Екскурс I. Найдавніша літопись

Внимание: этот раздел распознан прямо с фотоснимков издания 1904 года, без корректорской сверки, и качество текста здесь заметно ниже, чем в главах основной части. Набор в оригинале мелкий и дореформенный, много греческих, латинских и немецких фрагментов, а страницы плотно заполнены библиографией - поэтому в словах путаются буквы, латиница мешается с кириллицей, а в текст попадают колонтитулы и колонцифры. Читайте раздел как указатель на источники, а не как точный текст, и сверяйте каждое место по фотоснимку в разделе страницы со сканами.

ЕКСКУРСИ. І Найдавнійша руська літопись, Таке чи ннвше розуміннє найдавнійшого періода нашої історії єтоїть в тісній залежностп від такого чи иньшого погляду на нашу найдавнійшу літопиєсь — Й їенезу, склад. джерела і т. п., бо від того залежить наше становище єупро"п цереважної більшости звісток, яв] ми жаємо для сього періода. Для того муспжо хочби як коротко, але таки вглянути в сю справу. Найдавнійшою (инакше Початковою, Начальною, Негторовою) літописею зветь ся компіляція, зроблена в Київі на початку ХТ в. Ми не маємо її осібно, а тільки в складі тих літописних збірників, куди вона урійшла як складова, звичайно — вступна частина. В більш чистій форні вона переховала ся в двох збірниках. Одну верзію маємо в волиньекім збірнику, закінчені» десь при кінці ХШ в. — ее полуднева верзія. Найлавнійний її кожеке (рукопись) — Ішатеький, званий по іжени костромеького Іпатського монаєтиря (в північній Росії), де він переховував ся, писаний (як показує знак на папері) не скоріле як в 20-х рр. ХУ в. (коло р. 1425, як приймають}; новійші кодекен — Хаєбніковський і Поїодінський, оба ХУЇ в., судячи ло письху; зовем новий (копія Хлєбніковського) — Єрмолаєвський. Другу вере, північну маємо в суздальськім збірнику, закінченія на початку ХІУ в.; найдавнійший її кодеке — Лаврентиєвський, званий так по імени пнеара, черниця Лаврентия, що сниеав ЇЇ, правдоподібно -- в самім буздалі, 1371 р. норійшщі кодекси: Радивилівський (инакше — Кені?еберський), Акадежічний (пнакше -- Троїцький) і Троїцький (згорів 1812 р. і заховав ся тільки в варіантах до 907 р.), веї з ХУ віка. Позатим, в більш або меньш змінених формах заховала ся Найдавнійша літолись в иньших численнних літопнених компілядіях,

1СРОНЯ СТУДИЙ 557 В найстаршік — Даврентиївськім кодексі Найдавнійша аїтопись титулуєть ся так: „Се повфети времяньнихь лбть, откуду єсть пошла Русцан земшя, кто в Киеві нача первфе книжити, и откуду Рускан зежля стала сеть“. Сей титул повторяєть ся і в иньших кодоксах і комшіляціях, але з деякими відмінами; найбільш інтересне те, Що в кодексах шолудневої верзй дописано: „ПовЪеть... черноризца @еодосьева манастыря Печерьскаго“, а в одни в кодексів (Хлєбніковськім) ще й: „Нестера черноризця“. Низше побачимо, що отсей титул, по всякій правдоподібности, належить тільки до першої, вступної частини літописи, Тия Нестора в титулі Повієти вийшло з давньої традиції, що Нестор, печерський монах ХГ в., автор житий Теодосия та Бориса і Гліба, був авторон літописи. Сю традицію ми знахокино вже в Печерськім Патерику (ЖИТ в.), і завдяки його цопулярности сей погляд став широко розновсюднения (хоч і не загальним, бо нпр. редактор Никонізської компілації уважав літопиецем Сильвестра). Обри звістного нам Хлебніковського кодексу 1ия Нестора стояло в титуаї ще кількох (Гатішев знав їх три), і се в звязку з традицією Патерика давало на разі, як здавало ся, шевну відповідь на шитаннє, звідки з'явилась Найдавнійша. зїтопнсь : її, мовляв, написав київський монах ХГ в, преподобний Нестор. На початках наукових студий давньої руської історії се уважалось певним. Було тільки певне заганннє що до границі — де кінчить ся ота Несторова итопись, але вже Мшер р. (1175) вказав на приписку Сильвестра під 1115 р. як на границю Найдавнійщої нїтопнеп. Так справа на початку здавалаеь ясною. Літопись уважалась одноцільною працею Нестора, і на єїм Грунт став ввієтний первоначальник наукової критики давньої руської. історні Шлєцер. Він поставив шершою задачою наукової роботи -- відреставрувати дійсного Нестора" методом фільольогічної критики, і його „Нестор“ на довго стає провідником в студнях давньої руської історії. Під виливом сього погляду досить неприкітно проминули гадки про номпілятивний характер літопиви, висловлені особливо Стросвии, в передмові жо Його видання Софійського временника (1890). До докладнійшої ананіап літописи привели т, зв, ,окептики", московський професор М. Каченовський та Його ученики, що рядом статей в 20-х і 30-х рр. попробували збити невність аітопнсй, доводячи, що вона не може бути утвором ХІ в. що заведен! до неї умови з Греками — фальзіфікати, Що ‘се робота пізнійша і т. п. Хоч як се було нестійне в цілости, але при тіж були висловлені.

й деякі важні гадки, нор. що Нестор міг бути автором якоїсь монастиреької хроніки, але не лтоннеи Й т. п. В результаті се прявело до докладнійших студий над лтопиеею зі сторони її оборонців, і так появнян ся дві важні аналізи — Шолодіна, й особливо Буткова. Новий імпульс до аналітічних праць дали статі професора московської академії Казанцева (почавщи від 1849 р.), де він виступцв з сильними артіументами проти погляду, що автором чи редактором літопнец був Нестор. Його артукенти були прийняті рядом визначних учених, традиційний погляд був рішучо захитаний, і 3 тим разом на перший плян виступили питання про складові частини літописи, її джереха й редакторську роботу. На розвій сього останнього пптання особливо вплинула боротьба норманістів з антінорнаністажи, що в 60 і 10-х рр. зачіпає кардинальні питання Тенези літописи. В результаті появило ся кілька визначних праць, привьрачених аналізі дітописл. Срезневекий в своїх Чтеніях про літопись {1862 р.) попробував виріжняти з літописи давнійші цикаї зашисок; в нолєміді Тедеонова і Куніка про початок Русп виаенено було комбінативний характер літопиєного оповідання про початок Руси; в 1868 р. вийшла праця Бветужева-Рюміна про склад літописей, де вн признав нашу літоцись по просту архивом, в котрій переховадись ріжнородні останки давнього письменства, і особливо застановляв ся над впясненнем її компілятивного характеру. 3 кінцек 60-х рр. студні над Найдавнійшою яйтописю затихли, але дальші роботи над давньою руською істориєю вносиля Хо них важні гадки й спостереження. Важне значіннє ипр. мали екептичні замітки [ловайекого про вступні части літописи, або нігр. шринагідно переведена деякими ученнки регабіхітація звісток, що не ввійшаи в Найдавнійшу літопись в И чистійнінХ верзіях, а знаходять ся тільки в пізнійших компіляціях. Важний поворот в етуднях над лйтопиею зробив в 1890 рр. нетербурський академік Шахматов рядом важних спостережень над хронольоНею Й взагалі укладок літописи, а особливо тою увагою, яку звернув він на 1 Новгородську літошись другої . редакції: він довів зовем певно, що мн маєшо в її вступній частині самостійну і до того — єтаршу верзію Повісти вреженнию Хіт, ніж та, яку маємо в лолудневій і північній верзіях Найдавнійщої літопнен. Показало ся, що для вняснення питань, звязаних з Найдавнійшою лйтописею, дуже важне вначіннє часом мають півнійші, навіть дуже пізні кожпіляції, поминені

