старші норжаністи толковали спаслтиз убсаїміо як „на іня Гакон" (Штрубе, Шаєцер, недавно Тутцайт) — толкование дуже натагнене; Кунік присьвятив сій назві спеціальну розвідку в Записках Ак. Н. т. ХІ і в ній теж прихиляєть ся до гадки, що се імл, а не титул, але зіставляє в кінці справу непорішеною. Тож почавши від Круїа, пробовали витоякувати, чоку-б *) Див, вище ст. 351, 353, 355. * *) Мопштепіа бегшапіає №84., Г. 434, Про результат Людовикових розвідовань літошись нічого не каже.

той норманеький володар міг назнватиеь каганом; припускали, що сим титулом византийський імператор від себе потитулував норманського князя, і вказували на лист Людовика П до ши. Васила (Моп. бемт. Б. 5ег. ПІ. 523), де він полемізує з ним, що хаїаном не називав ся володар ані Аварів, ані Хозарів, ані Норманів (сБазатат уего поп ргасіаїши Амагит, поп Сахагогит, поп Когітпатогиг пупепрагі герегігаця). "Та тільки не знати, чи Хогішапті стояли в листі византийського імператора, і дуже можливо що там стояли якісь Пбоное Зкддог, як припуекав Тедеонов, себто можливо знов таки Руенни, котрих так зве Тактика Льва, ") В дйсности єї Русини, посли руського кагана були, правдонодібно, якісь північні Терманц, що єлужнли у ,руського карана“ -- мабуть київського князя (бо каганами, як ип бачнян, титулують ся руські князі ще в ХІ--ХП в.), і були послами від нього і від Руен (Н№о5). Зауважу, що слова: зе ід е5 сете 8цаг, можливо, треба перекласти так: „вони, чи влаєтиво 1х нарід (шо їх післав) — навиваєть ся Русь", Біднесу ще справедливу увагу ВасТлевского (СХХТУ), що Франки добре знали Норвежців і Данів, тому імя ЦІведів має вкорше означати, що с6 не були ані Норвежці, ані Дани, а якісь шівнічні Їерманці. Поправку Тловайекого 8іауогита я вгадував; розумієть ся — вона нежожлива. Далі, арабський письменник аль-Якубі або ібн-Катиб инеав 891 —3 р. в бгппті) оповідає про звістний нам з иньших джеред напад на Севілю Норманів 844 р. в таких словах: „В ве ністо увійшли погани (в тексті: Маджує — Малой), звані Рус, 228 р. (теджри, себто 843/4), вони брали в неволю, грабували, налили Й забивали“ (вид. Гаркаві с, 63). Сю звістку пустив в куре Френ під гучним титулом: Еш пецег Веіес, 4азз @е Стйпйег дез кгивчієсбеп Біазіев Мог@таменй магеп (ВаЦебп Фе ГАсаа, 1938, 1, ТУ) По ми про неї писади Кунік Вегиїшпо П. 985 і далі, Равнеканія У с. 15141 далі, Іедеонов розд. ХУЧІ, Гаркави Сказанйя с. 66, 288, Тожсен відч, Н, (ціеї. Нтійціегиповп ди ЗПезіер беземеше Виєзіапдз с. 19, Вест. бері Вейгазе УТ. Норманістам в ній важно ототожнение Руси з Норианами; при тій вони одначе признають, що се субсктивний здогад аль-Якубі, бо іспанські джерела Норманів Руєпю *) Усе тегза Кулік в своїх Размоканіях (ТУ) толкуе Вбоєюе Хкідаї: Льва як нереклад слова Могтапт,

— Й ІСТОРИЧНІ ДОКАЗИ 593 не називають, і сам 1х він не бачив. Пишучи по голосних походах Руси на чорноморське побереже і саний Царгород, він міг здогадувати ся, що цохід 844 р. зробила ся Русь, подібно як сей здогад Изнше в гіпотечичній формі висловив Масуді, оповідаючи про той сажий нанад: „Андалузьк! люде думали, ніби се поганський нарід, що приходить в їх край через протоку Океана, але не ту, де стоять мідяні маяки (Гибралтар); я-ж думаю, а Біг знає ліпше (форма обережної гадки), що ся протока єполучаєть ся З морем