История Малой России, часть первая. Страница 454
Скан страницы издания 1830 года, транскрипция в дореформенной орфографии и та же страница в современной орфографии.
Оригинал (дореформенная орфография)
66
морнаго камня Царя Василія Іоанновича Шуйскаго. Для любопытныхъ прилагаю здѣсь надпись съ онаго:
Теза Сѣгізіі Оеі Ейіі, Іисуса Христа Сына Божія, КВеріз Кезит, Оеі Ехегсіішшш Царя Царей, Господа силъ С1огіае „ Славы, Ѕівівтипдаз ќегіиз, Вех Сигизмундъ третій,
Роіопіае еі Зуесіае, Король Польскій и Шведсвій (Ехегсііш Мовсѣотійсо аі Сіт- (поразивъ подъ ВКлушинымъ зіпат саезо, Госсійснія войска, Мозсѣоуіае Меітороїі дедііопе принявъ покорившійся сшоассерій, личный градъ Москву,
Ѕто!впзсо ВеіраЫісае гезішіо, возвративъ РУчи Посполи-: той Смоленскъ, получивъ
правомъ оружія въ полонъ Вазіїіо $хпувсіо, Мазҳпо ГПиасе Великаго Князя МосновснаМовсѣоујіае, го Василія Шуйснаго Е ќгаіге еіпз ПОетеігіо, Міііае и Брата его Верховнаго ВоеРгаеЃесіо, воду Нняза Димитрія,
Саріҹів ішге Ѣеїі гесерііз Е‹ іп ағсе Созііпепві зи сиз- въ Госшинсномъ замкѣ подъ ќодіа Ѣаѣіќіз,
ііаие үйд Ғапсііз), сшражею сновчавшихся) Нотапае зогіз тетог, ШПамашуя смертный часъ, Озва Тога Ѣис деГегге, ТБла ихъ сюда перевесть, Ек пе зө гезпапіе ейат ѣозіез И дабы во дни Правленія Его Іпіавќедуе Зсеріга рагапіез И самые враги и похитители Царствъ Тавіів вераоћигйдие сагегеп!, Не были должнаго погребенія чужды,
іп ѣос, въ семъ, А ве ай раМісат ровіегііайз собственнымѣиждивеніемъ, тетогіаш на вѣчную потомкамъ КВерпідүө Зиі потеп и имени Своего Государствованія память, Ехігасіо Тгораео воздвигнутомъ кладбищћ Оеропі Іпззіє положить повелѣлъ
Аппо а Рагіп Уігріпіз Лша отъ Рошд. Христова М.0.С.ХХ. 1620
Современная орфография
66
морнаго камня Царя Василия Иоанновича Шуйского. Для любопытных прилагаю здесь надпись с оного:
Теза Сегизии Оеи Ейии, Иисуса Христа Сына Божия, КВериз Кезит, Оеи Ехегсиишшш Царя Царей, Господа сил С1огиае „ Славы, Ѕививтипдаз ќегииз, Вех Сигизмунд третий,
Роиопиае еи Зуесиае, Король Польский и Шведсвий (Ехегсииш Мовсеотийсо аи Сит- (поразив под ВКлушиным зипат саезо, Госсийсния войска, Мозсеоуиае Меитороии дедииопе приняв покорившийся сшоассерий, личный град Москву,
Ѕто!впзсо ВеираЫисае гезишио, возвратив РУчи Посполи-: той Смоленск, получив
правом оружия в полон Вазииио $хпувсио, Мазҳпо ГПиасе Великого Князя МосновснаМовсеоујиае, го Василия Шуйснаго Е ќгаиге еипз ПОетеигио, Миииае и Брата его Верховного ВоеРгаеЃесио, воду Нняза Димитрия,
Сариҹив ишге Ееии гесерииз Е‹ ип ағсе Созиипепви зи сиз- в Госшинсном замке под ќодиа Еаеиќиз,
ииаие үйд Ғапсииз), сшражею сновчавшихся) Нотапае зогиз тетог, ШПамашуя смертный час, Озва Тога Еис деГегге, ТБла их сюда перевесть, Ек пе зө гезпапие ейат еозиез И дабы во дни Правления Его Ипиавќедуе Зсерига рагапиез И самые враги и похитители Царств Тавиив вераоћигйдие сагегеп!, Не были должного погребения чужды,
ип еос, в сем, А ве ай раМисат ровиегииайз собственнымеиждивением, тетогиаш на вечную потомкам КВерпидүө Зии потеп и имени Своего Государствования память, Ехигасио Тгораео воздвигнутом кладбищћ Оеропи Ипззие положить повелел
Аппо а Рагип Уигрипиз Лша от Рошд. Христова М.0.С.ХХ. 1620