— ПОВІЄТЬ І ЇЇ РЕДАКЦІЇ 559 в давнійших археотрафічних плянах і видавництвах (так друга редакція 1 Новг. мтопиен, Що тепер здобула таке першорядне значіннє, була опублікована тільки 1588 р, а богато компіляцій зовем не видано, або є тільки давні, малоприступні й неноправні видання). В результаті, тим часом як при кінці 60-х рр., по кількох визначних працях, присьвячених літописи (Сухомлінова, Срезневекого, Костомарова, Бестужева - Рюміна), справа здавала ея майже вичерпаною, тепер вона поставлена на ново й цілий ряд питань чекає відповіди, а для того шотрібують попереду ще археоірафічної робота. В сім огляді я не маю ані енромоги ані потреби переходити всі питання, звязані з Найдавнійшою літопнею Я обмежу ся кількома, найбільш важними для нас, а то про склад літопиен, про час появи ріжних її частин і про історпчну 1х вартість. Почнемо від першого. Я вищо вже натякнув, що титул: Повість временних літ і т. д. не може прикладати ея до цілої літописи, аж до початків ХП в. , Повість", як каже титул, оповідала йно про початки , Руської" (себто Полянської, Київської) зежлі та про найшерших князів її (,кто въ Киев® нача первбє княжити“), отже се мало бути оповіданнє про події, що не доходили навить хо кінць Х в., бо ннакше-б у сані титулі згадане було про впохальну для кождого кийвеького книжника подію — охрещение Руси, як згадано в новгородській верзії (так називаю я вступну часть 1 Новг, л.): „и како избра Богь страну нашу на посябднеє время“. З другого боку, в Повість мусіло входити Що найменьше князюваннє Ігоря, — бо Олега її перша редакція зовсім Пнорувала. Цікаво, очевидно, було-б докладнійше впріжнити єю вдаєтиву , Повість" з цілої літопшеп. Се пробував зробити Орезневский. Він вказав, що в хронольогічній табличці князів, уніщеній в итониен під 852 р. є певна ріжниця в рахованню років до Сьвятослава і після нього (оть ифрваго ифта Отгова до пѣрваго лёта Игорева лѣтъ 31; отъ пѣрваго лѣта Игорева до прваго лёта Святоелавля лѣтъ 88, оть пбрваго яфта Святоелавля до пѣрваго ябта Яронолча літь 28; Ярополкь кнажи л\ть 8; Володниеръ кнажи лфть 31; Ярославь княжи лфтЪ 40). На сйй основ! він опер здогад про три циклі відомостей в дітопнсй: оден до енерти Сьвятовлава, другий до смерти Ярослава, третій — по ній. Окрім того він вказував, що зві- ЄТки з болгарської та візантийської історії в літописи уризають

ся на 943 р.: він бачив тут доказ, що на тім році урпвалась якось давнійша літопнсь. Се останнє епостережение тепер не має значіння, від коли щілий ряд подібних звісток об'яснено з продовження Амартола (Шахиатовь -- Хронологія древибйшихь русскихъ яѣтописныхъ сводовъ). Але гадка, що одна з редакцій Повісти кінчила ед смертию Сьвятослава, сама по собі дуже привабна й іжовірна, тим більше, що в полудневій і цівнічній верзй тут є дійсно ніби закінченнє: „И быеть всехъ ябть княжения Святославля ять 28, и нача княжити Ярополкь". Але найстарша редакція Нов ети могла кінчити ея ще екорше (на емерти Горя ячр., або на ціметі Ольги) Й не доходити до смерти Сьзятослава. Вже тепер можна сказати напевно, що окуи ширшої редакцй Ношети (Повістию я буду називати ветупну частину Найдавнійшої літописи, конвенціонально приймаючи її кінцем смерть Сьвятослава), — редакції, яку маємо В полудневій і північній верзії Найд, літошиси, ми маємо ще самостійну й втаршу від неї редакцію у ветупній частині 1 Новгородської літописи. Се довів Шахматов, і в тіж його веника заслуга в історії сього питання. В сій Повгородській літопнем 2-01 ред.") брак звісток аж до 1011 р. доповнено оповіданнєм, шо від 945 р. (снерть Ігоря) ріжнить ся меньше значнами прогалинами та варіантами від щиршої редакциї літописи, полудневої та північної верзй. Але до 945 р. вона ріжнизь ся від них дуже сильно: хронольойія в новгородській верзії зовеїм відмінна і в кардинальні ріжинці в самих звістках (як от про Аскольда і Дира, або що Олег не був князь, а воєвола Їгоря); є деякі звістки, яких не маємо в ширших верзіях (про війну Ігоря з Уличами), загалом же взявши новгородеька верзія далеко коротша вій, щиршої редакції і богато материялу в ній бракує, тому жожемо зватії її корогкою (або новгородеькою) редакцією"т). | Тепер виникає важне й невияенене ще питаннє, як розуміти сю ріжницю в відноєпнах коротшої редакції до ширшої перед 945 р. і по нім? Границею евй рік ледви аби міг бути: оповіданнє коротшої редакції під 945 р. що належить вже до Другої. ж) Так зветь ся 1 Новг. л. із вступними доповненнями до дефектного Сикодального кодексу, * *) Шахицтов зве новгородську редакцию літолиец „Начальвии сводом“, а ширшу -- Повістю врем. літ, не розріжняючи вступной частини, себто правдивої Цовісти від дальших частей Найдавиійшої літописи.

— ПОЧАТКОВА РЕДАКЦІЯ ПОВІСТИ 561 частини, безпосередно звязане з попереднім (під р. 932--952). Можна-б припустити, що від 945 р. коротша веря в оріїіналі лишила ся меньше зміненою, тим часом як частина аж до 944 р. була вповні перероблена й доповнена нових редактором (чи навіть тим ваним --- хоч се й було-б меньше правдоподібно); але і се не було-б дуже правдоподібно, Можна поставити ще иныйий вдогад: що від 945 р. друга рехакція 1 Новгородської літопиєн була доповнена з иньшого джерела -- редактор відпивував ке з Повієти тіві коротшої редакциї, а иньшої, Я-б се уважав найбільш правдоподібним, і ею гадку підопру дальшнин спостереженнями, хоч се, розумієть ея, все ще буде тільки здогад: до вияененя сеї вправи поможуть з часом дальші студні над невиданиии літописними кокпіляціями. Цоки-ж що ми маємо для Повісти аж до 945 р. дві редакції -- коротку й ширшу (останню в двох верзіях -- полудневій і північній), для часу від 945 також ды -- коротшу (новгородську) і розширену (в двох верзіях -- полудневій і північній). Чи коротка верзія, перехована в новгородській редакції (хо 945 р.) заховала ся в шочатковім виді, а не скорочена? В теперішнів виді вона, в порівнанню з ширшою редакцією, виглядає голим кістяком, як буде видко з сього побіжного огляду; коротка редакція: щирша редакція : етнографія загальна шана етнографія словлиська і руська путь 18 Варяг в Греки і ев. Андрії київські брати київські брати похід на Царгород 2 і 3-ій етпографічні огляди хозарсьй& дапь, Аскольд і Дир хозарська дань хронольойічла таблиця . охрещение Болгарів прихід варязьких кцязів прихід варязьких князів Аскольд 1 Дир похід на Царгород Гор в Київі Олег в Київі походи Олега — Угри Кирил і Методий 920 Похід Горя на Царгород 922 Похід Олега на Царгород 907 похід Олега на Царгород — ( умова з Греками 2 укова 8 Грокани 929 сиерть Олега 91а снерть Олега | походи Ігоря і византийські звістки