Мате (Азовським) і Найтас (Чорним), і що тей нарід — Русь, згадувана у нас вище, бо хто окрія неї не їздить сим морем, що злучаєть ся з океаном“ (Гаркави с. 129). По мы всій ототожненне аль-Якубі має дуже мало ваги; в найліпшік разі воно-б було анальоїічним із звісткою Ліудпранда, тільки меньш важним*), В недавно виданих Разыскашях Куніка звістний оріенталіст де Гув звертає увагу на подібне помішаннє Руси з Норманіни у ібн-Хаукаля. Що він каже Сьватоелову по погром! Болгара іти походом на „В1зантню і Іспанію", „Рум і Андалув", ми вже бачили (в. 411). На иныши місці він каже, що на Іспанію нападають кораблі „Руси, Турків, Словяи 1 Паченігів", отже тут перепесено на норманські походи ділу обстанову нашої Руси. Розумієть ся, се нешоровуміннє чисто теоритичне, і по попередніх таких фактах у Якубі й Масуд! не має особливого інтересу -- хоч д. Вестбері і хоче брати вовсіх реально сю звістку, що напаєтники, спустошивши Болгар, вертали ся потім до Скандинавії через Середаемие море й Гібралтар (Вейтёсе У). Апальогічні помішання маємо і у західніх пиєвменників, Ванеціанський хроніст диякон Тоан (писав на початку ХТ в.), оповідаючи про похід Руси на Царгород каже, що його вробили Могтаппогит бєеріеє (со іетроге Хогтаптогит депіеє сит ігесспіїз зехасіпіа пауфиаз Сопзіаліїпороїйатат игрет афікс ацзі зи Е і т. д. — М. бег. №9156 УП. 18, без року). В пізнійшій хроніці Рондо (ХУ в.) се вже так: Хогтайпі, ргаеда їп Аєціїаріа еф саєіегізв ФаШагат кедіовібия аси зайайі, е]аззет 360 памішп Сопапторойт йихеге ве. жу Яананский, потіх Гаркаві піднесли булі навіть ряд гадок за тви, що Слова; „ваш Русь“ се піздійша інтерпеляцшї, взята з Масуді (орс. с. 67}; Гаркаві вказує, що пізнійші арабські писькенники, пишучи про той напал, не згадують про Русь, і що Масуд! покликав ся-б ма аль- Якубі, та ноже й рітшучійше-б висловив свою гадку, Як би бачив ті слова в тексті Якубі. Против сього Кунік Разыскашя 1 Вестберг 1. с.

(Віоваї Нізіогіатцт..десадеє р. 177 -- Касшй 375). Кунік, що пустив ею звістку в куре"), здогадував ся, що Гоан зачерннув свою звістку з італійської сучаєної записки; розумієть ся — єв тільки здогад, а що се ке був наочний сьвідок, то тут, очевидно, могло (влаєтиво -- мусіло) стати ся теж, що з Якуб! й Маєуді: як той надав норманеький похід близще йому ввістній Руси, так Гоан чи його джерело надало руський похід бливше йому звістним Норманам. Заговоривши иро похід 860 р., мушу вгадати, шо навіть в словах казань 1 послания Фотля про Русь, як про нарід Сславнозвієтний ", що підбив сусідні народи, прийшов здалека і т. н. деякі бачили доказ, що то Норжани (Круї, Кунік Ц. 369). Сей доказ згадую лише яко куріоз; Томевн вже ані згадав про нього. Анальойчна з звісткою Іоана, але далеко важнійша звістка еп. Ліудпранда (1 912). В своїй Апіародовіє, пива між 958 1 962 р. (обіймає чае 898—950 р.), він ошовідає про нохід Шоря на Византию 941 р. на підставі оповідання свого вітчихмо, теж Ліудпранда на іня, що був того року воелом в Візантиї, і каже: ,Є нарід в північних краях, шо Греки звуть задяч їх фізичних ознак ,рудини", а ми задля положення їх краю -- нордманами: бо по німецьки погй значить північ, а пап чоловік, отже північних людей можемо звати нордканами (Сепз чааедат е5і зи адийопіє рагіе сопеіїїдіа, даат а цчаШайе согромз (тгаєсі уобсапі 118105 (бобоюи, поз уего а розійопе Їосі пошіпатия погатанлоз, Нивиа даїрра Теиіопит тогда — ачаіїо, тай ащет Ф@еНае Бото, ипае & погітапиоє ача!