вина з Уличани похід Горя на Царгород (в короткій ред. під 920 р,) — 2-вй похід —— ушова в Греками 945 — ожерть Ігоря ицьша редакція. Як на просте екороченнє чогось анальойчного з ширшою редакцією зміст короткої редакції виглядає занадто уплянованим -- є цілієть в тім кістяку; про єкорочениє із авістної наи ширшої редакції не може бути ані мови в огляду на кардинальні ріжниці; але деякі вкорочення (купюри) ночаткової редакції тут можливі. Написана ся Повість, очевидно, була бев років. Ті кілька років, які бачихо в короткій редакції, — то пізнійші, досить незручні ветавки: так 554 р. — що має означати, мабуть, початок царювання імп, Михаїла, поставлено над вом оповіданнєм від кпівських братів аж до похода Ігора на Царгород; історію Їгоря механічно розділено між кількома роками. Так само обидва взяті з Амартола оповідання: про похід на Царгород за 1ип. Михаїла та Шорів похід — ве ветавки додані вже пізнійше; вложені вони не на місці: похід на Царгород між клиївськики братами і хозареькою данню (саме оновданне має єліди розрива: „по енхъ лбтехь брата бін изгибоша“...), похід Гроря — перед походом Олега. Св уміщеннє їх саме показує, що єї додатки зроблені не з ширшої редакції, а незалежно від неї (на се вказують й иньші подробиці: оповіданнє про царгородевкий похід не звязане з Аскольдом 1 Дирок, оповлание про Тгоревий похід не має звісток з жития Василя Нов., є Й язикові відмінн).") Супроти того початкова редакція Повісти, екілько можемо її відреставровіти, виглядала-б так: вона оповідала про квських братів, хозареьку дань, прихід варязьких князів до Новгорода і потім Горя до Київа, про похід Олега на Паргород і війни Горя з Уличами Й Деревлянами, та про його снерть. Се все жає досить одноцільний і однородний характер. Коли з'явилаєв отся перша редакція і як далско вона сягала, ми не можемо напевно сказати. Чи сягала вона до часів Сьватославя не знати; можливо, як я вже сказав, що вона урпвала ся десь ка смерти Тторя чи пімсті за нього. Але в кождім разі перша редакция за часи Сьвятослава не переходила однаково, чи мала вона титул Повести, чи на И підставі утворила ся та Повість, жу Дав. про них Шатжатова О начальнохъ ківвскомь свод% с. 45—6.

ЧАС НАПИСАННЯ ПОВІСТИ 283 що мала на меті описати перщі початки Руської держави, — котрої титуд стоїть тенер на чолі Найдавнійшої літопцед"), Шо до часу написання початкової редакції, то пояснение: „Дирева могила за євятою Ириною“, що чатаєть вя в короткій редакції, вказує на часи не давнійші від середини ХІ в., бо та частина ніста, де стояв нонастир єв. Ирини, забудована вже по 30-х р. ХІ в. Правда, і в новгородській редакції можливі деякі цізнійші поправки (такою поправкою є правдоподібно згадка про кивеького князя в оповіданню про хозарську дань), але згадка про Дпрову могилу не вигаядає на приписку (порівняти згадку про Олегову могилу). 8 рештою Й звістки про початок Руси (поминенне Олега) показують, що автор сього оповідання був відділений дуже значнци просторож часу від подій кінця ЇХ і початку Х в, писав не скорше ХІ віка"). З другого боку не можна сей Повісти значно відеувати в другу половину ХІ в. судячи по деяким подробидям : нир. в оповіданню про контрибуцію наложену на Новгородців за Олега єтояло: „вже и нын% дають" (як заховало ся в Никон. літ., 3 того в 1 Новг. вийщло: „еже не дають", а в полуд, і півн. верзіях поправлено: „бже до смерти Ярослава даяще Варягон“, отже се писало ся не пізнійше половини ХІ в. До початкової редакції я зачислив би тому і деякі пояснення, що ип маємо під 945 р. (в корот- *) Тв що Шахматов (О пачальнонь кіевскокь свод с. 57) вве „Сказанекъ о начал\ Руси“, пе зовсія відповідпо прикладаючи назву Повйстк до найдавнійшої літописи ширшої редакції. Сю першу редакцію він уважає творон новгородського епиекопа Йоакима Корсупянина, що мав би довести її до р. 1017; відповідно до того папиеание першої редакції відсуваєть ся в Х в. (Общеруєскія лѣтонисные своды ГУ с. 183 і далі). Все се одначе або голословно, або ша дуже слабких основах. * *) Мушу піднести, що в першій редакції варяцької теорії Повісти, ак ни ножено собі представити її, прихід Барягів на Русь припадав на часи шівнійші від тих, на які паде він в останній редакції її. Перша редакція не знала довгого правдіцшя Ігоря, його неповнолігетва, 1 т. д. Все те, що євійська традиція донесла про Ігоря, вістило ся безпечно в двох десятолітях перед його сжертию: на сі часи пряцадав 1 легендарний похід Руси ва Грецію, датований шотім 907 роком; тому що в народиїй традиції ранійші події закривають ся пізнійшими, ледво аби перший укладчик Повісти представляв сей похід старшими від 9340-х років (від походу 941 року). Прихід Рурика в Новгород і Аскольда в Клїв супроти того припали-6, в представленню автора, десь па початки Х, пайдальше — на кінець ТХ в. Їх пересунули потім о кількадесять літ назад пясьненні звістки про Русь (звістки грецьких хрокістів 1 умови), віднайдені лівнійше редактором, чи редакторами Цовісти, а в першій редакції її початки варязької Руси ледвн чи предетавляли ся старшини від Х віка.

ций і шнри!й редакції): шоясненнє про Свенедьда, що він був „отець Мьстишинъ“: єв пояененне могло мати значіннє тоді тільки, як ще жив сей з рештою нічим не зыетний Метиша. Сюди-ж треба зачислити пояенение топоїрафії Київа в історії пінсти Ольги фактами з другої половини ХІ в.: ,тородь же бяше Киевъ пдеже есть нын® дворь Гордятинь п Никифоровъ, а дворъ кьняжь бнше въ городі, идеже єсть нині дворъ Воротиславль и Чюдинь"; Никифора і Чудина ми знаємо: оба були визначними боярами в момент смерти Ярослава (згадують ся в Рус. Правді Акад. 8 18), і до сього часу мусить належати се пояененне. Отже ся початкова редакція, правдокодібно -- влаєтива Повість вреженних літ, написана Десь в середині ХІ в. (наввім її 44). Вона була слідом доповнена вількома звістками з Амартода і хрононьойзована: поставлено над вступною частиною 854 р., модії з часів Троря розділені на кідька років, а решту виговнено порожніми роками. Так в'явила ся теперішня коротка чи новгородська редакція Повісти, яку ми маємо (може з деякими вкороченнями чи змінани) в 2-ій редакції Новгородської літописи, кінчаючи роком 944 (назвы її В). В другій половині ХІ в. початкова родакція (4) кількома наворотами була знову перероблена й розширена; докладно сі дальші жодіфікацяї відреставровати ми не можемо, але можежо, вказати напевно сліди кількох редакцій, Так нпр. на вступі трона наворотами даеть ся етноїрафічний огляд українсько-руських племен; повторение вступних св: „Поланом живущинъ о 600%" вказує на кілька вставок, зроблених ріжними чавами. Хронольогя Й тут ветавлена аж пізніїйше — маємо виразні сліди того подекуди, нпр. під р. 972--913; (я думаю, єв цізнійше вставленне хронодьойй вказує на те, що новий редактор розшпряв не хронольойзовану вже Повість Б, а початкову редакцію — 4). Шо ло пізнійшого ветавлення умов, то окрім того, що умови 971 р. не маємо ми в новгородській верзії, справедливо вказано і на те, що умови 907 р. і 971 р. розривають теж цілість оповідання. Судячн по тому, що новгородська веря ширшої Повісти не має ще ужови з Сьвятославом, а хронольойю має вже вгідну з шпршою редакцією, можна дунати, що умови з Грекамп вложено аж на останок. Таким чином можна-б виріжняти що найменьше три верстви в сих дальших модифікациях: розширенне початкової редакції (Г) (при тім могло бути кілька верзій, в ріжній мірі розширених),

— ДАЛЬШІ РЕДАКЦІЇ ПОВІСТИ 565 хронольогізація (4), вставненне умов (Е), — при чін і в самім текст! робали ся ріжні зміни і доповнення: так коротша, новгородська верзія хоч має хронольойю новійшу, не має деяких додатків, очевидно яроблених дізнійше. Такиж чином схему редакцій Повісти в тих конвенціональних границях можна-б собі представити так: А (початкова Повість) / В (теперішня коротка редакпія, Г (розпигрена) маємо її аж до 944 р.) & (хронольомзована) и Я (повгородська верзия Найдавн, лі- Е (доповиена уновами тописи -- коротша, маємо й від лівпічно верзія МЫ ® (полуднева верзня Найдазнійшої літ ) Найд, літопней шпрша редакція Під час сих редакцій Повієти її опозіданнє було також продовжене. Верзія літописл, котру жаємо в 9-Й ред. Новгородської, не має ще умов, не мае деяких ешзодв (нир. про спаленнє Іскростеня за Ольги, про заєнованнє Переяслава, про білгородський киейль і нн.), але вона сягала часів Сьвятослава (виписки з Найд. л%тодиси в З-ій ред, Новг. констатують до р. 1074, але чи походять веї вони з одної редакції, не знати). Отже, судячи по тому, перше ніж закінчене було редаїованнє Повісти, вона була продовжена (я означив у охеиі сі продовження буквами 2, Н, 0). Зрештою що до хронольоїічного наступетва редакцій подана схена жає вповні гіпотетичний характер; вказані коменти редакційної роботи можна констатувати 8 значною певністю, але порядок, в ями наступали вони, операєть ся на новгородській верзії лише, Й вимагає ще дальшого ствердження, Ся вся редакційна робота була зробдена в другій половин ХІ і на початку ХИ в. В етнографічніж огляді ширшої редакції (Плат. с. 9) і в оповіданню про Угрів (с. 14) згадують ся Половці, що вказувало-б на чае не ранійший останньої чверти ХІ в, бо Русь близше шовнайомилась з Половцами ТІЛЬБИ в 1060-х рр. Таке-ж значіннє має згадка ташже, що поган-

ський похоронний обряд заховав ся досі у Вятичів, — отже пньші племена були вже тоді християнізовані, В оповіданню про Володимира, що маємо у вах верзіях Найдавнійщої мтопиен, масно вказівку на початок ХП в: Жиди в посольств? до Вододимира кажуть, Що їх землю опанували хриєтіяне, се-ж, ак справедливо зауважено вже давно, — Може належати тільки до хрестоносного походу, значить могло писати ся не скорше як в перших роках ХП в. Для північної редакції маємо докладну дату, коли вона була закінчена, — се придиека під 1110 р.: знгумень Сильвестрь святого Мнханла напнеахь книги ви лѣ- топиєвць.. в 6624, индикта 9 дта“, отже 1116 р. Дал полудневої редакції такої дати не маємо, у всякім разі вона буда закінчена після смерти Сьвятополка 1 Давида Ігоревича (1 1113), не видно з хронодьоїічної таблички під 352 р. і згадки про смерть Давида під 1097 р, і то не зараз по 1113 р., бо згадку про емерть Давида масхо в заведеній до яїтопней повісти Баслля. Вказати докладну граниию, де кінчить ся найдавнійша літоплеь в полудневій верзії, дуже трудно: під 1110 1 1111 р. маєкжо тут одну повість про дохід на Половців, і здаєть ся, що до неїж належить ще бповіданнє про схерть Съвятополка; иожднво, що вона була закінчена трохи пізнійше, ніж північна"). Новгородська муєнть бути ранійша, але у всякім раз! належить теж до початків ХІЇ в. Таких чином Найдавнійша дітопись буда результатом досиль інтензивної роботи протягом значного часу — яких 60-н літ, переживши кілька редакцій. Скільки рук робило над нею? На се пятанне ми не жожемо відповісти. Я думав би, що значну частину тієї редакцийної роботи доконала та сажа руха; я уважав би можливих навіть, що той самий книжних що уложив початкову редакцію Нов ети вреженнх літ, потім трудив ся над їі ровширеннем (я се думаю тому, що і в початковій редакий і в ширшій Повісти бачимо ті самі погляди на початок Руси, руської династиї, а єї погляди хедви чи були понулярні в суспільности, хиба би припуєтитя, що пізнійший редактор перейняв ся виложеними в початковій редакції гадками й розвинув їх потім в цілу систему). Але цілу редакційну роботу надати одному перу дуже тяжко, хоч бн з огляду на той значний простір часу. ж) Шахлатов прийкає 1118 р., але не дав на те доказів (те що вій + вказав недавно, Общерусеків своды ТУ. 169 ї 1171 — четвертий рік Мономаха), має дуже не велику вартість.

Й РЕДАЕТОРИ 587 Пробовано не раз назвати по імени редактора (краще-б сказати — редакторів). Сю заплутану, богату літературою вирову я перейду тільки нобжно, бо з історичного становища вона має другорядний інтерес. Я згадував про традиційний догляд, що редактором був Нестор. Доводи Казанского збили сей погляд”) до них де що доложив останніми часами Щепкір, як низше), і довели, що Нестор, автор Жития Теодосяя та » Чтвнія" про Бориса і Губа, не міг бути автором літописи, бо для історії подій, описаних в тих його утворах, в літописи ужито зовсім иньших джерел. Пробовано се поправити тим, що мовляв Нестор не був автором Найдавнійшої зоной, а автором дечерської літописн, що увійшла як екладова частина в Найдавнійшу літопись, але ео стрічаєть ся з тією-ж трудностню: як раз печереькі події, опнеані в Найдавнійшій літопиєи, десь аж до кінця 80-х рр., не могли бути описані Нестором. Вони перечать ся з Житнєм Теодосна і в фактах і в загальні осьвітленню печерських подій. Коли традиція (досять нівня — ХШ в.) про літописательство Нестора мае що в 6обі, то ‚ Його можна уважати або автором шечерських записок з кінця ХІ та початку ХПИ в. (єе ще найскорше), або одним з єстанніх редакторів. З далеко більшою нправдоподібністю, майже — з певностяю, можна уважати одним з таках редакторів видубицького ігумена Сильвестра, що підписав ся в згаданій приписці 1116 р. На простого переписувача він був занадто визначним чоловіком, з другого боку — брак відомостей про його Видубицький монастир не позволяє уважати його таким автором, що трудив ся над літописею ше в другій цоловині ХІ в. Маба печереьких звісток в Изопиен насувае гадку, що літопись, можливо, переходила ранит стадні свого форжовання в Печерськіж монастирі, Сього вистане що до імен і взагалі блившого означення редакторів. Близше приглянути ся мусимо складови самої дітописн. Почнемо від джерел. Вони жубіли бути писані й устні. Між пнеаними можна відріжнипти сьвійські й чужі, хоч і не в кождім випадку можемо сконстатувати, чи ми маємо до діла *) Найбільше впразна суперечність така: Нестор в жити? Теодосия каже, що не застав уже Теодосня живого, вступаючи до Печерського монастиря, а в літописи оповідач, чи редактор, каже про себе, в першій особі, що прийшовши ло Печерського иопастиря, був пострижений Теодосьси. Недавло Шахиатов, ратуючи авторство Нестора, ста- Рав ся вигладити сі суперечности, але се буди тільки ватягання.