опагез поштез дісеге розбитих). Вік дам оповідає про похід ‚короля сього народу на імя Їніера" (Ппдег) і каже, що взяті в неволю Ігореві вояки були постинані в присутноети його вітчима — Мопито. Сегт. БВ. Бер, ПІ. 331. Про сю звістку щирше у Тедеонова розд. ХІХ, Тохсена відя. Ц. Вона служить одним з головних історичних докавів норма- Нізму. Але коли Ліудпранд старший нэ виходив тут з якоїсь теоретичної комбінації, а бачив Їгоревих вояків і пізнав між ники Норжанйв, то се сьвідчняо-б тільки, що їх чижало було в Шоревіж війську, а со Й без того мусимо припуєтити. Ся звістка-б значила єтільки-ж, що й оцовіданнє 889 р. Тільки біда в тім, що Л\удиранд не каже витазно, що то були Нор- *) Каспій |, с, про неї ще Токсво, відч. Ш,

-- ЇЇ ФІЛЬОЛЬОГЧНІ ДОКАЗИ 595 мани, а висловляєть ся так, що виглядає се на гру слів (М/огізр!е!): „можна назвати їх Нормшанами, бо вони живуть на півночи“. На иньшому місці (с. 277) він каже: , Константинополь... має з Швночи Угрів, Пиценаків (Печенігів), Ховарів 1 Руб, що ми звемо иньшим ікенем Норианаии (4005 айо поїпіпе поз Могйпаппов аррейациз); ве „звемо“ не меньше підозріле, бе Русь на заході певно не звали Норманажи; в ліпші разі воно може натякати на , Норманів" в руськіх війську, в ри може бути відкликом до вище наведеної гри слів. Про той же похід 941 р. оповідає Симеон Льототет (першої пол. Х в.) і в сїм оповіданню називає Русь ,Дронмітаки з роду Франків" (хатблагиасу об "Ріс, ої хой Добнітсї Авубиємої, ої ди увтото би Фофууши бочес — 4. Вопп. р. 746). Ся примітва про франкський початок Руси, очевидно, зачерпнена з ільоси (Б. р. 707), що теж ледво чи належить самому Снивону (див. у Успенского Ж. М. Н. П. 1890. Ге. 19). З сею звісткою, повтореною в продовженню Амартола і Теофана, взагалі трудно щось зробити; деякі норманісти підносилн, що Франканя в Візантиї звали народи іврманського роду (Круї І. 293 з4., Кунїк П. 3917), але в дійености ее слово уживало ся в дуже широкім вначінню, обійнаючи %ато Байпоз диат Теціопеє (Согриз №5. Ву». ХТ. р. 357, иньші тексти у Тедеонова Н 6. ХСЦ), Тому Тоисен вже Й не завів сього текету між докази. Для повноети зтадаємо ше про текст Ібрагіма ібн-Якуба (2-от пол. Х в.): ,Краї Словян тягнуть ся від Сирійського моря на північ, до окольного моря (океана). Г народи швночи опану - ваши деякі з них і мешкають поміж ними й Досі" (Йзвбетій с. 46). Кунік (ЙИзвістія ал-Бекри І с. 106) і за ним д. Вестбері (Комиентарй) бачили тут, ровумієть ся, Норманів. Та тільки низше ібн-Якуб, кажучи, що ,головнійші народи півночи говорять по слованськи, бо перенішали ся з ними", пояеняе зараз: „як наприклад народ ая-Трикин і Анклій"), і Баджнакія (Печеніги), і Русь, і Хозари“ — отсе Й народи півночи! Від історичних доказів перейдім до лінівістичних, безперечно — далеко певнійших і яснійших, Ніж історичні, На першому місці стоять тут імена Дніпрових порогів у Конетантина Порфирородного, Оловідаючи про торговельні подорожі Русинів до Царгороду, каже він про Дніпрові порога та приточує ікена вих порогів „по руськи і сдовянськи" (фо- *) Анкиїй уважають за Угрів, "Оуубог:; Тршкін Вестбері поправляє на Тедеска -- Кінці.