з руською перерібкою чужого джерела, чи з перекладом або чужим оритікалом. Між устними джерелажи муспмо розріжняти нарокий перекази й сучасн? звістки, Останню катеїорію єтановлять сучасні відожости автора Й Його кожбінащії, Почнемо від початкової редакції, як ми її означали вище: київські брати, хозарська дань, Аскольд і Дир, прихід варязьвих князів, Порь в Киіві, Олегів похід на Царгород і його смерть, війна з Улучаии. Пахятаймо при тім, що в ній, можливо, Є деякі вкорочення, що оцовіданнє мабуть ішло Далі, але тут ни будемо тримати ся того, що виріжнили з ії теперішнього окладу в 9 ред. Новг. з перед 945 р. Отже тут ми не жаємо Нічого взятого з чужих джерел, виключивши тільки цитати з біблії з нагоді епізоду про хозарську дань, Нічого взагалі з писаних джерел, — ее збірка переказів і козбінадій. Виріжнити останні не легко, Я не буду твержити, чи нир. пояененне, що Аєкольд і Дир були Варяги, або що Ігор був вик Рюрика, а Олег його воєвода, або оповіданнє, що Шор прийшов в Новгорода Й забив Аскольда і Дира — то все комбінації як раз самого автора. Але вище я показував, як на тих точках була слаба традиція, як ріжнородно укладались тоді ті перекази й імена в зовоїн відмінні комбінації, тому Й тут я-б признав велику участь конбінаціям автора сеї початкової редакції. Такі пояснення як нцр.: „отъ тБхь Варягъ, находникъ тіхь, прозвашаея Русь" і т. д. (Гпат. с. 5) я-б ськіло уважав авторською комбінацією. Як на правдиві верекази нацевно можна вказати на епізоди про київських братів, хозарську дань, похід Олега на Царгород, війну Поря з Уличани. Звістки сучасника в ©1й редакції — тільки пояснення, нпр. де ногиди Аекольда, Дира, Олега. Дальші редакції ми будемо оглядати разом в 1х останніх результаті — нинішній Найд. літописи, бо відріжнити їх тепер майже неложливо. Тут вже на ширший розмір корнстано з писаних джерел, євійських і чужих, і комбіновано, З чужих джерел ужито хроніку Георгія Акартола з її продовженнєм (для покій Х в.); звідси взято окрім історії походу Руси ка Царгород за їн. Михала та ЇІгоревого, ще загальний втнографічно-Іеографічний огляд на ветупі, приклади з веесьвітньої 16торн1 -- дивні звичаї ріжних народів, в царалель поганським звичаям руських народів (Тпат. с. 8—9, тут він і цитуєть ся: „глаголеть Георгий в лѣтописьцѣ“), „волъхвования сть чародйства“ 8 нагоди смерти Олега (с. 24—-5), дивні знамення — з поводу чудного хітища, витагненого з річки Сітожля (с. 116—

Й ДЖЕРЕЛА 569 1). 3 Амартола також взят} дрібні звістки про грецько-божгарські події з другої половини ЇХ і першої Х в., введені в літопись уже при її хронольогізації.Х) Для хронольогії ужито хронольойчну працю патр. Никифора Хоормсудафіиби сбитоном („Яѣтонисець векорб3, або „вкратив“,. як він зветь ея В словянеьюи перекладй“*); з нього взята хронольойчна схема під 852 р. (як се довів Шахиатов). В оповіданню про похід [горя 941 р. окрім Амартола користано безпосередно чи шосередно 8 Жития Василя Нового, як ми бачили вище (прим. 52). Оповіданнє про Кирила і Методня (с. 15--16) взято з якоїсь осібної повети, близької до панонських житий. В оповіданню про Володимира внесено івповіданнє віри Михаїла Сінкела (його переклад є в Сьвятославовіж Збірнику 1013 р.) і уривки з Палєї, але вони в літопцись могли прийтн Носередно -- через повість про Володинира, що була, правдоподібно, офбини утвором. Подана там же коротка історія старозавітна й новозавітна зачерпнена, правдоподібно, з перекладеного джерела, хоч його досі не виказано докладно. В оповіданню про напад Половців під 1096 цитуєть ся псевдо-Методий Патарський (Слово о царетвій языкъ послѣднихъ временъ), Нарешті в полудневій версії під 1111 р. уміщена скомпільована з ріжних грецьких письменників „Похвала ангелам“. Осібну категорію становлять русько-византийські умови — три іп ехісп8о і одна в парафразі й уривках (під 907 р.). 3 свійських писаних джерел можна з значною нравлоподібністю вказати на оповіданнє про Володимира (хоч і не можна докладно означити його границь — я думаю, що воно починалось від смерти Съвятослава), історію Бориса і Гаїба -- вона дуже близьке до ,Сказання страстотерпьйю святую мученику Бо- *) Виказ нісць взятих з Амартола див. у Сухомлішова, де автор виказує Б иньші писані джерела, 1 у Шахнатова Хронологія. Недавно сей останній поставив здогад, що редактор Момети користав з певної енцикльопедії (принесеної мабуть з Болгарії), де були м. и, хрошка Анартоля, хропольомя Никифора, біблійно-апокрифічна історія, котрої сліли насхойв літописній повісти про Володимира (Начальный лбтопиєньй сводъ н его источника, пор. йогож Древнеболгорекая зициклопедія Х в.). Здогад сей одначе мае вповні гіпотетичний характер. * *) Він виданий з старшого кодаксу {ХИТ в.) в Ї т. Полного Собр. літо. і з Никон. збірника — в т. ГХ, компіляцію його фраїжентів з уривками з Амартола вид, Бблокуровь п. т. Русскія літописи По ‘рукописи Н. П. Никифорова, Мва, 1898.

риса и Глфба“ т. зв. Якова.") Під 1068 р. подана проповіді „О казнах божінхьє, ввістна осібно, часом з іменем Теодосня, Оповіданнє про волхвів під 1071 р. могло бути осібною повістю. Бевиеречно, обібною повієтю була історія про волинеьку війну під 10917 р. Осібність пньшнх оповідань меньш певна. Цікаве питание — чи користав редактор чи редактору з яких небудь давнійшщих євійських річних записок? Сухомлінов поставив був теорію, шо наші літописи розвинули ся з пасхальних табличок з короткими аналістичними запиеками, але такі короткі аналієтичні запнеки належать до вьвіжійших редакторських верств в нашій длітопиен, а 6лідів цасхальних таблиць в давній Руси досі не викрито, Срезневский пробував довести істнованнє в літодисй записок ше 8 Х в., але більшість вказаних ним звісток очевидно новійшої дати, і тепер тільки одна звістка з Х в. зістаєть ся загадковою — се комета під 911 р. Здогади Ламбіна 1 новійші — Лажанокого про більші письменкні матеріали з Х в. що увішли в літопивсь, також вёзпідотавні, Шо в ХІ в. записки істнували, се певно, тільки їх не завсіди можна сконстатувати в нашій літопнеп на певно. форму праїматичного оповідання, і аж пізнійше розділено Його на роки, а при тім пододавано і коротких річних заниеок, зачерпнених з ріжних джерел чужих і свййских. Се була робота анальойчна з пізнійшою Галицько-волинськоЮю літописею, котру автор теж писав без років і аж цізнійще заміряв їх визначнти (ат. с. 544), тільки не зробив сього. Такий праїматичний характер мало оповіданнє, правдоподібно, аж до часів Ярослава -- нпр. до 1026 р.; головними складовими частинахи його булн-б: Повість временних літ, далі повість про Володнмира і оцовіданнє про Бориса і Гліба, звязані редактором певними переходами; про події 30--40-х рр. ХГ в. він міг говорити на підставі еввіжих переказів або й як вьвідок. Сліди пізнійшого вставлювання річних чисел для першої частини Я вказував вже више; для дальшої вкажу нпр. на р. 958. Для хронольогії редактор мав передо всім дві головні опорні точки: першу звістка про Русь, себто про нод її на Царгород, з датою викожбінованою з грецьких джерел — з Никифора, може" за Поночпю Амартола, впкомбінованою хибно, ане ак саме’ *) Справа сього сказання не ясна, й деякі уважають його витягом в літойисп, дивись вище с. 548—9.

ЇЇ ХРОНОЛЬОГІЯ 571 сього Й досі ми не знаємо напевно, не вважаючи на, недавні внводи Шахматова"). На сій даті оперте все датованне перших подій, аж до приходу Олега до Київа. Друга крайня опорна точка для впраховання дат — се дата емерти Володимира, відома з письшенних джерел' (1015 р). Далкі дати редактор міг зачерпнути теж з візантийських джерех (як нпр. походу Горя 941 р: хоч в друкованім текеті прод. Амартола не маємо означення року, але він міг бути в кодексі, з котрого користав редактор). Натоність датами русько- византийських умов міг він Похорнетувати ся, хиба для поправок, тому що -- як ми вище припуетили $ огляду на новгородську редакцію, вони введені в дітопись уже по довершенню хронольойчного поділу. Чи мав редактор якісь свійські хронольогічні таблички, що помогли б Йому означити границі князювань 1 роздожити події? Се питание дуже інтересне для нашої історії, але порілшти його поки що не можна. бСрезневский виеловив здогад, що редактор міг мати такі запискн, де по рокам князювань означені були визначнійші події. Ми дійсно маємо одну таку табянчку, для часів Володнинра, в Похвалі Якова; „по святех же крещен: поживе бл. ки. Володимеръ 98 літь; на другое лбто по крещени къ порогомъ ходи, на третіє лёто Кирсунь городь взя, на 4-06 л\то церковь камену єв. Богородица заложи" і т. д. Може такі таблички були у редактора і для попередніх часів? Я-б се уважав ножливни, бодай для другої половини Х в., а табличку з означеннєм років князювань навіть і Для давнійших часів, В ширшій верзії яїтопиєн під 852 р. маємо табличку князветв (я навів її вище); вона згоджуєть ся з роками літописи що до князіветв Олега й Ігоря"), можна погодити для *) Шахнатов доводив перше, що автор понплкою узяв число розділу в Ащартолі за рік царювання Мизмла, потім припускав, що ся дата вийшла через відчисленнє від дати нохода Руси на Візантию 990 р. — як в новгородській версії (сю дату уважає вія зачерпненою з парафразн ф -артола в стилізації подібній до хронографа Сергієвої лаври ч. 798, * *) Срезневокий душав противно, але він не звернув уваги, що звичайно зараховували і перший і остапній рік князівства, отже рахували роком більше ніж ми; відповідпо до Того маємо: Олег сїв в Київі 882 р., укер 919 -- отже 31, як в таблиці, (гор сів 913, умер 945, отже 33, як в таблиці; рахуючи початок Сьвятославового княвівства 945 р., будем кати до його смерти під 972 р, теж 28 р., як в табличці; одначе в усіх вервіях титух про початок Сьвитославого князівства стоїть під 946 р. — ноже се недогляд самого редактора, Для Ярополка від 973 що 980 р. теж здобудено 8 років, але для Володинира тоді забракне оден рік рйпучо.

Сьвятослава й Ярополка, Тільки для князювання Володинира рішучо бракує одкого року. Коли зважити, що початки деяких князівств в літописи відділені під осібні роки від поцередніх як би навмисно, аби натягнути рік, то се наводить гадку, Шо ся табличка була взірцем для редактора, і до неї він притягав факти, а не табличка обрахована на підетаві дат літописи. Далі, я вище, в 1еторичн]и огляді підновив факти, що вказують не спізненнє літописних дат; 1 так ехідні походи Сьвятослава в дійсности стали ся років на Два цізнійше, подорож Ольги до Царгороду теж о два роки; я нідніє деякі факти, що промовляють і ва пізнійшими роками емерти Олега й Шоря. Як би признати, що редактор, роскладаючи роки за табличкою, де рахуважись неповні роки, відчисляв цілі роки, то се нам об'яенило-б єю справу: і так вже на часах Сьвятослава Й Ольги ми мали-б ріжниці два роки, на часах горя три, на часах Олега чотири: в дійсности, коли табличка була добра, він нав бя вмерти в 915—6 р. Але однакове єпізненнє подорожі Ольги й походів Сьвятослава вказувало-б і ще иньше: що єї факти в якійсь табличці датовані були роками князівств, і спізннли ся через хибний рахунок при хронольогізації літописи. Се було-б дуже важно нам знати на певно, але те що я сказав — тільки правдоподібне, Переходимо до устних джерел. Як на народні перекази можна на певно вказати, окріж вказаного вище, ща другий похід гора на Византию, деревеьку війну по смерти Ігоря (цікаво, що останнього ецізоду Ольгиної німсти в новгородеькій верзії бракує), більшу чаєтину з оповідання про подоріж Ольги до Царгорода (сватанне імператора, посольство його до Київа), історію Сьватовлава. Історія Володикира теж має богато елементів народніх переказів, хоч і була, правдоподібно, осібною повістю (війни синів Сьвятослава, Вододнинрові пири); де які перекази доцисано вже пізнійше, нпр. до короткої звістки: ,нде Володнинрь на Хорваты“ під 993 р. додано потім зі словами: , Пришедшю же єму сь войны Хорватьской...“ чисто народній перекав про боротьбу отрока з Печенігом і заенованне Переяслава; до порожнього 997 Р. (як він лишив ся в новгородській) дописано такий же народній переказ про білгородський кисіль, Св може показувати нам, як поволі збирали ся © перекази ріжнихи редакторами. Що до устних оповідань сьвідків, то з них користано, розумієть ся, широко, але вказівки на них дуже рідкі: під 1106 р.

РЕДАКТОРСЬКА РОБОТА 573 записуючи смерть девядесятьлітнього боярина Яна, літописець згадує: „у негоже азь слышахъ многа слозеса, яже вписахъ в лѣтописнць“, -- але що власне, не поясняє. Маємо оповіданнє Гюряти Роговича під 1096 р., та не иожна бути певним, чи се оповіданнє було записано безпосередно редактором, чи перейшло до нього через якесь сказание або що. Осібну категорию становлять пісні; подекуди аено бачимо сліди їх — япр. в описи Лиственської битви (під 1024 р.): п бывъши нощи, бысть тьма, п громове, н можьньь н дождь яко посвѣтлша мъльнъя, н блисташася оружья, єлико же мльнія освѣтяше, толко жечи видяху, п такь другь друга убиваше,") и 6$ гроза веника, и єбча сильна и страшна або в звістці про смерть Романа Сьвятоелавича (під 1079 р.):. и суть кости єго п до сего літа тажо лежаче, сына Сватославля і внука Ярославля. Робота самих редакторів не екрізь видна 1 не скрізь. однака. Найбільше її видно у ветупній частині, де зіставалось найбільше поля здогадам і кожбінаціям. Вкажу кілька найбільщ виразних прикладів: така історія розселення Словян з Дунаю під натиском ШВолохів (шат. є. 3--4 і 6--Т), в ній даремно старали ся відкрити якусь дійсну історію, і ще найправдошодібнійше, що сю теорію літописець уложив під впливом сучаеного роспроеторення Волохів в дунайських краях. Далі--- кожбінація подорожи Андрія з варязько-грецьким путен — що 10 мовляв Андрій їхав через Київ до Риму. Історія чужих ийрацій-- тут Хозари, через непорозушіннє, виступили в розі білих Угрів". Історія запроени варязьких князів на Русь в порівнанню 8 коротенький оповіданнєм початкової редакції розвинена далі в інтересах норманської теорії, нпр. До слів: „идоша за. норе к Варягоиъ“ додано: „еще бо звахуть ся ты Варягы Русь, яко се друзие звут ся Овев, друзин Урмани.." і т. п., або иногозначний додаток: ,пояша по с06% вею Русь“. Аскодьд 1 Дир поставлені в певну звязь з Руриком і росповіджено, як вони заявили ся в Київі, чого не було в короткій редакції; так само шанйше вложен! імена Аскольда і Дира в оповіданнє Амартола — в короткій редакції їх там нема. Супроти знайдених звісток, що Олег був кназен, і супроти погляду початкової реакції, що вік був тільки воєвдою Ігоря, з'явив ся кожпрожісовий *) Ся фраза упущена в Тнат, і Лавр. і под, кодексах, а заховала ся лише в пізнійших кошпіхяціях.