ой ха сидавимсті); Перший поріг зветь ся Бсупі гЕобоюлі), » Що по руськи і словянськи значить: не спати"; другий „по руськи Ульворег (Одіфосої), а По словянськи Островъни прах Сдатбофосмілосу), що значить острів порога"; третій .Гела»дої, що по словянеьки значить: гук порога (ус фосуноб)є; четвертий по руськи 'Аєгбої), по елованеьки Неяеить /Месотю), бо в скалах того порогу криють ся пеликани (ледехброгї); ПЯТИЙ „чо руськи Васоорбоос, По словянськи Воидилову, бо ЧИНИТЬ велике озеро (ЛАцті», ПОПр. Ка бету -- вир); шестий „по руськи Дафут, По словянськи Веооблё, себто вареннє води“ йойсис убором, вріти — варитись, кипіти); євмий „по руськи Зхеойноги (вар. УШЕ. Хгооббогси), по слованськи ХМалогбї, себто малий поріг". Почавши від Баєра, що перший звернув увагу на сю звістку й ,руські" мена став об'ясняти з північно-німецького, утворила ся ціла література для толковання снх назв: Штру бе Різнегіайоп виг 1е5 апсієп5 Виз8ев 1785, Тунман Ппіегвиспипоеп й. 4. безе). дег бвії. У. Дєрберіа Ощегзиевиюсси, Кука Вегиїшпє П розд. Х, Поїодіна Изслібдованів П є, ТЕ і даж (іде за Лєрберіоч), Цайса Ріе Рецівспею с. 557 і далі, Малев в його Зашіеде Абапдіпрег П, 1874, Вай: Апбідціїбв де ГОгіеп! 1856, Срезневский — Йзвбетія П отд. Ак. Н. т. УШ (1860), Дювернуа О шронехожденій Варягь-Руси -- Чтенія московські 1862, Юрієвіч 0 инямыхъ норманскихь именахъ въ руб. нет.-- в Запиеках одеського істор. тов., УГ. Тедеоновъ Варагн и Русь розд. ХХ, Тловайский Размеканія? с. 196 і 346, В. М!лер Названія днѣпровскихъ пороговь у К. Багрянороднаго в Трудах моек. археол. тов, т. У, Тожсек — відч. П, Сшйей Казег Копвіапйоз Машеп 4ег ОпергЁШе, 1579 і потім в Пп» іегвисіипсеп, резд. 8, Партицький Свандинавщина в давній Руси (Львів, 1887), Свистун Спорь о Варагахь п начал Руен, 1888, й ин. Словднотво „слованських“ мен у Конетантина не будило ніяких сумнівів. Хоч деякі 8 сих імен мусять бути попеовані, а толкованнє, дане їм у Константина, може не завеїди бути добрим, Все-ж таки словянетво майже веїх дає себе знати, і деякі передані навіть дуже добре, як Островний праг - -'Овтеобоювілесх, Неясить -- пелекан (може й Ненаспть -- теперішній Ненаситець); иньші іхена тодкують так: Воудієюбу — влъня- *) В виданнях хибно "Аєкрбо -- дяв. у Тонсена.

— Й ФІЛЬОЛЬОГЧНІ ДОКАЗИ 597 ний праг (волна = ХВИЛЯ), Теперішній Волний або Вовниський, Феройтій — вырхщин, Малое толкують ,напоріже"; "Еаадулії — (н)е съии*), Гедатбо: уважають „рувькии“ менем, що через помилку або через упущеннє в текеті вийшло ,блованським"., Труднійша справа з „рувькиии“ іменака; почавши від Баєра норжанієтн об'ясняли їх з шівнічно-нікецьких пнів. Дедкі імена доснть добре об'ясняють ся з ших, як Васоуфбоос 3 Баги (хвилі, 9606.) + {ог (водоспад), (що відповідало-б і слованській назві), ще деякі яко-тако, але знов декотрі рішучо не дають ся. В потіху норнаветам треба признати, що проби вивести © жена з яньших мов (а виводили 1х і з словянськой мови, і з усяких можливих аж до угорської включно — як Юрієвіч), теж не дають ся. Я наведу тут найбільш авторитетні об'ясненя: 'Еовоулу — пе 5йеїе (Лербер!), пе зой (Томсен) — не єди. Одаросої — Войт (острів) 4- Їогє (порії), паралель до слованського (звичайне тодкованнє). Геда»бої -- Б5еПатаї або віаїалді, рагіїс., звінкий. "ДАвюрбо — Давнійще толкованнє з голанд. буехат (чит. уєфар — бузько) багато дебатовалось і відкидалось териан!- стами; Томсен толкуе: 6? (все) + Їогг (бурхливий). Агбэт бЇ0ападї, рагіїс, -- блискучий, роз'ярений (Кунік), ріавіапді — рагіїс. від сьийятись (Томсен). Зкдойкоги (Жеообвоот) — сього імена норманісти не вміють об’яенити (Томсен яказуе на швед. 5(гиск — малий водоспад). Правдопоцібнійше, що се словянська назва. 3 того, що деякі ,руські" назви толкують ся з північно- Іерманських слів, норманісти виводили, що Русь була норманським народом. Сього не могло бути: №я Руси не було принесено Норманами, вонн сами, приходячи на Русь, на службу руських князів, приймали його; але коли зважимо, як їх богато було в Х в. на Русн, і яку важну ролю вони відогравади в воєнних походах, а певно -- і торговельних подорожах до Грециї, не буде дивним, що вони мали євої назви для деяких визначнійшях місць на „пути з Варяг в Греки", і що Константину поруч тих імен, якими називади пороги ,Словяне" — може сусідні Уличі, прийшан до рук імена ,руських" ,гречників", з Варязько-руської київської дружини. Чи їх імена були пере- 4) М дійсно могло легко пропасти, бо попереднє слово кілчить ся на » грецьке,

кладом місцевих словянських (як то виходило-б з Константина) — всі чи по части, чи веї були ,варязькі" -- не можемо напевно сказати; скорше, що ні: були ніж ними Й перекладені, й ориїінальні варязькі і еловянськ! дублети — напр. київські, А що Константин екрізь відріжняє кпівську дружину — Русь від ,підвлаєтних Словян“, то й не диво, Що він поставив поруч себе імена ,руські? -— дружинні і „еловянеьь!“ — правдоподібно місцеві, які мала Для них словянська людність з над Порогів. Другу верю фільольогічних докавів єтановлять особисті мена Х в. Головна пайка їх -- в умовах з Греками Олега і овобливо горя; в сумі маємо тут звиш 70 мен князів, бояр, купців, дружинників, Переданих більш або меньш одностайно в кодексах літописи; до того ще прилучаєть ся кількадесять іжен Х в., переказаних Повістию або (зрідка) посторонніжи джерелани. Більш завзяті нерманієти об’яенали їх всі за порядком із скандинавських пиїв, так що Блуд був не чим як сканд. Вібіг, Лют сканд. 