— погляд, що він правив як опікун і евояк Горя. Завівши до Повісти історію про Кирила й Методня з її катеїорпчною заявою, що Русь — єв словянеькяй нарід („Словфньеку языку... отъ негоже языка и мы веме Русь; а Словфнеекъ язккь и Рускый одинъ“), редактор єпішить ея сей погляд привести до згоди! з свосю варязькою теорією: ,оть Варягь бо прозваша сл Русью, а пбреїв бфша Словбне". Але в меньш важних справах автор не дбав так про еуперечности — нпр. маючи історію про побут Андрія в Київі, він лишає в повісти про Володиипра елова диявола, що на Руси не було апостолів (Тпат. є. 80). Ввагалі комбінаційної роботи меньше бачимо, чи меньше можемо сконстантувати почавши від другої половини Х 8. Аналіва літописи дала нам спрожожність слідити за тим, як поволі, протягом десятоліть зберали са в ній изтералн. Але разом з тим при тих редакціях не одно Й відпадало. Таких відпадків пишихо ея нам де що в короткій редакції дітотпиєби, дещо в пізнійших компіляціях. Особливо ними богата т. зв. Никонівська збірка, і єв надає її особливий інтерес. Що було при» чиною того, що та чи иньща звістка не увійшла в останні редакції, ве не всюди можна пояенити, Дуже часто могло се стати ея через недогляд: нпр. бачимо, що в останні редакції не увійшов початок переказу про Горя — його війна з Уличани, а тільки продовженнє -- повстанне Деревлян; переставляючи записки, легко було щось упустити. Де що могло викидатись і сьвідомо. Поки на давню Итопиеь дивились як на одноцільну працю, доти сі відпадки дуже легковажено (особливо се остро виєтупає у Караювіна). Тепер, коли ми бачимо, яку довгу і повільну редакдійну роботу переходила літопись, які переміни при тім робились, сі відладки в наших очах мають не меньше значіннє, як і заведене в літоцись. Розумієть ся, треба тільки відріжнати те, що по всякій імовірности належить до записок ХІ--ХІ в., від шізнійщих комбінацій (як нир. вивід Руси від річки Руси в Воекресенській літ.), шізнійших записок (як численні звістки Никонів. літ. про богатирів) або простих непоровужінь (нир. похід ШПрусів, що помилкою зроблено з напасти від „прузв“ — сарани, і т, д.). З сього погляду єї екстраваханції шізнійших компіляций ще вимагають критичної перевірки. На тім кінчу свій екокуро; додам тільки ще де що з бібаїотрафії. | Видання найдавнійшої літодисєн: перше виданне, з Радивилівського кодекса, з скороченнями, вийшло 17617 р. (Библіотека

Ії ВИДАННЯ 278 россійомкая историческая, Ї, в передновою Шяецера). Нове виданнє на підетаві кодекеїв північної руни, розпочате Тимуовським на ночатку сього віка, доведене було тільки до 1015 у, (1824). Аж в Ї т. Полного собранія лѣтописей 1846 р. видано суадальський літопцений збірнлк: до варіантів ужпто кодекен полудневої верзі), а само? полудневой верзії не видано; вона вийшла аж 1871 р. в двох виданнях: Лётопиеь по Ипатскону снпоку (весь волинський збірних — нове виданнє друкуєть ся під ред. ак. Шахматова) і Новфеть временныхь лбть по Ипатьевекому списену — фототипічне виданнє само: Найдавнійшої итопиел. Північна рерзія була видана ще три рази: Лѣтонись по Давреятьевскому списку, 1872 р. (нове виданнє 1894 р.), і фототипічне виданне: Повботь врем. літь по Лавр. санеку, 1872. Радивилівський кодеке виданий фототипічно з його численними мінятюрами в р. 1902, з двох томах н. т. Радзивичовекая или Кенигебергекая Лбтопись (Памятники древней ппеьменности, ХОУПГ. Зведений текст най давнійщої літопнен з варіантами й доповненнями з усіх виданих итоннених збірників; Сводная літопись, составленная ло вебыъ изданныйъ епискамь дѣтоциси Л. Лейбовиченъ, 1876. Шередруки аїтопися В Молямеша Ро- Торіає Ш. т. І, у Мікльосіча СТиошса Хоевіогія, 1860, Й шк. Видання иньших літопивей і літоцнених кохніляцій: Новгородська найдавнідша 1 извини -- в ПІ і ЇУ т. Полного єобранія пѣтописей, 184Р і 1848. Новгородекал лѣтопись по синодальному списку (1 і 2 редакції), 1838; теж -- фототипічне виданнє синодального кодекса, 1838. Новгородекія лѣтопиен (друга і третя) 1879. Росеійская лбфтопись по еплоку боф№йскону великаго Новгорода, 1795. Літописець, содержащій въ ееб% Россійскую неторю оть 6360 до 1106 года, 1781 1 1819 р. (тут Архангелогородський літописець, близький до 2-01 ред. 1 Новг.). Софійскій временникъ, вид. Стросв в 1820 р. (два томи), потім в У і УТ т. Полного вобранія, але не в цілоєти, а тільки варіанти. 1 Поковська — обібне вид. 1831 р. Поющна і потім в Пояном соб. т. ТУ. ЛЖтопись ШПереяелавля Суздальскаго (близька до півн. версії, але з делкими додатками) -- з одної рукоцпси впд. 1851 ки. Оболенекий, з иньшого, фрайиентарного кодекеа Белокуров, 1898, п. т. Русскія лѣтописи. Воскресенська (близька до ширщої верзії Найд. літ.) — т. УП Оі УПІ Подн. вобранія. Никонівська — 1 вид. 1167-— 1192 р. 8 томів, передруковуєть ся в Полн, собранії (вийшли З томи — ТХ, Х, ХІ). Также, в Полном собр. абт. в Пт. —

Густинеька, в ХУ -- Тверська літ, в ХУЇ — Збірник Авраанка; Найдавнійшу літопись сі компіляції мають в скороченнях. Важнійша література Найдавнійшої літопивп: Татіщев в І т. Исторй Россійскої гл. У-- УП, Миллеръь О цервомъ абтописці роввійскомь (Кжембсячння сочинешя, 1155). ЗеПібхег Ртгоїе зцазіяспег Аппаец, 1767, і Ковіог, газязеве Аппаев, 1803—9, 5 томів (рос. переклад Язнкова, 1809--19, 3 тома). Строева передмова до Софійского временника, 1820, йогож О византійекихь источникахъ Нестора (Труды моск. іст. тов. 1828), З писань скептиків головнійше: Каченовеького О кожаннихь деньгахъ (Вфетникъ Европы, 1827 і 1828), О Русекой Правді (Иа. 1829), О баеноеловномъ времени въ россййской исторій (Учення Записки Моск. унив., 1833); Скромненка (С, Строєва) О недостовѣрностп древней русской цеторін п лохности мнѣинйя касательно древноєти рус. лётопнеей (Сынъ Отечества, 1834), О нервобытномъ виді и псточникахь нынВ намъ извъ4.- ныхъ пфтописей (15. 1835), Кто писаль нынф намъ извфетныя лётопиен (їб. 1835) (со відповідп на полеміку Потодіна). Про них — Иконниковъ Скептическая школа въ русской нотор1ографит -- Унив. изв. київ. 1371 і осібно, Реакція против виводів скептиків: Походіна Несторь -- друковало ся в часоп. Русская Библіотека від 1834 р., осібно 1836, передрук в Ї т. Изсавдованій; Бутковь Оборона аїтопнси Несторовой отъ навѣта скентиковъ, 1840. 3 тах часів ще: Перевошиковъ О русскихъ лфтописяхь, 1 вид, 1836; Кубаревь Нестора (Рус, петор. сборника, ГУ, 1842); Ивановъ Краткій обзорь русекихь временнаковъ (Уч. Зап. Казан. 1843 -- описано кодекси), Понзновъ Библ1ографическое обозрінів русекихь лфтопиеей (Ж. М. Н. П. 1849). Полєміка про авторство Нестора: Каванскій Еще вопрось о Нееторф, Допошненів къ вопросу о Небторз (Временникь, Г і ЦІ, 1849), відповідь Буткова -- Современникь, 1850, відповідь Казанского -- Отечественныя Записки, 1851, йогож: Критическій розборъ свидѣтельствъ Патернка Печ. о літописи Нестора (Врем. УП, 1850, „Приимки“ до неї Шевлрьова ів. Х, 1851), Объяснен!е нфкоторнхв недоумбфній касателено абтопист Нестора (№. ХІП, 1859), Дальша, докладнійша аналіза літописи: Соловьевт Истор!я Россії, 060бл. т. ИТ гл. Г. Сухомлинов О древней русской дфтописп какь памятникв литературномь — Ученых зап, П отд. акад. наукь т. Ш (1856), йогож О нпреданіяхь въ древней рус. лЪтоп. (Основа, 1861). Костомаровь Лекцій по русской