10% (Кунік ЇЇ с. 182), а навить Володимир виводивсь з єканд. Удаїдотаг. Томсен в свои катальоу, останніж зряду, кілька імен вже лишає на боці, але Й у нього ще стрічаємо кілька дуже неправдоподібних, як Кор „= сканд. Тизчагг, Карн = Каш, Рогволодъ = Касптуа г, не кажучи за ті паралелі, які він сам дав з ваєтереженнєм, як Лют -- №0", Актеву = Апбапіуг (англосако. Опрепоеом), [стр == Ізітаг і т. и. Далі треба піднести чиеленну катеїорюю імен, що мають в правді, паралелі скандинавські, але мають і иньші, напр. Берн —сканд. Відгп, але може бути і словянське брати, берна, Будий -- еканд. Вопй, але Й слав, буд, Верьнуд -- сканд. Уегтипаг, але є вариянт Вельмуд, Грин — еканд. СгПиг, але й слав. гром, і т. я. Безперечно, в результат! знайдеть ся немало імен скандинавських напевно, як Якун -- Гакон, Бруни -- Вгйлі, Їгельд — Шаг, Руар — Небаг, Турх -- Рбгаг, Фруди — Етодї і т. и. (ор. вище в. 879). Св річ зовем грозуміла, бо й без того внаєшо, що „Варяги“ на Русп грали визначну ролю в Х в. Їжена в договорах доводять, що особливо в 1-ій половині Х столітя в старшій княжій дружині Варягів було дуже ведике Число, Не так ясна справа в іменами київських внявів. Норманісти виводять ЇХ з скандинавських пнів, але сей скандинавы не зовеи певний, Полишаю на боці Рюрика з бративю (сканди-

— Її иныш ДОКАЗИ 599 д навізи і сах інен не більше певний), а займусь тільки каївськими іменами: Аскольд, звучить не по наысму, але сванданавське Позкиаг не може задовольнити: звідки-б узядась форма На а з початку, ваагалі чуже нашій мові? Зауважу, що се я не стоїть одиноко що до свого наростка: в ХШ в. бачино в Гахичині боярина Яволда (пат. 487--8); додан, що батько Миндовга зветь ся в їеневальойях Мовколд, і 06 нас приводить до численних литовських щен з сни вабінчениви. Дир — сканд. Руг, в наматках форми: Тійгі, Тиз, Диге, Тіцте; ми-бо'цо тіж сподівались і у нас форми Дирн, як ше в Хі в. бачимо Туки, або Дирий, Дириєва могила. Олег і Ольга, сканд. Нее Е Неа, паражєля привабна, особливо з огляду на грецьке "Ейус для Ольги; одначе імя звучить і по сьвійське, & його широке розповеюдненнє пізнійшини часани, в ХП--ХТУ в., вказувало-б скорше на свійський початок; справедливо вказано було на річку Олег в систем! зах. Буга (Пп. с. 539). Пор, в грецьких джерелах "Лууго, ег, се кає бути сканд. ГПосуагі, в нам. ГоКуаг, поуаг. Та сьому противить ся факт, що в ХЛ в. ми бачимо в династиї Ярослава поруч себе імена горь і Тнтвар (ор бьвятославович і Інгвар Ярославич); такого дублєту ніяк не можна пояснити, прийнявши, що Порь се руська форма Тнгвара; очевидно — се осібне імя. Дійено, імена від ше стрічають ся у нае (два Інгули). Третя серія фільольоїїчних доказів се; ніби норжанські слова в українеько-руській і роеийській мові, особливо технічні териіни. У давнійших норшаністів сих слів значила ся спора купа. Такі напр. слова як боярин, паломник, огнищанин, люд, гости, ряд, шляг, лодя уважалиеь норманськоми. Великі спустошенна зробив в сій катальоїу Срезнєвекий в свох Мыслях объ иеторін русскаго языка, 1849 (передр, 1887), дод. І. Після того сей аргумент зійшов на далекий илян серед иньших доводів норнаністів. Томеен, впеціалист у фільольоїії, признав, що заходять великі трудности при означенню того, що треба уважати норнанізном, а що спільних словянсько-їержанським словом, або словом перейнятим в иньших словянеько - Іерманських стичноетях; ,з більшою або меньшою правдоподібністю" він уважає скандинавізмани 17 слів (ящик, гридь, кербь, кнуть, лава, ларь, луда, рюжа, скиба, єкоть, стулъ, стягъ, Сухь, тивунъ, шнека, ябетникъ, якорь). Одначе Й се невелике число дуже

значно зженьшить ся, коли справді попробусмо виріжнити те, що не могло з'явитись инакше як через Барагів: коди викинемо північні провінціалізжи, що могли в сусідстві Шведёв перейти незалежно від Варягів (рюша — верша, шнека --- човен і т. н.), слова чисто словаяські (скотъ, скиба, лава) або такі, що могли бути перейняті від нньыших Їерманців. Зістаєть ся кілька справді цікавих паралелей: гридь -- еБанд. Стій господа, Суд (Боспор тракійський і Золотий Ріг) — сканд. зип протока, тивун (тіун) сканд. віопп слуга, невільник. Пригадавши численні ватаги Варягів на Руси, можено хиба подивуватись, що так мало вони о собі лишили сліду в мові, Осібну верю доказів колись становили правні звичаї, релійя, побут східніх Словян, що виводили ся 8 екандинавеьких. Шлєцер, Круї, Поїодін бачили еканкинавське скрізь — в праві, релйй, культурі, побуті, Поїодін напр, бачив норманські прикхети в руськім звичаю сватати дівчину у П батька, в Поліїамії старшини, в вихованню князівських дітей ,кориильцями", в тім, що Русь любила жіночу красу, що вона волочила човни по зенаї переходячи з ріки в ріку, епиняла ея на оетровах, но кажучи про реліїїййні погляди, кріваву п!мету, систему грошевих кар (композицій), інститут 12 присяжняків, постанов, Р. Нравдп про ходопів, коней і т. и. (Изелбдованія Ці с. 291, 319, 418). „Отлядаючи сі закони, звичаї, уряди і їх назви, бачимо ясно, що всі належали до народа прихожого, норманського -- Ніжоцького", каже він. Тешер, коли веї ті цодібностя пояснююті ея анальоїямл, що стрічають ся у найріжнійших народів на однакових степенях розвою, коли нашр. для постанови Р. Правди про веїданнє на чужого коня (св найвизначнійша подібність в скандинавським) знайшли сл паралелі з одного боку в прав! Франків, а з другого — в законодаветві Вйвзантий (в екльозі Льва і Константина, УШ в.) — сї впводи з скандпнавського побуту, права і т. в. етратили всяке значіннє, Томбен (відч. Ш), твердячи за певне, „що в звичаях, суспільніж житю й державних іституциях Руси довго зіставались познаки скандинавського впдиву“, вирік ся вишукування слідів сього виливу, признавши ев за „питание в високій мірі трудне“. Очевидно, над сихи слідани наука порейшла до дневного порядку. В своїм Открют-ім письмі Кунік уже висловив погляд, що ті сліди норманства в руськім Державній праві й житю треба виводити від Їотів, і сер дорогою, як я згадував, хотять іти деякі новійші доблідники. Пережитком кодишнього лишили ся Кунікові ,етнольо"

ВИВІД РУСЬКОГО ІМЕНИ 601 йчні? доводи, що Словяне був нарід сухопутний, а Варяги — мореходний, отже всі шорські походи належать до Варягів. Цікаво ожначе, що корабельні торжіни на Руси не екандинавські, а грецькі. На закінченню сього екскурсу про норжанську тесрію треба ще сказати про її Ахілєву пяту -- вивід руського імени. Автор Повісти не міг його вивести, і для того витранепортував цілу варязьку Гусь до Новгороду, без останку. Норкжаністи не задовольнились сим і почали шукати оєтанків скандинавськой Руси. Ще в минулік віці Туннан (От{егзасвайсев й, 4. @езей. 4, 051. У. ев. 369) вказав