— Й АЇТЕРАТУРА 577 петорій, Г (1861), йогож — Преданія первоначальной русской літописи (В#стникъ Европы 1878, пои в ХШ т. Монографій), Сревневскій Чтенія о древнихь русскихъ ябфтопнеяхь (Записки акад. наукь, П, 1862 і осібно, тут три перші стат, чотири дальші, в части видруковані, не були тоді випущені, Й вийшли доперва в Йзвібстіяхь отд. рус. языка 1903, Б. Билярекій Занічанів о язик (Сказанія о св. Борис и Гл№б% сравиительно сь языкомъ лфтопиел (Записки акад. 1862). Бестужевь-Рюнинь О составб русскихь лѣтонисей (Літопись археогр. ком. ТУ, 1368). Кри того в 60-х рр. вийшли ще: Разсудовь Нѣсколько словь По вопросу о первыхъ рус. лѣтописцахъ (Моск. унив, изв. 1868). Дісертація Леже (Тбсег) Бе Мезіоге тега гця5ісаги 8сгіріоге, шо тоді вийшла (1868), виходила з перестарілих поглядів, і для неї література і полєміка 50-х і 60 рр. не істнувала; новійші виводи Лєже використав уже в передмові до свого перекладу літолиси: Сігопідце @е йо Хевіог (Риріїсайоп5 де Гёсо1е 4ез іапсцеє охіепіаіез утуапбез, 1884). З літературп 70-х 1 80-х рр. згадаю: Лаибинъ — з його Численних статей (деякі зісталнсь недруковані) особливо Источникъ абтописнаго еказанія о вачаль Руси, Ж. М. В. П., 1874, УГ і МІ. Иловайскій -- Ёще о норманизий, гл. ТУ і У (1872, передр. в Равмсканіяхь). Погодннъ Борьба не на животь, а на смерть св учеными ересями, 1574. Годубинекій Йсторія русской церкви (1880, т. І гл. 2 — аналіза повісти про Володимира, Маркевичь О лѣтодисяхъ, І (Записки одеськ. унив., т. ХХХ УЇ, 1883, і осібно), Архантельск!й Первые трудн по нвученію нач. рує. яѣтописи (кійчить ся 40-ми роками, Уч. зап. казан. ун. 1886 і осібно). Найновійша жітература -- в вправі авторства чи редакторства Нестора: Шахматовъ Несколько словъ о Нееторовомъ Житіп дводосія (Извбстія отд, рус. языка, 1896), рреценвія моя в Записках Н. тов. ім. Ш. т ХУ. Е Шепын — И Мезогйаве (Агебіу г 51. РЕйоіодіє т. ХТХ, 1897). Моє: Неєтор і лїтолнеь (Привіт, ювилейний збірник дра Франка, 1898). Відповідь Шахматова на статю Щедкіна в Йзвбетіяхь, 1898, І. В справі редакцій хітописи і її джерел: праці Шахнатова О начальнолъ ціевекомь лбтолиеномь свод% (Чтенія москов. іст. тов. 1897, Щ і осібно), Исходная точка л\тосчисленйя Повфети временныхь яїть (Ж. М. Н. П. 1877, Ш), Хронохогія древнбйшихь русскихъ лфтоппеныхь єводовь (11. кн. ТУ, рецензія в Записках т. ХХІ), Древибйшія редакцій Повѣсти временныхъ абть (1. ки. УП, статя лишилась недокінчена, автор підходить

до постановлених в ній плтань на ново, | з иньшого боку в статі Общерусскй своды), Кйевопечерскйй Патерпкь и Печерская афтопнсь (Извфетя ак. наукь, 1891, ПІ, Житів Антонід п нечерская абтолись (№. М. В. И. 1598, ПГ, Начазьный лѣтописный сводъ н его петочники, 1900 (Юбилейный сборникъ В. 9. Миллера — Извфетя моск. общ. люб. антроп. п этногр. т. 97) Древнеболгарекая енциклопедія Х вфка Визант. врем. 1900, — оцінки в Записках т, 40 145), Общеруєсків лѣтописные своды ХІУ и ХУ віковь (Ж. М. Н. П. 1900, ІХ і Х, 1901, ХІ — тут про Найдавнійшу літопись в тя. ГУ, оцінка в Записках т. ЩІХ), Ягкиі| Ге Евзезипя Чек АНецеп гизязепей 509. Мезбогешгопік, 1896 (елабоньке). Истринъ Одинь только переводь Пеевдокаллисоена, а древнеболгарская знциклопедія Х вфка — ининая (Визант. врем. 1905) -- репаїка на стахю Шахиатова. Про иньші літописні збірники і компіляції толовнійше: окрім згаданих праць Шахлатова : О начальнонъ кіев. єводі, Древяфйш. редакцій и Общерусеків своды ще його-ж: Онмеоновекая льтопись ХУ[ вбка и Тронцкая начала ХІУ в. (Отд. рус. яз. 1901). Ермолннекая ябтопись и Ростовскй владнічній єводь (1. 1903) і заніткп про Никонівську коншіляцію (її. 1900, з поводу книги Лихачева). Далі: Сениговъ Йзслідованія о новгородекихь лѣтописяхъ п Россійской истори Татищева, 1887. Янишъ Новгородекая ябтоннсь и ея московекія передѣлки, 1878. Тихомпровь О еборникВ ниенуемомь Тверекою літописью (Ж. М. Н. П., 1876, П), йогож Нѣсколько замЪтокъ о новгеродекихь дѣтописяхъ (Ж. М. Н. П., 1891, ЇХ) і Обозрініе состава иобковскихъ лбтописньх сводовъ (Лтопись занятій археогр. ком. Х, 1895)-- огляд пізнійших частин Воскр., Никон., боф., і 4 Новг. л.). Поліновь Обозрбнів л'ібтопнен Переяелавля Сувдальскаго (Учення запиєкп П отд. петерб. акад. Г. 1854). Лавровекій Йзелідованів о лѣтописи Якимовекой (№. П, 1856). Про кожціляцію Татіщева -- вищеназвана праця Сеніїова; але і вндана Татішевих Якнмовська літопись і Його влаєна комийляція вимагають ще Нової критичної оцінки. Важнійші екстраваїанції пізнійщих кохпіляцій супроти такста Лаврент, кодекса присьвятив кілька сторін ак. Шахиатов в згаданій праці Общерусеків своды (Х с, 164 і дал). Ширший, дуже інтересний звід версій з пізнійших компіляцій і парафраз зробив Гізаяров я. т. Преданія русской начальной л\тониси, 1878 (вийшло лише в 1890-х рр.), але тільки до смерти Ольги, особ