на те, що фпнські племена звуть Швецію Виоізі (Биз5і, Вас, Виоії Фіни влаєтиві, Во — Водь, №413 -- Жести) і виставив здогад, що під єни, перейнятим від Финів іменем стали звістні Шведи у східніх Словян, і звідти з'явилось збірне імя -— Русь. Сю гадку прийняв потім Шлецер, боронпв Кунік і Тожеон, і тринають ся її новійші норманісти. Против Тунманівсько - Шлєцерової теорий? аріументовав основно вже Евере, доводячи, що 1ия Руси істнувало вже перед Варагамн в полуднево- руських краях, Не без виливу Його аріужентів деякі норманісти (як Поїодін, Соловйов) залишили Проби вивести імя Руби з Швеції; але нньші стовпи норманізму тримали ся Й трихають ся Вцобзі Й досі. Шо до значіння й початку сІЄї назви нема одначе повної згоди. Шлєцер виводив сю назву від шведської країни Козіасет, Возіав (побереже Уплянда -- властиво -- громади гребіів веслярів), але се об'ясненнє було захитане, і хоч Томсен пробує (досить здержливо) його боронити (відч. Ш), невдоволений давнійшими об'ясненнями -- Кунік (в Каспію) пустив ся вже шукати иньших об'явнень, і вкінці епинив ся на звістніх уже нам іотськім “Бгойй. Браун, розбивши вивід Руси від "Югодр, як жи бачили, уважає можливих виводити з *Ито@В -- Виоїізі (хоч саме уживаннє такої народньої навви злоленої з пня "Югоди уважає сумнівним)". ту Баводи Кио з фінської нови досі не вдавали ся. Вивід з *Вгбав Ще вбільшає коннлікацію сього виволу: треба прапустити, що Готи так себе звали (а сього не знаєшо); що се імя було прийняте Фінаки, що єї останні шеренгсли сю назву на Котів Тотлянда і полудневої Швецй (а що як тодішиї Фіни не прийшали теорії етнографічиої одноєти шведських Гаутів з Готами внслянськийи ?); що вкінці воно стало озвачатя людність Швеції взагалі, і шо ся людність, прийшовши в словянсько. "фінські землі, сама прийшяла се 11я -- Її самій иезыстие.

Так чи йнакще з сих теорій виходить, що Шведи самі 6е6ё не звали Русню, а звали так 1х в вхідній Европі Фіни і Словяне. Одначе прийшовши на Русь, вони залищають 6вовпитоменне 1мя і вже в першій половині ГХ в. прийжають се чуже, фінське іхя — звуть себе Русию в посольстві 839 р., як потік в умові в Греками: „иы отъ рода Рускаго" (911). бе не дуже правдоподібно. Далі, дивно, що коли Словяне мали для Шведів імя Руси, ще було й иньше, властиве іня — (вет, а для тих прихожих ніби Ціведів, властиво -- взагалі Скандинавів, ще й иныше імя — Варяги, що уживало ся в втнографічнік значінню, і одначе прийняло ся для тих приходнів чуже і Словянам, 1 тим прихохням фінсько імя Руси. При тіл в Х в. не тільки в Київі, а очевидно -- і в Новгороді (бо сама 21- топись сьвідчить про тісні культурні взаємини між вимп двома стаціями на пути з Варяг в Греки) ані руш не знали, що Русь — то Шведи, і прийнявши два столщя перед тим від Фенів се 1шя, яке Фіни Й Досі уживають для ЦШІведів, нічого не знали про шведську Русь на противнім боці Варязького моря, звідки ще й тоді лазили по Руси Варяги, так що автор Повісти вивів усю Русь з Скандинавії без останку, аби там її не шукати. Такі незвичайні трудности випливають в саной творії. Але головне, що розбиває П зовсім --- ве льокалізація руського імени на київській околиці й істнованнє Руси в полудневих краях тоді ще, колн першого руського князя, Тгоревого батька з його братажи не могло бути й на сьвіті.